Рішення № 81331327, 29.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року м.Київ № 320/6241/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелском» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пелском» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2018 № 0029101402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку, в результаті якої встановлено, що ТОВ «Пелском» порушено норми пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 608 207,00 грн., у зв'язку з чим контролюючим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 № 0029101402.

Позивач, не погоджується з рішенням контролюючого органу, оскільки вказує, що падіж тварин є невід'ємною частиною технологічного процесу вирощування сільськогосподарських тварин і включається до собівартості продукції, а тому висновки контролюючого органу про те, що операції по списанню ТОВ «Пелском» молодняка норки від падежу не є господарською діяльністю, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає безпідставними та необгрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Також заявив клопотання про перехід до судового розгляду та здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження, представник відповідача також подав клопотання про розгляд справи по суті та проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно ч. 7 ст. 181 КАС України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст. 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

11 січня 2019 року за клопотанням учасників справи розгляд справи розпочато по суті в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пелском» має статус юридичної особи та зареєстроване за адресою: 08421, с. Студеники Переяслав-Хмельницького району Київської області, вул. Студениківська, буд. 15.

З витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що вид діяльності ТОВ «Пелском» належить до класу 01.49 КВЕД - розведення інших тварин, який передбачає: 46.26 - оптова торгівля живими тваринами; 46.24 - оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Пелском» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатами якої встановлено такі порушення:

пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, а саме підприємством занижено податкові зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 608 207,00 грн., в т. ч. за періоди:

квітень 2015 року - 9 641,00 грн., травень 2015 року - 10 127,00 грн., червень 2015 року - 12 124,00 грн., липень 2015 року - 44 195,00 грн., серпень 2015 року - 21 299,00 грн., вересень 2015 року - 81 470,00 грн., жовтень 2015 року - 99 118,00 грн.;

квітень 2016 року - 3 014,00 грн., квітень 2016 року - 3 014,00 грн., травень 2016 року - 2 364,00 грн., червень 2016 року - 1 727,00 грн., липень 2016 року - 36 815,00 грн., серпень 2016 року - 61 459,00 грн., вересень 2016 року - 54 163,00 грн., жовтень 2016 року - 58 934,00 грн.;

липень 2017 року - 18 497,00 грн., серпень 2017 року - 59 887,00 грн., вересень 2017 року - 25 048,00 грн. та жовтень 2017 року - 8 325,00 грн., про що складено акт від 07.09.2018 № 778/10-36-14-02-13/37323170.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки від 07.09.2018 № 778/10-36-14-02-13/37323170 ТОВ «Пелском» 14.09.2018 надало до ГУ ДФС у Київській області заперечення на висновки перевірки та факти, викладені в зазначеному акті, однак відповідно до повідомлення про розгляд заперечення від 25.09.2018 № 16770/10/10-36-14-02 висновки акту визнані такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

У зв'язку з встановленим заниженням податкових зобов'язань з податку на додану вартість, на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 № 0029101402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 608 207,00 грн.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 09.11.2018 № 36639/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 № 0029101402 залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з діями контролюючого органу позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв'язок з виробництвом, спрямованим на отримання прибутку.

Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

Пунктом ст. 189.1 ст. 189 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Судом встановлено, що розпорядженням директора ТОВ «Пелском» від 03.01.2014 затверджено норми технологічного падежу (браку) звірів норки в межах 3,5 % від загальної кількості звірів на фермі та передбачено вважати технологічним браком падіж тварин норки, що виник в результаті: загибелі, вимушеного забою через фізіологічні вади тварини чи через певне захворювання; до понаднормового падежу не відносити падіж, що за висновком ветлікаря дозволяє оприбуткувати шкуру, як готову продукцію.

Згідно з п. 3.19 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 № 132 (далі - Методрекомендації № 132) втрати від падежу тварин слід враховувати у складі собівартості продукції за окремою статтею на рахунку 23 «Виробництво».

До складу статті «Непродуктивні витрати» (в обліку) включають втрати від падежу молодняка та дорослої худоби на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолиних сімей, за винятком втрат, які сталися внаслідок стихійного лиха, сум, що підлягають відшкодуванню винними особами та вартості одержаної сировини (шкур, технічного м'яса тощо) за цінами можливої реалізації.

До цієї статті відноситься брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам і не можуть бути використаними за своїм прямим призначенням чи можуть бути використаними лише після виправлення.

Вартість браку відноситься на собівартість продукції, під час виробництва якої він допущений.

Аналогічні приписи містяться і в Методичних рекомендаціях щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку довгострокових та поточних біологічних активів в сільськогосподарських підприємствах, що затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 21.02.2008 № 73.

Системний аналіз наведеного дає підстави вважати, що витрати в межах норм технологічного падежу, які відносяться на собівартість стосуються здійснення господарської діяльності позивача.

Разом з тим, до понаднормованого платежу відноситься падіж, що став наслідком надзвичайних подій (епідемія, стихійне лихо, військові дії тощо) чи інше, а також у разі перевищення технологічної норми падежу. Такий падіж до собівартості не відноситься та списується як брак (не господарська діяльність).

Бухгалтерський облік вирощування тварин регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 « Біологічні активи» (далі -П (с) БО 30).

Відповідно до п. 17 П (с) БО 30 облік витрат ведеться за окремими об'єктами обліку витрат (окремі види біологічних активів та/або їх груп) відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П (с) БО 16).

Згідно п. 11 П (с) БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

За приписами п. 14 П (с) БО 16 до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічного неминучого браку.

Таким чином, можна зробити висновок, що витрати від падежу (браку) в бухгалтерському обліку на підставі норм П (с) БО 30 та П (с) БО 16 відносяться до складу собівартості реалізованої продукції і не можуть жодним чином визначатися як негосподарська діяльність.

Падіж оформлюється актом вибуття біологічних активів, тваринництва, який складається комісією у складі: ветеринарного лікаря, головного зоотехніка, бригадира звірівників).

Складання актів здійснюється за формою № 16 «Акт на вибуття звірів (за вимушений забій, падіж)».

Правове регулювання складання відповідних актів подібної форми передбачене Інструкцією по обліку молодняка тварин, птиці та тварин на відгодівлі, затвердженої наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15.01.1997 № 7, відповідно до п. 2.21 якої у кожному випадку забою, вимушеної прирізки падежу чи загибелі від стихійного лиха тварин складається «Акт на вибуття худоби птиці». В акті повинні бути докладно вказані причини та обставини вибуття тварин і птиць, а також можливе використання продукції (в їжу, на годівлю худоби, підлягає знищенню тощо).

На підтвердження правомірності витрат у виробництві (господарській діяльності) у межах технологічних норм, які віднесено до складу собівартості, позивач надав копії відповідних актів, які наявні в матеріалах справи.

З аналізу наведеного суд приходить до висновку, що падіж народжених тварин має беззаперечний зв'язок з господарською діяльністю, зокрема з господарською діяльністю позивача, яка передбачає розведення тварин та оптову торгівлю живими тваринами, та є наслідком природних обставин, які не залежать від суб'єкта господарювання.

Крім того, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що товариством було списано на собівартість виробництва (231) на підставі актів вибуття поточних біологічних активів тваринництва (зведених відомостей падежу норки) трупи звірів норки у межах норм технологічного падежу.

Отже, з наведеного слідує, що падіж тварин є частиною господарської діяльності і при обліку включається до собівартості продукції, а тому висновки контролюючого органу про порушення пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України є безпідставними та необґрунтованими.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) було встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Беручи до уваги наведене та з метою забезпечення належної правової реалізації визначених законом повноважень позивача на звернення до суду з такими вимогами, суд прийшов до висновку про можливість задовольнити даний позов та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2018 № 0029101402.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій щодо винесення податкового повідомлення рішення від 27.09.2018 № 0029101402.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Пелском» є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 9 123,10 грн. (платіжне доручення № 5309 від 19.11.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.09.2018 № 0029101402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пелском» (код ЄДРПОУ 37323170) судові витрати у розмірі 9 123,10 грн. (дев'ять тисяч сто двадцять три грн. 10 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.