Рішення № 81332083, 19.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2019 року № 826/17108/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біоконд Україна"доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоконд Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення №0006381401 та №0006391401 від 11.08.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 570290,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 167860,00 грн., а також збільшено податок на додану вартість у сумі 144509,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 72254,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, за твердженням позивача, прийняті з порушенням чинного законодавства України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоконд Україна" здійснювало реальні господарські операції з контрагентами відповідно до договірних зобов'язань, а оцінка посадовими особами податкового органу первинних фінансово-бухгалтерських документів не відповідає фактичним обставинам, тому відповідні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.

Представники відповідача проти позову заперечували, зокрема з мотивів, викладених у поданому відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з урахуванням думки сторін та наявного клопотання, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлень від 30.05.2017 року №557/26-15-14-01-03, №556/26-15-14-01-03, №1798/26-15-14-03-03, №3360/26-15-14-04-06, виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві), згідно статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2017 року №3198 та плану-графіка проведення перевірок суб'єктів господарювання, уповноваженими особами відповідача проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоконд Україна" (надалі - ТОВ "Біоконд Україна") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 27.06.2017 року №274/26-15-14-01-03/33077819, згідно якого встановлено порушення ТОВ "Біоконд Україна" пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання в період, що перевірявся всього на загальну суму 517532,00 грн., в тому числі по періодах: за травень 2014 року на суму - 281609,00 грн., за червень 2014 року на суму - 91414,00 грн., за липень 2015 року на суму - 112304,00 грн., за серпень 2015 року на суму - 32205,00 грн.

Пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 1, пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.1, пункту 2.4 розділу 2 Положення №88, пункту 5, пункту 7 (П(С)БО 15), статті 4 "Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності" Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандарт бухгалтерського обліку 16) "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 570290,00 грн, в тому числі за 2014 рік на суму 335721,00 грн., за 2015 рік 234569,00 грн.

Відповідно до висновків акту від 27.06.2017 року №274/26-15-14-01-03/33077819, ГУ ДФС у м. Києві у відношенні ТОВ "Біоконд Україна" винесено податкові повідомлення-рішення від 11.08.2017 року №0006381401 та №0006391401, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 570290,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 167860,00 грн., а також збільшено податок на додану вартість у сумі 144509,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 72254,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивачем до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України) було подано скаргу від 21.09.2017 року №21092017-1.

Однак, згідно рішення ДФС України від 14.11.2017 року №26109/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.08.2017 року №0006381401 та №0006391401 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Біоконд Україна" від 21.09.2017 року №21092017-1 - без задоволення.

Як наслідок, наведені вище обставини і стали підставами для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Права контролюючих органів визначені статтею 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зокрема підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 даної статті передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 77 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних планових перевірок.

Як зазначено в пункті 77.8 статті 77 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Зокрема, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків, згідно пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки, відповідно до пункту 77.9 статті 77 Податкового кодексу України, встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

За абзацом першим, четвертим пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (пункт 86.10 статті 86 Податкового кодексу України).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пункт 86.8 статті 86 Податкового кодексу України).

Відповідно до змісту акту від 27.06.2017 року №274/26-15-14-01-03/33077819, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Біоконд Україна" мало взаємовідносини з ТОВ "ЮКК "ЗЕВС", ТОВ "Смарт-Холдінг ЛТД", ТОВ "Центрокомбуд", ТОВ "Інбуд-ЛТД" згідно укладених договорів.

Так, між ТОВ "Біоконд Україна" (покупець) та ТОВ "ЮКК "ЗЕВС" (постачальник) відповідно до договору поставки від 01.04.2014 року №0104-1 постачальник зобов'язувався передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві кондиціонери, вентиляційне обладнання та комплектуючі елементи (товар), а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі наданих до перевірки видаткових, податкових накладних, картки рахунку 631 по ТОВ "ЮКК "ЗЕВС", виписки банку, даних рахунку 311 встановлено, що операція відбулася на загальну суму 1351666,73 грн., в тому числі ПДВ - 225277,79 грн. Оплату здійснено у безготівковій формі, згідно з випискою банку кошти перераховано у червні та липні 2014 року.

В акті перевірки вчинено запис, що ТОВ "ЮКК "ЗЕВС" - суб'єкт фіктивного підприємництва. Виявлено та відпрацьовано зазначене СФП ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, облікова картка від 11.07.2014 року за №1038/8/26-56-07-0306, де зазначено, що зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Також, в акті перевірки зазначено, що співробітниками ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві в рамках кримінального провадження від 27.02.2014 року №3201410010009000030, відкритого за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, ліквідовано "конвертаційний центр", який надавав послуги підприємствам реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку на території м. Києва та інших регіонів.

