Рішення № 81331909, 10.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3889/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛ ПАРТС” до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛ ПАРТС” (81000, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35), Державної фіскальної служби України про зобов’язання вчинити дії, в якому (з врахуванням заяви про уточненням позовних вимог від 14.02.2019) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №621461/37824786 від 29.03.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 143 від 16.11.2017 року на суму 15 660,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №621354/37824786 від 29.03.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 200 від 30.11.2017 року на суму 33 855,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в день надходження податкову накладну № 143 від 16.11.2017 року та податкову накладну № 200 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на корить Товариства з обмеженою відповідальністю суму сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 30 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справа розглядається в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.09.2018.

Ухвалою від 22.10.2018 відкладено розгляд справи для вирішення питання про залучення у справі співвідповідача та уточнення позовних вимог.

31.10.2018 представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ДФС України та заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 22.11.2018 залучено до участі у справі співвідповідача ДФС України ,у зв’язку з чим розгляд справи відкладено.

17.12.2018 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 23.01.2019 року відкладено розгляд справи у зв’язку з відсутністю повноважного представника позивача на 11.02.2019 року.

Ухвалою від 11.02.2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 11.02.2019 року відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивача для надання можливості уточнити позовні вимоги на 20.02.2019 року.

14.02.2019 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 20.02.2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

20.02.2019 року відповідачем в судовому засіданні подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 20.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2019 року.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 16.11.2017 року за № 143, проте, згідно отриманої квитанції, яка була направлена ДФС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, на адресу позивача реєстрацію податкової накладної № 143 відповідачем було зупинено відповідно до пункту п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки згадана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 року № 567. На виконання п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України позивач направив до контролюючого органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній реєстрацію якої зупинено, з додаванням копій документів. В долучених документах були безпосередньо наявні первинні документи. Однак, рішенням комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.03.2018 року № 621461/37824786 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 143 від 16.11.2017 року з підстав ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. В поясненні платником зазначено, що товар директор забрав зі складу постачальника орендованим автомобілем, однак не надано документів, що підтверджують оренду автомобіля та оплату за його оренду.

Також, позивачем було подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 30.11.2017 року за № 200, проте, згідно отриманої квитанції, яка була направлена ДФС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, на адресу позивача реєстрацію податкової накладної № 200 відповідачем було зупинено відповідно до пункту п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки згадана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 року № 567. На виконання п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України позивач направив до контролюючого органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній реєстрацію якої зупинено, з додаванням копій документів. В долучених документах були безпосередньо наявні первинні документи. Однак, рішенням комісії ГУ ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.03.2018 року № 621354/37824786 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 200 від 30.11.2017 року з підстав ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Платником не надано підтверджуючих документів, що знаходиться на вул. Пасічній, 129, зазначено в товарно-транспортній накладній виписаній ТОВ «ОСОБА_3 Партс». Платником не надано товаросупровідних документів, оскільки в поясненні платника зазначено, що перевезення здійснено власними автомобілями постачальників. Позивач вважає вищезазначені рішення протиправним та просить їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав, просив позов задоволити.

Заперечення відповідачів:

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Представник відповідачів наголосив, що оскаржувані рішення від 29.03.2018 року № 621461/37824786 та від 29.03.2018 року № 621354/37824786 були прийняті Комісією Головного управління ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування правомірно, оскільки надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття відповідного рішення про реєстрацію. У задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні представник відповідачів проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

По податковій накладній № 143 від 16.11.2017 року.

Між позивачем (продавець) та ТОВ «Дейв Експрес» (покупець)укладено договір №22/03-02 від 22.03.2016 року, відповідно до умов якого продавець зобов’язується на протязі дії договору поставляти покупцю товари ( в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, астрохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше – далі товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язаний приймати товар, оплачувати його на встановлених договором умовах. Загальна сума договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних. До відвантажених запчастин продавець прикладає рахунок – фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Ціни на товар зазначаються продавцем в накладних, виписаних на кожну крему партію товару.

Як вказує позивач, товар, що реалізовувався ним ТОВ «Дейв Експрес» був придбаний у постачальника, ТОВ «Волинь Холод» (договір поставки № 02/03 від 02.03.2016 року). Позивач здійснив закупку товарів у постачальника, ТОВ «Волинь Холод» згідно видаткової накладної № 271 від 16.11.2017 року та № 269 від 17.11.2017 року. Оплата підтверджується платіжним дорученням № 214 від 17.11.2017 року.

