Рішення № 81331617, 10.04.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/652/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

за участю секретаря: Потєхіної І.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить прийняти рішення про визнання протиправною та скасувати постанову №КР0717/392/АВ/ТД-ФС від 06.03.2019 заступника області начальника Управління Держпраці у Кіровоградській ОСОБА_4 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 в розмірі 125190,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, на підставі помилкових висновків про те, що цивільно-правові угоди, укладені позивачем та фізичними особами містять ознаки трудових договорів та всупереч Цивільному кодексу України, Кодексу законів про працю України, оскаржуваною постановою застосував штраф в розмірі 125190,00 гривень. Вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанова №КР0717/392/АВ/ТД-ФС від 06.03.2019.

14 березня 2019 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду було відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

27.03.2019 (вх. № 5253) представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення. Свої доводи обґрунтовує тим, що виявленні в ході проведення інспекційного відвідування, було встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_3 вимог ст. 21, 24 КЗпП, тому, відповідач вважає, що постанова №КРКР0717/392/АВ/ТД-ФС від 06.03.2019 про накладення штрафу прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом і Конституцією України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та просила відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши думку сторін та розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до направлення Управління Держпраці у Кіровоградській області від 13.02.2019 № 244/02-15 на проведення інспекційного відвідування, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 було проведено з 13.02.2019 по 14.02.2019 інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № КР0717/392/АВ,

В акті перевірки зазначено, що в ході інспекційного відвідування 13.02.2019 у приміщенні магазину «Свіже м'ясо», який належить ФОП ОСОБА_3, працювала ОСОБА_6 та виконувала роботу продавця.

Працівником надано письмові пояснення, згідно яких вона працює у ФОП ОСОБА_3 з 01.02.2019 за договором цивільно-правового характеру та виконує роботу продавця з 8.00 до 16.00 без обідньої перерви під керівництвом ФОП ОСОБА_3, вихідний день субота, неділя, що вона ознайомлена про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, з посадовою інструкцією, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, отримує заробітну плату за виконану роботу, акти виконаних робіт складаються.

До інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 відмовилась надати письмове пояснення, при цьому усно повідомила, що ОСОБА_6 працює у неї продавцем згідно договору цивільно-правового характеру з 01.02.2019.

Згідно договору цивільно-правового характеру від 01.02.2019 укладеного на строк від 01.02.2019 до 28.02.2019, ОСОБА_6 виконує роботу продавця продовольчих товарів, оплата згідно актів виконаних робіт 1000 грн.

Виконання робіт за договором цивільно-правового характеру відбувалося згідно режиму роботи магазину, який належить ФОП ОСОБА_3

Робота, яку виконує ОСОБА_6 не має об'єму, кінцевого результату та не є разовою послугою. Працівник виконує постійну роботу по обслуговуванню клієнтів, тобто виконує роботу продавця.

У фізичної особи - підприємця відсутній трудовий договір з ОСОБА_6 та відсутнє повідомлення ДФС про Прийняття працівника на роботу.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 ознайомлено з актом та запропоновано підписати його надавши зауваження, у разі якщо вони наявні, на 5 арк. акту інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 зазначила, що «з висновками перевірки незгодна» інших зауважень або заперечень до акту інспекційного відвідування, відповідно до пояснень відповідача, не надходило. Дане твердження позивачем не спростовано.

14 лютого 2019 року Управлінням Держпраці у Кіровоградській області виписано на ім'я фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 припис про усунення виявлених порушень № КР0717/392/АВ/П, відповідно до якого її зобов'язано усунути порушення, зазначені у акті, зміст яких дублюється у приписі - в строк до 14.03.2019. Вказаний припис позивач отримав поштовою кореспонденцією.

19.02.2019 до Управління надійшла скарга на припис № КР0717/392/АВ/П, скарга була розглянута, про що ФОП ОСОБА_3 було повідомлено листом від 06.03.2019 №01-20-02/1236-19.

22.02.2019 було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №КР0717/392/АВ/ТД, розгляд справи призначено на 06.03.2019 о 09.40 год.

Розгляд справи про застосування фінансових санкцій в порядку ст.265 КЗпП України проведено 06.03.2019 за участю представника позивача, за результатам прийнято Постанову про накладення штрафу № КР0717/392/АВ/ТД-ФС на підставі абз.2 ч. 2 ст.265 КЗпП України розмірі 125190,00 грн.

Не погоджуючись з даною постановою позивач звернулась до суду.

Суд зазначає, що спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України, Цивільним Кодексом України та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 року № 340 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Кіровоградської області.

Державний нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснюється з урахуванням вимог ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою унормовано, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення повинні здійснювати заходи контролю у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 2 вищезазначеного Закону при здійсненні контрольних заходів повинні бути дотримані вимоги статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені п. 5 Порядку № 295.

Судом встановлено, що підставою для проведення контрольного заходу у ФОП ОСОБА_7 стала службова записка від 13.02.2019, на підставі якої видано наказ № 2114 від 13.02.2019 «Про проведення інспекційного відвідування».

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що в Управління були відсутні правові підстави для проведення інспекційного відвідування.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником (пункти 19, 20 Порядку № 295).

Відповідно до п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Однак, пунктом 29 цього Порядку передбачено, що заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

По суті виявленого порушення суд зазначає, що оскаржуваною позивачем постановою від 06.03.2019 № КР0717/392/АВ/ТД-ФС передбачено накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно з актом інспекційного відвідування позивачем було порушено вимоги ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України №413, а саме допущено до роботи працівника з продажу продовольчих товарів – ОСОБА_6, що зафіксовано засобами фототехніки без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене порушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників;2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;3) при укладенні контракту;4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк ;2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Судом встановлено, що в ході проведення заходу державного контролю інспектору праці позивачем надано цивільно-правовий договір, укладених між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладений 01.02.2019.

Відповідно до 1.1. зазначеного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати роботу продавця продовольчих товарів магазину «Соціальний» в строк з 01 лютого 2019 до 28 лютого 2019.

Судом встановлено, що вказаними договорами не визначено об’єму робіт.

Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстадарту України 28.07.2010 N 327, до професій належить продавець продовольчих товарів, код професії-5220.

Завдання та обов’язки продавця продовольчих товарів передбачені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 65 «Торгівля і громадське харчування», відповідно до яких продавець продовольчих товарів, зокрема: розміщує і викладає товари за групами, видами, сортами з додержанням правил товарного сусідства; заповнює і прикріплює ярлики цін до товарів; пропонує і показує товари; пропонує взаємозамінні і нові товари: консультує покупців про властивості, смакові особливості, кулінарне призначення та харчову цінність товарів тощо; нарізає, зважує і упаковує товари; підраховує вартість покупки, перевіряє реквізити чека, видає покупку; продає безалкогольні та слабоалкогольні напої на винос, на розлив у посуд покупця, а також для споживання на місці; підраховує гроші, здає їх в установленому порядку; готує товари до інвентаризації; бере участь в оформленні прилавкових вітрин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що визначені наданим позивачем під час інспекційного відвідування цивільно-правовим договором обов’язки виконавця є ідентичними за своїм змістом обов’язкам працівника за професією «продавець продовольчих товарів».

Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.

Суд дійшов висновку, що праця вказаного працівника не є юридично самостійною, а є виконанням трудової функції на посаді продавця, а, отже, вона не могли самостійно організовувати свою роботу. Також у вказаному цивільно-правовому договорі не вказано обсяг робіт, які мають бути виконані, що є характерним саме для трудових відносин. Працівник ОСОБА_6 виконувала трудову функцію, а саме: здійснювала реалізацію товарів покупцям, що є підставою для укладання трудового договору.

З огляду на наведені обставини, судом встановлено, що позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір у відповідності до вимог статті 24 КЗпП України за що передбачена відповідальність згідно абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з дотримання принципу верховенства права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень.

Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.,ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В и р і ш и в

В задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 (вул. Болгарська, 6, смт. Вільшанка, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26600, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (вул. Дворцова, 24, п/с 1/37, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006 код ЄДРПОУ 39808965) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_8