Крім того, встановлено, що директор, бухгалтер та засновник ТОВ "ЮКК "ЗЕВС" гр. ОСОБА_1, знаходиться у розшуку Шевченківським РУ ГУМВС України у м. Києві за частиною другою статті 146, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України.

Оперативним управлінням ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві допитано заступника директора ОСОБА_2, яка повідомила, що не володіє інформацією щодо ведення господарської діяльності ТОВ "ЮКК "ЗЕВС" та не підписувала жодного документу.

Відповідно до даних, наявних в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС України встановлено, що ТОВ "ЮКК "ЗЕВС" не має складів, транспортних засобів, тощо.

Враховуючи зазначене, в акті перевірки зроблено висновок щодо не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання кондиціонерів ТОВ "Біоконд Україна" у ТОВ "ЮКК "ЗЕВС" за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Таким чином, ТОВ "Біоконд Україна" безпідставно та неправомірно завищено витрати на загальну суму 1126388,94 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ЮКК "ЗЕВС".

Між ТОВ "Біоконд Україна" (покупець) та ТОВ "Смарт-Холдінг ЛТД" (постачальник) згідно договору поставки від 12.05.2014 року №120514-1 постачальник зобов'язувався передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві кондиціонери, вентиляційне обладнання та комплектуючі елементи (товари), а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі наданих до перевірки видаткових, податкових накладних, картки рахунку 631 по ТОВ "Смарт-Холдінг ЛТД", виписки банку, даних рахунку 311 встановлено, що операція відбулася на загальну суму 886473,20 грн., в тому числі ПДВ - 147745,54 грн. Оплату здійснено у безготівковій формі, згідно з випискою банку кошти перераховано у червні та липні 2014 року.

Відповідно до інформаційних баз ДФС встановлено, що ТОВ "Смарт-Холдінг ЛТД" має 7 стан платника, тобто до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Крім того, в акті перевірки вчинено запис, що за даними бази АІС "СФП", ТОВ "Смарт-Холдінг ЛТД" віднесено до суб'єкту фіктивного підприємництва. Виявлено та відпрацьовано зазначене СФП Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, облікова картка від 06.10.2014 року за №2013/7/10-02-07-07, де зазначено, що зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Також, в ході проведення перевірки, згідно з АРМ "Митниця" встановлено, що протягом 2014 року ТОВ "Смарт-Холдінг ЛТД" не отримувало імпортний товар від постачальників-імпортерів з кодами УКТ ЗЕД 8415900000, 8415109000.

Відповідно до даних, наявних в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС України встановлено, що ТОВ "Смарт-Холдінг ЛТД" не має складів, транспортних засобів, тощо.

Таким чином, в акті перевірки вчинено запис, що в результаті не надання до перевірки первинних документів в повному обсязі, не надання сертифікатів походження товару заводу-виробника, відсутність документів, що підтверджують їх перевезення, а саме товарно-транспортних накладних, неправомірно сформовано дані податкового обліку. Враховуючи зазначене, в ході перевірки не було підтверджено витрати задекларовані ТОВ "Біоконд Україна" по взаємовідносинам з ТОВ "Смарт-Холдінг ЛТД" на загальну суму 738728,00 грн.

Між ТОВ "Біоконд Україна" (покупець) та ТОВ "Центрокомбуд" (постачальник) згідно договору поставки від 17.12.2014 року №171214-1 постачальник зобов'язувався передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві кондиціонери, вентиляційне обладнання та комплектуючі елементи (товари), а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з наданими до перевірки документами встановлено, що операція відбулася на загальну суму 580614,10 грн., крім того ПДВ 116122,82 грн.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС встановлено, що ТОВ "Центрокомбуд" має 7 стан платника, тобто до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Крім того, в акті перевірки вчинено запис щодо існування протоколу допиту від 31.08.2015 року, наданого СУФР Дніпровського району ГУ ДФС у м. Києві, де зазначено, що гр. ОСОБА_3 повідомляла, що нею було здійснено реєстрацію ТОВ "Центрокомбуд" без мети здійснення господарської діяльності за грошову винагороду.

Отже, з врахуванням зазначеного, перевіркою зроблено висновок щодо безпідставного та неправомірного завищення ТОВ "Біоконд Україна" собівартості придбаних у ТОВ "Центрокомбуд" товарів на загальну суму 580614,10 грн.