ТОВ «Гал Партс» здійснило поставку товару покупцю ТОВ «Дейв Експрес» ( договір №22/03-02 від 22.03.2016 року): фільтр повітряний, турбокомпресора IVECO 3 штуки, фільтр масляний IVECO 3 штуки, фільтр масляний IVECO 6 штук на загальну суму 15 660 грн., в тому числі ПДВ 2 610 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3170 від 16 листопада 2017 року, яка була підписана двома сторонами.

Позивачем у зв’язку із виконанням Договору поставки №22/03-02 від 22.03.2016 року сформовано податкову накладну № 143 від 16.11.2017 року та направлено для реєстрації. Згідно отриманої квитанції, яка була направлена ДФС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України» на адресу позивача реєстрацію податкової накладної № 143 від 16.11.2017 року відповідачем було зупинено відповідно до пункту п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки згадана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 року № 567, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 ПК України.

На виконання п.201.16 ст.201 ПК України, позивач направив 28.03.2018 на адресу відповідача повідомлення №15 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, реєстрація якої зупинена, а також копії документів, пов’язаних зі здійсненою господарською операцією. Також скеровано засобами електронного зв’язку копії документів, в яких міститься інформація про операції із товарами, зазначеними у податковій накладній, реєстрація якої зупинена, а саме: копії договорів, товарно – транспортних накладних, копія договору оренди складських приміщень, видаткових накладних, платіжних доручень, всього 15 документів з поясненням.

В письмових поясненнях вказано, що товаром, що постачався були запчастини до вантажних автомобілів. Даний товар реалізовувався під замовлення. Напередодні, представник покупця замовив його засобами телефонного зв’язку. Відповідальна особа продавця уточнив наявність, якісні та технічні характеристики таких запчастин у постачальника – ТОВ «Волинь Холод». Після узгодження всіх деталей (ціна, кількість) сторони домовились про операцію. 16.11.2017 директор компанії продавця, ОСОБА_4, автомобілем Opel Vivaro, номер державної реєстрації ВС3884ЕА, що компанія орендує, забрав товар зі складу постачальника згідно видаткової накладної №269, 271 та ТТН №16/11 від 16.11.2017 згідно договору постачання №02/03 від 02.03.2016 та привіз його в магазин продавця. 16.11.2017 представник покупця забрав даний товар власними силами згідно видаткової накладної №3170 від 16.11.2017 згідно договору постачання №22/03-02 від 22.03.2016. Покупець оплатив даний товар 29.11. Оплата постачальнику відбувається згідно договору постачання виходячи з наявності оборотних коштів.

В судовому засіданні представником позивача подано копію договору найму (оренди) транспортного засобу від 07.102016 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Гал Партс», предмет договору – автомобіль марки Opel Vivaro, номер державної реєстрації ВС3884ЕА. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 07.10.2016 року та зареєстровано в реєстрі за №2195.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів, Комісією Головного управління ДФС у Львівській області прийнято рішення від 29.03.2018 року № 621461/37824786 про відмову у реєстрації податкової накладної від 16 листопада 2017 р. № 143.

В якості підстави прийняття такого рішення відповідачем зазначено про ненадання платником податку ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. В поясненні платником зазначено, що товар директора забрав зі складу постачальника орендованим автомобілем, однак не надано документів, що підтверджують оренду автомобіля та оплату за його оренду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Комісії з питань розгляду скарг ДФС України.

03 травня 2018 р. Комісією з питань розгляду скарг ДФС України прийнято рішення № 2025/37824786/2, яким залишено скаргу позивача без задоволення, а рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

По податковій накладній №200 від 30.11.2017 року.

15.01.2016 року між позивачем (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір поставки №15/01-02, відповідно до якого продавець зобов’язується на протязі дії договору поставляти покупцю товари (в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше- далі товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язаний приймати товар, оплачувати його на встановлених договором умовах. Загальний обсяг товару, що поставляється за цим договором, визначається на протязі строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма поставленими відповдіно до умов договору окремими партіми товару. Загальна сума договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних. Продаж запасних частин здійснюється на підприємства продавця згідно замовлення покупця. До відвантажених запчастин продавець прикладає рахунок – фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. Видаткова накладна повинна бути завірена печаткою та підписом обох сторін. Датою поставки рахується дата, вказана у видатковій накладній.

Як вказує позивач, товар, що реалізовувався ним ОСОБА_6 був придбаний у постачальників:

- ТОВ «ОСОБА_3 Партс» (договір поставки № 4358-14/2016, укладений між позивачем і) видаткова накладна № SI0000884222 від 23.10.2017, № SHP0000575922 від 25.10.2017, № SHP0000572937 від 23.10.2017, № SI0000888089 від 25.10.2017, платіжне доручення № 195 від 07.11.2017, № 174 від 24.10.2017);

- ТОВ «Автофастера ЛТД», (договір постачання № 6547 від 20.09.2016, предмет договору товари (запчастини та інші супутні товари для автомобілів, видаткова накладна №АФ-0067489 від 27.11.2017, № АФ-0067227 від 24.11.2017, №АФ-0052158 від 18.09.2017, № АФ-0041132 від 27.07.2017, № АФ-0053269 від 22.09.2017, № АФ-0058030 від 13.10.2017, платіжне доручення № 151 від 06.10.2017, № 165 від 16.10.2017, № 152 від 06.10.2017, № 238 від 04.12.2017, № 51 від 02.08.2017);

- ТОВ «Автостандарт Україна» (договір поставки № 9 від 03 січня 2012 р., видаткова накладна № 28290 від 30.11.2017, № 22644 від 05.10.2017, платіжне доручення № 148 від 05.10.2017, № 237 від 04.12.2017, ТТН № Р028290 від 30.11.2017);

- ТОВ «Мацько Трак Сервіс» (договір купівлі-продажу № 53/13 від 09.07.2013, предмет договору автомобільні запчастини, видаткова накладна № 6725 від 09.09.2017, № 8782 від 10.11.2017, платіжне доручення № 82 від 29.08.2017, № 211 від 17.11.2017).

ТОВ «Гал Партс» здійснило поставку товару покупцю ОСОБА_6 ( договір №15/01-02 від 15.01.2016 року): запчастин до вантажних автомобілів (видаткова накладна № 3288 від 30.11.2017). Оплата товару покупцем підтверджується платіжним доручення № 1262 від 05.01.2018 року.

Позивачем у зв’язку із виконанням Договору поставки сформовано податкову накладну № 200 від 30.11.2017 року та направлено для реєстрації. Згідно отриманої квитанції, яка була направлена ДФС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України» на адресу позивача реєстрацію податкової накладної № 200 відповідачем було зупинено відповідно до пункту п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки згадана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 року № 567, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 ПК України.

На виконання п.201.16 ст.201 ПК України, позивач направив 28.03.2018 на адресу відповідача повідомлення №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, реєстрація якої зупинена, а також копії документів, пов’язаних зі здійсненою господарською операцією. Також скеровано засобами електронного зв’язку копії документів, в яких міститься інформація про операції із товарами, зазначеними у податковій накладній, реєстрація якої зупинена, а саме: договорів на прихід товару та реалізацію, видаткових накладних, товарно – транспортних накладних, доказів оплати за товар, пояснення.

В письмових поясненнях вказано, що товаром, що постачався були запчастини до вантажних автомобілів. Даний товар закуплявся продавцем у постачальників протягом року. Постачальники (ТОВ «ОСОБА_3 Партс», ТОВ «Автофастера ЛТД», ТОВ «ОСОБА_7 Україна», ТОВ «Мацько Трак Сервіс») власними автомобілями та автомобіляи перевізників доставляли товар продавцю на склад – магазин за адресою: м.Львів, вул. Рудненська, 8 згідно видаткових накладних №884222 від 23.10.2017, № 888089 від 25.10.2017 згідно Договору постачання №4358-14/2016 від 24.03.2016 року від ТОВ «ОСОБА_3 Партс», та № АФ-0041132 від 27.07.2017, № АФ-052158 від 18.09.2017, № АФ-0053269 від 22.09.2017, № АФ-0058030 від 13.10.2017, № АФ-006722 від 24.11.2017, АФ-0067489 від 27.11.2017 -згідно договору постачання № 6547 від 20.09.2016 від ТОВ «Автофастера ЛТД», № 222 від 05.10.2017, № 28290 від 30.11.2017 згідно договору № 9 від 03.01.2012, № 6725 від 09.08.2017, № 8782 від 10.11.2017, згідно договору № 53/13 від 09.07.2013. Постачальником оплачено за даний товар у повному обсязі 27.10.2017, 07.11.2017 - ТОВ «ОСОБА_3 Партс», 06.10.2017, 18.10.2017, 07.12.2017, 02.08.2017 - ТОВ «Автофастера ЛТД», 05.10.2017, 07.12.2017 - ТОВ «Автостандарт Україна». 30.11.2017 товар був відвантажений покупцю зі складу згідно видаткової накладної № 3288 від 30.11.2017 згідно Договору постачання № 15/01-02 від 15.01.2016. Покупець оплатив за даний товар 05.01.2018.

Щодо підтвердження того, що знаходиться на вул. Пасічній, 129 представником позивача долучено договір оренди приміщення № 6 від 01.03.2016 року, згідно якого позивач орендує в ТОВ ОСОБА_8 Партс частину приміщень першого поверху виставкового павільйону за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 129.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів, Комісією Головного управління ДФС у Львівській області прийнято рішення від 29.03.2018 року №621354/37824786 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30 листопада 2017 р. № 200.

В якості підстави прийняття такого рішення відповідачем зазначено про ненадання платником податку ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Платником не надано підтверджуючих документів, що знаходиться на вул. Пасічній, 129, зазначено в товарно-транспортній накладній виписаній ТОВ «ОСОБА_3 Партс». Платником не надано товаросупровідних документів, оскільки в поясненні платника зазначено, що перевезення здійснено власними автомобілями постачальників.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Комісії з питань розгляду скарг ДФС України.

03 травня 2018 р. Комісією з питань розгляду скарг ДФС України прийнято рішення № 2034/37824786/2, яким залишено скаргу позивача без задоволення, а рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду про їх оскарження.

Конституція України прямо вказує на законодавчу форму встановлення податку, зокрема ст. 92 ч. 2 п. 1 зазначає, що тільки законами України встановлюються система оподаткування, податків і зборів.

Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ст. 2 передбачає "Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції".

При цьому варто визначити предмет розгляду справ Європейського суду. ЄСПЛ відзначає, що податкові спори виходять за межі цивільних прав і обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки. Таким чином, тривалий час гарантії, передбачені ст. 6 "Право на справедливий суд" Конвенції, не поширювались на спори у сфері оподаткування, проте згодом позиція змінилась, і ЄСПЛ було підтримано, уточнено та розвинуто практику застосування ст. 6 Конвенції до податкових спорів.

За відсутності у самому тексті Конвенції згадки про податки остання з'явилась у ст.1 "Захист власності" протоколу № 1 до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У національному законодавстві відносини, що виникають у сфері справлення податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. ПКУ визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове законодавство України складається, зокрема, з Конституції України, Податкового кодексу України та нормативно правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього кодексу (ст. 3 ПКУ).

ДФС України, відповідно до функцій контролюючих органів, визначених пп. 191.1.1. п. 191.1 ст.191 Податкового кодексу України "здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків"; пп.19-11.2. "контролює... своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів"; пп.191.1.8. "забезпечує достовірність та повноту обліку платників податків... об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням"; пп.191.1.35. "вживає заходів до виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, щодо відповідності законодавству"; пп. 19-1.1.40 "здійснює збір податкової інформації".

Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотриманню законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст.62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків (п.п.62.1.1 п.62.1); інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.1); перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п.62.1.3 п.62.1).

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за результатами податкового контролю; для інформаційно-аналітичної „ забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку (ст.72 ПК України).

Оскільки ідеологія Конвенції фактично відображена у Конституції України, національним судам варто враховувати правові позиції ЄСПЛ під час вирішення спорів, посилатися на висновки Євросуду як на безпосереднє джерело права, а також переймати притаманні його рішенням ідеї справедливості.

ЄСПЛ, розглядаючи податкові спори, застосовує ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне та вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В цьому контексті неправомірне стягнення податків/штрафів, позбавлення права на відшкодування податків розглядається як втручання держави у мирне та вільне володіння особи своїм майном (коштами).

Рішення від 26.04.1979 р. у справі “Санді Таймс” проти Сполученого Королівства. В п. 49 рішення ЄСПЛ сформулював дві вимоги, що випливають з виразу “передбачений законом”: (1) закон має бути в адекватній мірі доступним - громадянин повинен мати можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку; (2) норма не може вважатися “законом”, поки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку - особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння (Ухвала ВАС України від 02.12.2015 р. у справі №820/8160/14).

Рішення від 19.12.1989 року у справі “Мелахер та інші проти Австрії” В п. 42 ЄСПЛ вказує, що право власності включає “три чіткі правила” (“three distinct rules”): (1) мирного володіння власністю; (2) позбавлення права власності лише у визначених випадках; (3) держава має право контролювати користування власністю у відповідності до загального “публічного” інтересу, шляхом прийняття відповідних загальносуспільним інтересам законів.

Рішення від 22.11.2007 р. у справі “Україна-Тюмень” проти України”. У п. 49 суд вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише “на умовах, передбачених законом” ("subject to the conditions provided for by law"), а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію “законів”.

У п. 55 надано тлумачення “пропорційності втручання” в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням “справедливого балансу” ("fair balance") між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. (Ухвала ВАС України від 20.04.2016 р. у справі №826/16522/14.)

Рішення від 06.11.2008 р. у справі “Ісмаїлов проти Росії”: Будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинно бути “законним”: друге речення § 1 передбачає, що позбавлення майна можливе лише “на умовах, передбачених законом”, а пункт 2 визнає, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення “законів”. Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи стає значимим, якщо встановлено, що під час втручання було дотримано принципу “законності” і воно не було свавільним. (Ухвала ВАС України від 30.06.2016 р. у справі №810/1860/14, при цьому, “майном”, що було предметом розгляду справи, є сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню платнику з бюджету.)

Рішення від 07.07.2011 р. у справі “Серков проти України” .У п.п. 42 - 44 ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі “якості” закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 18 цього підпункту).

На виконання цієї норми, постановою КМ України від 29.12.2010 № 1246 було затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на дату виникнення відносин з приводу прав і обов'язків у яких виник спір).

Відповідно до пункту 5 цього Порядку, податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200 1.3, 200 1.9 статті 200 1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", “Про електронні документи та електронний документообіг"” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Пунктом 12 встановлено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “;Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні норми містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту відзиву на позов, при зупиненні реєстрації податкових накладних відповідачем, як контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Визначення у квитанції конкретного критерію ризику безпосередньо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі № 567 Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, відповідно до п. 1 Вичерпного переліку документів наказу № 567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом № 567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених норм свідчить, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 р. № 117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 пункту 6 та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог п.201.16 ст.201 розділу V ПК України.

Вичерпний перелік документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом МФУ від 13.06.2017р. №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 (далі - Критерії): для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Вказані положення кореспондуються з п.п.3 п.14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №117 (далі Порядок №117), яким визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе, зокрема, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Відповідно до п.14. Порядку №117, до переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, відноситься: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пп.15,16 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг). Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв’язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).(п.19 Порядку №117).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. (п.20 Порядку №117).

Відповідно до п.21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку (п.27 Порядку №117).

Отже, позивач направив до Єдиного державного реєстру податкові накладні № 143 від 16.11.2017 року та №200 від 30.11.2017 року, реєстрацію яких та запропоновано платнику податків надати пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем, у встановленому законом порядку, були подані до контролюючого органу письмові пояснення та документи про підтвердження реальності здійснення операцій по таких товарах.

Однак комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення про відмову у реєстрації таких податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме:

- по податковій накладній № 143 від 16.11.2017 року – в поясненнях платником зазначено, що товар директор забирав зі складу постачальника орендованим автомобілем, однак не надано документів, що підтверджують оренду автомобіля та оплату за його оренду;

- по податковій накладній №200 від 30.11.2017 року- підтверджуючих документів, що знаходиться на вул. Пасічній, 129, зазначено в ТТН виписаній ТОВ «ОСОБА_3 Партс», платником не подано товаросупровідних документів, оскільки в поясненнях платника зазначено, що перевезення здійснено власними автомобілями постачальника.

Суд вважає, що подані позивачем документи в межах прийнятих рішень про зупинення реєстрації таких податкових накладних (договори, видаткові накладні, платіжні доручення, накладні, пояснення, докази оренди складських приміщень, товарно – транспортних накладних) та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 143 від 16.11.2017 року та №200 від 30.11.2017 року, а тому рішенні Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у Львівській області від 29.03.2018 №621354/37824786 та від 29.03.2018 №621461/37824786 є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (із змінами; далі – Порядок № 1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Відтак, оскільки рішення Комісії ГУ ДФС у Львівській області про відмову у реєстрації податкових накладних від 29.03.2018 №621354/37824786 та від 29.03.2018 №621461/37824786 є протиправними та підлягають скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 р. № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов’язання ДФС України зареєструвати у день надходження в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 143 від 16.11.2017 року та №200 від 30.11.2017 року.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не надано суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навели мотивів прийняття оскаржуваних рішень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно доданих до матеріалів платіжних доручень №336 від 21.08.2018 .№528 від 10.12.2018, №529 від 10.12.2018, позивачем за подання вказаного позову сплачено судовий збір в розмірі 5286 грн.. Відтак, в порядку ст.139 КАС України слід стягнути з відповідача ГУ ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 5286 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ ПАРТС" (79052, м. Львів, вул. Рудненська, 8, ЄДРПОУ 37824786) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, ЄДРПОУ 39462700), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії , - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №621461/37824786 від 29.03.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №143 від 16.11.2017 року на суму 15660 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №621354/37824786 від 29.03.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №200 від 30.11.2017 року на суму 33855 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов’язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати у день надходження податкову накладну №143 від 16.11.2017 року та податкову накладну №200 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул.Стрийська,35, ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ ПАРТС" (79052, м. Львів, вул. Рудненська, 8, ЄДРПОУ 37824786) 5286 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.04.2019 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна