Ухвала суду № 81332013, 22.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

22 квітня 2019 року м. Київ № 640/3775/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І ЕС ТІ МЕДІА»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання протиправними дій та скасування наказу, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "І ЕС ТІ МЕДІА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо прийняття наказу 18 лютого 2019 року № 2668 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "І ЕС ТІ МЕДІА" (код 36602919);

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18 лютого 2019 року № 2668 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «І ЕС ТІ МЕДІА» (код 36602919)».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

26.03.2019 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) представником позивача - адвокатом Валенко О.С. (ордер від 05.03.2019 року серії КС №509498) подано клопотання, в якому останній просить суд провести розгляд справи №640/3775/19 в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Вирішуючи клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд наголошує, що пунктом 4 частини дев'ятої статті 171 КАС України встановлено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються КАС України (частина п'ята статті 12 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Водночас, частиною четвертою статті 257 КАС України, а також частиною четвертою статті 12 КАС України вказано перелік категорій справ, які за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті, а саме справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеп v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Так, дослідивши подане клопотання, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, з урахуванням статті 257 КАС України, для повного та всебічного встановлення обставин справи суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін та дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити представнику позивача Валенку А.С. у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна