Рішення № 81331984, 04.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2019 року № 640/18282/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача ОСОБА_1 (ордер серії КС №520512 від 03.04.2019 року), представника відповідача Іванової Ю.В. (довіреність від 10.01.2019 року №354/13/22-19), вирішивши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_3 доМіністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі також - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Мін'юст), в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про ОСОБА_3;

- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про ОСОБА_3.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.03.2015 року №222-о позивача звільнено з посади заступника начальника Кіровоградської митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю).

У відповідь на запит адвоката позивача (від 31.08.2018 року №35438/27577-33-18/13.3) Мін'юстом повідомлено, що підставою внесення відомостей про ОСОБА_3 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» є надходження до відповідача інформації щодо застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» до ОСОБА_3 та відомостей про нього, яку надіслано Міністерством доходів і зборів України 20.03.2015 року.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» є протиправними, оскільки позивач не є особою, на яку поширюються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», з огляду на що, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено до розгляду у судовому засідання на 06.02.2019 року.

Через канцелярію суду 19.12.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Так, відповідач позову не визнає. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки, заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», безпосередньо відповідачем не застосовуються, а лише, у разі повідомлення керівником органу, до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, реєструються у Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відповідно до порядку, встановленого законодавством.

З огляду на те, що Міністерством доходів і зборів України повідомлено відповідачу інформацію щодо застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», Мін'юстом правомірно внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Відповідачем наголошено, що внесення відомостей про особу до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» не є встановлення щодо неї заборони.

На даний час, підстав для вилучення відомостей стосовно позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» не має, оскільки Мін'юсту не надходило відомостей стосовно позивача про скасування результатів перевірки або відповідного судового рішення.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання 06.02.2019 року прибули представники сторін.

Під час судового засідання представником позивача повідомлено, що у провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №811/1275/15 за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства доходів і зборів від 20.03.2015 року №222-о, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року зупинено провадження у справі №811/1275/15 до набрання законної сили судовим рішенням за наслідком розгляду Конституційним Судом України подання Верховного Суду України та 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України від 16.09.2014 року №1682-VII «Про очищення влади», яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року та постановою Верховного Суду від 28.02.2019 року.

З огляду на те, що позивачем оскаржується наказ Міністерства доходів і зборів України від 20.03.2015 року №222-о, яким позивача звільнено з посади заступника начальника Кіровоградської митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю), у Кіровоградському окружному адміністративному суді, вбачаючи у цьому об'єктивну неможливість розгляду справи №640/18282/18, керуючись пунктом 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, судом поставлено на обговорення питання щодо зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №811/1275/15.

Судом зобов'язано позивача та відповідача надати письмово свої позиції щодо зупинення провадження у справі №640/18282/18 до набрання законної сили рішення у справі №811/1275/15, у зв'язку з чим оголошено про відкладення судового засідання до 20.03.2019 року.

Через канцелярію суду 14.03.2019 року відповідачем подано письмові пояснення.

Через канцелярію суду 19.03.2019 року позивачем подано письмові пояснення.

У судове засідання 20.03.2019 року прибули представники сторін.

Представник позивача клопотав про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з письмовими поясненнями представника відповідача, поданими останнім 19.03.2019 року.

Судом, заслухавши думку представника відповідача, який не заперечував проти відкладення розгляду справи, задоволено клопотання представника позивача та відкладено судове засідання до 04.04.2019 року.

У судове засідання 04.04.2019 року прибули представники сторін.

Судом поставлено на обговорення питання щодо зупинення провадження у справі.

Представники сторін проти зупинення провадження у справі заперечили, просили розглядати справу по суті у межах заявлених позовних вимог та їх обґрунтувань.

Так, представником позивача зазначено, що зупинення провадження у справі є недоцільним, оскільки предмети справ №640/18282/18 та 811/1275/15 не виключають один одного та не є нерозривно зв'язаними. Крім іншого, на думку представника позивача, зупинення провадження у справі порушить право позивача на ефективний судовий захист та призведе до існування тривалого стану невизначеності у правовому статусі ОСОБА_3

Представник відповідача із твердженням представника позивача погодився.

З огляду на те, що представники сторін заперечували проти зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про початок розгляду справи по суті позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 04.04.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.03.2015 року №222-о ОСОБА_3 звільнено з посади заступника начальника Кіровоградської митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пункт 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю.

Супровідним листом Голови Комісії з реорганізації Міндоходів І.О. Білоус від 20.03.2015 року №50/5/99-98-04-03-01-16 про надання інформації, адресованого Міністерству юстиції України (з повідомленням про вручення), у зв'язку із застосуванням до посадових осіб митниць Міндоходів заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», направлено копії наказів про звільнення з займаних посад та відомості, передбачені пунктом 15 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563, таких осіб, зокрема, ОСОБА_3 - заступника начальника Кіровоградської митниці Міндоходів.

Відповіддю від 31.08.2018 року №35438/27577-33-18/13.3 на адвокатський запит Краглевича В.В. (адвоката позивача) від 27.08.2018 року (вх.від 28.06.2018 року №27577-33-18) повідомлено, що підставою внесення відомостей про ОСОБА_3 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» є надходження до Мін'юсту інформації щодо застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» супровідним листом Міністерства доходів і зборів від 20.03.2015 року №50/5/99-99-04-03-01-16 (вх. від 17.03.2015 року №11769-0-28-15).

Вважаючи, що Міністерством юстиції України вчинено протиправні дії щодо внесення відомостей стосовно позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 16.09.2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №1682), Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі також - Реєстр), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 року №1704/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.10.2014 року за № 1280/26057 (далі також - Положення), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563 (далі також - Порядок).

Суд звертає увагу, що при вирішенні справи нормативно-правові акти застосовано у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 5 Закону №1682 органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.

Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 5 Закону №1682 організація проведення перевірки осіб (крім суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Частиною дванадцятою статті 5 цього Закону встановлено, що у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.

Відповідно до частини першої, третьої статті 7 Закону №1682 відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.

Відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною четвертою статті 1 цього Закону, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та вносяться до Реєстру протягом трьох робочих днів з дня надходження із Державної судової адміністрації України до Міністерства юстиції України наданої з Єдиного державного реєстру судових рішень електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили. Державна судова адміністрація України надсилає до Міністерства юстиції України таку електронну копію рішення суду не пізніш як на десятий день з дня набрання ним законної сили.

Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону: 1) прізвище, ім'я, по батькові; 2) місце роботи, посада на час застосування положення цього Закону; 3) відомості про стан проходження перевірки особою, а також інформація про надходження висновків про результати перевірки, які свідчать про наявність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 цього Закону; 4) час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону.

Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.

Відповідно до пунктів 4-9 Розділу І Положення Держатель Реєстру - Міністерство юстиції України (далі - Держатель).

Держатель розробляє нормативно-правову базу для функціонування Реєстру, затверджує методичні рекомендації щодо його ведення, здійснює безпосередній контроль за її створенням та за дотриманням вимог цього Положення.

Адміністратор Реєстру - державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - Адміністратор).

Адміністратор забезпечує технічне і технологічне створення та супроводження програмного забезпечення Реєстру, надання реєстраторам доступу до нього, збереження і захист даних, що містяться у Реєстрі, проводить навчання щодо наповнення та користування Реєстром, а також виконує інші функції, передбачені цим Положенням.

Реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є:

Держатель через Департамент кадрової роботи та державної служби, який вносить або вилучає відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;

головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Держатель вносить або вилучає в установленому порядку відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», Реєстратори надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України «Про очищення влади», забезпечують оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

Згідно з пунктом 1, абзацом 1 пункту 2, пункту 3 Розділу ІІ Положення внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є: надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», інформації про звільнення особи з посади.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 14 Порядку відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка підлягає перевірці, на підставі відомостей, наявних в особовій справі такої особи, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві, щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених пунктами 1-8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону: заборони, яка застосовується до осіб, що обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, зокрема керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури, СБУ, МВС, Міндоходів, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах у м. Києві.

Пунктам 15-17 Порядку передбачено, що у разі виявлення відповідальним структурним підрозділом відомостей щодо застосування до особи, яка підлягає перевірці, заборони, передбаченої пунктом 14 цього Порядку, керівник органу не пізніше ніж на третій день з дня виявлення таких відомостей приймає рішення про звільнення такої особи і в той самий день надсилає його копію до Мін'юсту в паперовій та електронній формі (скановану копію у форматі pdf) разом з відомостями про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою статті 1 Закону (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, серія та номер паспорта громадянина України, ким і коли виданий, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання, місце роботи, посада на час застосування положення Закону, інформація про критерій, на підставі якого застосовано заборону), в паперовій та електронній формі (у форматі Microsoft Word), які протягом трьох днів з дня їх надходження вносяться до Реєстру.

Відомості про особу, яка підлягає перевірці (прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада на час застосування положення Закону, інформація про підстави для застосування до особи заборон, визначених статтею 1 Закону, та строк, на який на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 Закону), не пізніш як на третій день з дня їх надходження до Мін'юсту розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства.

Керівник органу не пізніш як на третій день після надходження заяви щодо незастосування до особи, яка підлягає перевірці, заборон, передбачених частинами третьою або четвертою статті 1 Закону, одночасно надсилає органам, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України (далі - органи перевірки), відповідно до компетенції запити про проведення перевірки за формою згідно з додатком 3 щодо особи, яка підлягає перевірці, до яких додається копія заяви зазначеної особи, засвідчена відповідальним структурним підрозділом.

З аналізу викладених норм законодавства вбачається, що Міністерство юстиції України є Держателем Реєстру та вносить відомості стосовно осіб, до яких застосовано заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», в той час, як організація проведення перевірки покладається на керівника відповідного органу.

Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 20.03.2015 року №222-о, позивача звільнено на підставі пункту 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, а саме з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

На момент вирішення справи по суті та прийняття рішення, вказаний наказ не скасовано, позивача на посаді не поновлено, з огляду на що, наказ про звільнення є чинним.

З матеріалів справи встановлено, що відповідний наказ із відомостями про ОСОБА_3 відповідачу направлено у строки, встановлені законодавством України, що є підставою для внесення Міністерством юстиції України відомостей про застосування до ОСОБА_3 заборон, зазначених у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади» до Реєстру.

За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

З огляду на викладене, випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто, доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб'єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

Так, позивачем обґрунтовано позов тим, що він не вважає себе особою, на яку поширюються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Водночас, судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, оскільки обґрунтування протиправності дій, викладених у позові, не стосуються компетенції відповідача.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді

Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законі інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, судом встановлено, що право позивача не порушено в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач скористався своїм правом на судовий захист та йому такий захист надано відповідно до способу захисту, обраного позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 9, 11, 44, 72-79, 241-246, 248, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статті 293, 294, 296, 297 КАС України.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1);

Відповідач: Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Повне рішення складено 22.04.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна