Ухвала суду № 81331504, 22.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

22 квітня 2019 рокуСправа № 280/1783/19 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1)

до Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» (69104, м.Запоріжжя, вул.Чумаченко, буд.15-в; код ЄДРПОУ 33431745), Державного агентства лісових ресурсів України (01023, м.Київ, вул.Шота Руставелі, буд.9-А; код ЄДРПОУ 37507901)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

19.04.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» (далі - відповідач 1), Державного агентства лісових ресурсів України (далі - відповідач 2) в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 щодо непередання до комунальної власності територіальної громади Запорізької області в особі Запорізької міської ради споруди, а саме: сараю за інвентарним номерам 10310542 (відповідно до плану території позначений літ. М), що є допоміжним приміщенням житлового будинку та розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул Оріхівське шосе, 17.

2) зобов'язати відповідача 1 та відповідача 2 вчинити дії щодо передачі до комунальної власності територіальної громади Запорізької області в особі Запорізької міської ради споруду за інвентарним номером 10310542, а саме сарай, (відповідно до плану території позначений літ. М), що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 17 та є допоміжним приміщенням житлового будинку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши матеріали позовної заяви, необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За визначенням відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

При визначенні предметної юрисдикції справ суд повинен виходити з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи спору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що є користувачем квартири АДРЕСА_1. Також з метою обслуговування квартири позивачем використовується сарай, який на думку позивача є допоміжним приміщенням будинку. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України передано, а рішенням Запорізької міської ради будинок прийнято до комунальної власності Запорізької міської ради, при цьому сарай передано не було. З посиланням на норми статей 186, 380, 381 Цивільного кодексу України позивач зазначає, що господарські будівлі, споруди і приміщення, що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для побутового обслуговування власників (співвласників) будинку, забезпечення їх необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі (житлового будинку) і не є самостійними нерухомими речами. У зв'язку з цим право власності на такі господарські будівлі, споруди і приміщення, як на окремі об'єкти нерухомого майна, не визнається, а приналежність слідує за головною річчю. На думку позивача, відповідачі допускають протиправну бездіяльність, яка виражається у невчиненні дій щодо передачі до комунальної власності допоміжного приміщення житлового будинку.

При цьому до матеріалів позовної заяви надано копію листів відповідача 2 від 29.08.2016 та відповідача 1 від 22.06.2016, з яких вбачається, що сарай, який позивач вважає допоміжним приміщенням будинку №17, обліковується на балансі відповідача 1 як сарай для зберігання зерна, та є окремо визначеним об'єктом, а не обслуговуючим об'єктом будинку №17. Крім цього, дане приміщення необхідне відповідачу 1 для провадження господарської діяльності.

Отже, фактично спір між сторонами стосується правового статусу споруди сараю та відповідних речових прав на неї.

Слід зазначити, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до порушення цивільних прав, які мають майновий характер, або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконною (протиправною) такої бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень, спір матиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

В даному випадку позивач звернувся до адміністративного суду, оскільки існує загроза порушення його приватного права та інтересу, а саме права користування спорудою, яку він вважає допоміжним приміщенням будинку, квартирою у якому він користується..

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №914/2006/17 зроблений правовий висновок про те, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідачі владно керували (або мали відповідні повноваження) поведінкою позивача, а позивач відповідно виконував їх приписи.

Оскільки спір у цій справі виник у зв'язку з порушенням цивільних прав позивача, то цей спір є цивільно-правовим і захист прав позивача у суді має відбуватися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд проходить до висновку про те, що у відкритті провадження в даній адміністративній справі належить відмовити.

Згідно з ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

За даними положеннями суд роз'яснює позивачу його право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.19, п.1 ч.1 ст.170, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», Державного агентства лісових ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу його право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 22.04.2019

Суддя М.О. Семененко