Між ТОВ "Біоконд Україна" (покупець) та ТОВ "Інбуд-ЛТД" (постачальник) згідно договору купівлі-продажу від 15.06.2015 року №150615-1 постачальник зобов'язувався поставити покупцеві продукцію, а покупець зобов'язувався приймати продукцію своєчасно і оплачувати її на умовах цього договору в асортименті і кількості згідно з рахунком-фактурою.

Згідно з наданими до перевірки первинними документами, взаємовідносини відбулись на загальну суму 867056,00 грн., в тому числі ПДВ 144509,00 грн.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України встановлено, що ТОВ "Інбуд-ЛТД" не подавало звітність з податку на прибуток до органів ДФС.

Крім того, зазначено, що у відповідності до інформації з ЄДСР, ухвали слідчого судді Дніпровського району від 30.11.2015 року по справі №755/20745/15-к, в рамках кримінального провадження за №32015100040000080, ТОВ "Інбуд-ЛТД" є суб'єктом фіктивного підприємництва.

Також, в акті зазначено, що до перевірки не було надано в повному обсязі документи, що підтверджують походження товару, а саме: сертифікати відповідності та якості заводу-виробника, товарно-транспортні накладні, тощо.

Враховуючи зазначене, ТОВ "Біоконд Україна" безпідставно та неправомірно завищено собівартість придбаних у ТОВ "Інбуд-ЛТД" товарів на загальну суму 722546,00 грн.

Таким чином, ТОВ "Біоконд Україна" протягом 2015 року перераховано:

- ТОВ "Центрокомбуд" - 03.03.2015 року оплату здійснено у сумі 120000,00 грн., 06.03.2015 року оплачено 440000,00 грн., 13.03.2015 року оплачено 80000,00 грн., 17.03.2015 року оплачено 56737,00 грн., тобто, загальна сума оплати склала 696737,00 грн.;

- ТОВ "Інбуд-ЛТД" - 29.07.2015 року оплачено 36492,00 грн., 17.08.2015 року - 37207,00 грн., 01.09.2015 року - 30000,00 грн., 04.09.2015 року - 75000,00 грн., 18.09.2015 року - 200000,00 грн., 21.09.2015 року - 400000,00 грн., 24.09.2015 року - 40361,00 грн., 30.09.2015 року - 47995,00 грн., тобто загальна сума перерахованих коштів склала 867056,00 грн.

Враховуючи зазначене, ТОВ "Біоконд Україна" протягом 2015 року перераховано ТОВ "Центрокомбуд" та ТОВ "Інбуд-ЛТД" грошових коштів на загальну суму 1563793,00 грн. за господарську операцію, здійснення якої в ході перевірки не підтверджено.

Крім того, аналізуючи надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинах між ТОВ "Біоконд Україна" та ТОВ "ЮКК "ЗЕВС", ТОВ "Смарт-Холдінг ЛТД", ТОВ "Інбуд ЛТД" встановлено неможливість здійснення ТОВ "ЮКК "ЗЕВС", ТОВ "Смарт-Холдінг ЛТД", ТОВ "Інбуд ЛТД" господарських операцій, та як наслідок завищення суми податкового кредиту шляхом віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на загальну суму 517532,00 грн.

Так, відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частин першої, другої, восьмої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Таким чином, у тому числі згідно з наведеними положеннями законодавства, уповноваженими особами відповідача за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача зроблено висновки про те, що останнім було неправомірно включено зазначені суми податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам зі згаданими вище контрагентами, а також не включено у доходи перераховані кошти ТОВ "Біоконд Україна" за поставлений товар даним контрагентам, оскільки наявна інформація, на думку податкового органу, свідчила про безтоварність відповідних господарських операцій позивача, в результаті чого ГУ ДФС у м. Києві по відношенню до ТОВ "Біоконд Україна" вирішено збільшити суми грошового зобов'язання на податок на додану вартість та суми грошового зобов'язання на прибуток.

В той же час, заперечуючи проти висновків та доводів відповідача, свою правову позицію позивач обґрунтовував зокрема тим, що ТОВ "Біоконд Україна" правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період, оскільки були наявні необхідні первинні фінансово-бухгалтерські документи, а саме відповідні видаткові та податкові накладні, отримані від контрагентів по спірним взаємовідносинам.

Також, за твердженням позивача, відповідачем неправомірно включено у доходи ТОВ "Біоконд Україна" кошти, перераховані ним за поставлений контрагентами товар, тому що відповідні господарські операції підтверджуються наявними первинними фінансово-бухгалтерськими документами.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012 року (справа №21-421а11), де викладена в ній правова позиція продубльована, зокрема, у постановах від 01.12.2015 року №21-1661а15, від 02.12.2015 року №21-3849а15, податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв'язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій.

Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Також, наведена вище правова позиція неодноразово підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 26.04.2016 року К/800/48948/14 у справі №810/5891/13, від 10.08.2016 К/800/12851/16 у справі №826/2916/14, від 17.08.2016 року К/800/17200/16 у справі №802/4132/15-а, від 10.08.2016 року К/800/16205/16 у справі №826/8589/15.

Згідно висновків, зазначених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.04.2016 року К/800/49498/14 у справі №810/5891/13 господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 року (справа №21-1359а15) Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний, заперечуючи проти доводів суб'єкта владних повноважень, в свою чергу навести переконливі докази в обґрунтування реальності вчиненої господарської операції.

У листі від 21.11.2016 року №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27.03.2012 р. №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними;

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28.07.2015 року №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії", суд зазначив щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов'язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно постанови Верховного Суду від 06.02.2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за наведеного, до обов'язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством, та забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об'єкта оподаткування.

Також, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов'язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

Згідно правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №802/1853/16-а та від 29.03.2018 року у справі №826/3498/15, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Як убачається зі змісту акту від 27.06.2017 року №274/26-15-14-01-03/33077819, а також викладених доводів позивача, підставами для формування спірної податкової звітності були відповідні первинні фінансово-бухгалтерські документи, отримані по господарським взаємовідносинам із зазначеними вище контрагентами.

Попри це, згідно наявної інформації, яка у тому числі бралась відповідачем до уваги під час здійснення планової документальної виїзної перевірки позивача, деякі первинні документи ТОВ "Біоконд Україна" містили підписи осіб, які заперечували будь-яку причетність до ведення господарської діяльності відповідних підприємств, по взаємовідносинам з якими і була сформована спірна податкова звітність.

Водночас, за окремим контрагентом позивача була наявна інформація про відсутність введення належним чином в обіг товару, який поставлявся позивачу та згодом був ним реалізований.

Враховуючи, що виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності відповідної сукупності обставин та підстав, суд звертає увагу на правову позицію Колегії суддів Вищого адміністративного суду України висловлену у постанові від 10.08.2016 року №К/800/13494/16 (справа №826/17175/14), а саме що: "Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суди неправильно застосували до розглядуваних правовідносин й принцип індивідуальної відповідальності платника податків, який полягає у тому, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не може бути підставою для відповідальності платника податків - покупця за відсутності доказів узгодженості дій таких платників.

Адже хоча дійсно перевірка автентичності підпису на первинних документах не належить до обов'язку платника, невиконання якого може тягнути негативні для нього наслідки у сфері оподаткування, втім у даному разі доводи Інспекції про відсутність у поданих платником первинних документах підтверджувальної сили ґрунтуються на підписанні цих документів від імені ТОВ «ПІКК-Інтернешнл» невстановленою особою. Вказаний факт міг та мав бути проконтрольований платником, який, маючи на меті підтвердження податкових наслідків цими первинними документами, повинен пересвідчитися у їх належному оформленні постачальником, у наявності відповідних повноважень у особи, яка їх підписала."

Суд зазначає, що згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В межах даної адміністративної справи є підстави для висновків, що в первинних документах позивача, які слугували для формування спірної податкової звітності, містилися підписи неуповноважених на те осіб, тому що директори, керівники, бухгалтери та заступники директорів окремих і зазначених вище контрагентів заперечували про свою причетність до діяльності відповідних підприємств, а господарські операції позивача з цими контрагентами підтверджувалися лише наданими ними первинними документами, то таким чином останні не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними бухгалтерськими документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки не виконується обов'язкова умова для визначення податкового кредиту, а саме підтвердження факту здійснення відповідних господарських операцій, що в свою чергу вказує на юридичну дефектність таких первинних документів, які не можуть вважатися юридично значимими для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку і задекларованих позивачем податкових вигод.

Не може бути підтвердженою господарська операція, коли контрагент не має відповідних активів, працівників, приміщення, та при цьому очолюваний особою, яка заперечує свою причетність до будь-якої господарської діяльності підприємства.

Суб'єкти господарювання, які дійсно мають на меті укладання та реальне виконання певних господарських угод з обачливістю подбають про свого контрагента, його легітимність, наявність відповідних документів (сертифікатів, дозволів, інше), оскільки такі дії перш за все матимуть безпосередній вплив на економічний добробут самого суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті від 27.06.2017 року №274/26-15-14-01-03/33077819 щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод, а отже і щодо правомірності винесення оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, а відтак відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Керуючись статтями 2,12, 77, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоконд Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко