Рішення № 81331319, 22.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2018 року 12 год. 40 хв.Справа № 0840/3315/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову відповідача від 07.06.2018 у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1, звернулася до Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Бердянської міської ради із заявою про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Позивачу було відмовлено у реєстрації її місця проживання з формулюванням: « .... згідно п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року - подано неповний пакет документів «особа не подала необхідних документів, або інформації», а саме: згідно п.п. 4 п. 18 вищезазначених правил - не подані правовстановлюючі документи на житлове приміщення, до якого здійснюється реєстрація місця проживання фізичної особи». Вважає зазначену відмову у реєстрації проживання за вищезазначеною адресою протиправною. В зв'язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.08.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №0840/3315/18 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Призначено підготовче судове засідання на 18 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 18.09.2018 відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №0840/3315/18 на 18 жовтня 2018 року.

Судове засідання 18.10.2018 відкладено на 22.10.2018 у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.

Ухвалою суду від 22.10.2018 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 22 жовтня 2018 року.

Позивач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Клопотанням від 22.10.2018 просить суд розглядати справу без її участі. Позовні вимоги підтримує.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у відзиві на позовну заяву від 24.09.2018 вх. № 29871 вказав на те, що звернувшись до відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 подала наступні документи: квитанцію про сплату адміністративного збору, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 05.04.2018, технічний паспорт садового будинку АДРЕСА_1, довідку-характеристику КПТІ БМР від 02.04.2018, довідку СТ «Кабельник» від 24.03.2018. заявницею не було надано правовстановлюючих документів на приміщення, яке має ознаки жилого та розташоване за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з вищевказаним, ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації місця проживання у відповідності до норм чинного законодавства. З огляду на таке, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Частиною третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області із заявою про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. До зазначеної позивачем були додані: квитанція про сплату адміністративного збору, Витяг з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № НОМЕР_2 від 05.04.2018 року про реєстрацію за мною права власності на садовий будинок загальною площею 64,7 кв.м., технічний паспорт садового будинку АДРЕСА_1, СТ «Кабельник» обслуговуючий кооператив від 23.02.2018, довідку СТ «Кабельник» обслуговуючий кооператив № 10 від 24.03.2018.

Відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з посиланням на пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затвердженихпостановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 у зв'язку з ненаданням необхідних документів, а саме, правовстановлюючих документів на приміщення, яке має ознаки жилого та розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В преамбулі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Статтею 2 Закону встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Питання реєстрації місця проживання особи регламентовані ст.6 Закону, відповідно до якої громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання, в якій просила зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, відповідно до наявних в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2018 № НОМЕР_2 будівля, садовий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зазначений на плані літерою «А», загальна площа 64, 7 кв. м., власник - ОСОБА_1, форма власності - приватна.

Суд зазначає, що законодавством у Порядках, Інструкціях, будівельних нормах використовуються різні назви житла фізичних осіб - житловий будинок, квартира, дачний будинок, індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий будинок, котедж та інші.

Зокрема, відповідно до пункту 3.41 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» садовий будинок - будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.

Пунктом 2.4 розділу 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури, житлової політики України від 24.05.2001 № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 встановлено, що садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання. Дачний будинок - це житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.04.2015 №79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за № 547/26992 дачний будинок - будинок, який використовується протягом року з метою позаміського відпочинку, та прибудова до нього.

Отже, садовий будинок, це будівля сезонного використання, призначена для тимчасового проживання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання, оскільки заявницею не було подано правовстановлюючих документів на приміщення, яке має ознаки жилого та розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Так, суд зазначає, що 02.09.2014 прийнятий Закону України №1673-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання». Вказаним Законом, який набрав чинність 29.09.2014, внесені зміни в Житловий кодекс Української РСР, ЦКУ, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

В Житловий кодекс Української РСР внесено зміни в перше речення статті 6 після слів «для постійного» доповнено словами «або тимчасового».

Стаття 6 цього Кодексу визначає призначання житлових будинків і житлових приміщень, а саме після внесення зазначених змін відповідно до цієї статті жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Також Кодекс доповнений статтею 8-1 «Переведення у жилі будинки садових і дачних будинків», якою встановлено, що громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

В Цивільний кодекс України внесені зміни в ст.29 та в ст.379, а саме ч.1 ст.29 викладена у новій редакції: «Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово».

До цього частиною 1 ст.29 було визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Крім того, у статті 379 слова «інше приміщення» замінені словами «інше жиле приміщення», а після слова «постійного» доповнено словами «або тимчасового». Цивільний кодекс України визначає поняття житла. У зв'язку з внесеними змінами відповідно до ст.379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Також Законом України №1673-VII від 02.09.2014 року внесені зміни в Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а саме абзаци п'ятий і сьомий ст.3 викладені в новій редакції: «місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово»; «реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла».

Суд вважає, що вказаними змінами, внесеними в законодавство, законодавець реєстрацію фізичної особи пов'язує лише з її місцем проживання або місцем перебування із зазначенням адреси житла, визначаючи в той же час, що житлом є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Позивач надала до суду докази, що вона проживає у приміщенні - будинку за адресою Запорізька область, місто Бердянськ, садівниче товариство «Кабельник»» обслуговуючий кооператив, будинок 185, який придатний не тільки для тимчасового, але і для постійного проживання в ньому.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що з внесенням змін в законодавство визначальними є поняття житло (житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них) та місце проживання.

Таким чином, реєстрація місця проживання особи здійснюється за адресою відповідного житла на підставі поданих особою документів, виключний перелік яких встановлений статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації /знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації.

Докази на підтвердження факту наявності обставин, які відповідно до положень статті 91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 є підставами для відмови в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, буд. 2, код ЄДРПОУ 02140805) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 07.06.2018 у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, садівниче товариство «Кабельник» обслуговуючий кооператив, будинок 185.

Зобов'язати Виконавчий комітет Бердянської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1.

Присудити на користь Головного ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бердянської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.10.2018.

Суддя М.С. Лазаренко