Рішення № 81331317, 22.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 816/1383/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №816/1383/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

29.04.2015 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (надалі - ГУ ДСНС у Полтавській області, відповідач), третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці (надалі - третя особа) про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку грошового утримання (заробітної плати) з 25.07.1986 по 25.08.1986; зобов'язання ГУ ДСНС у Полтавській області здійснити перерахунок грошового утримання (заробітної плати) за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25.07.1986 по 25.08.1986; зобов'язання ГУ ДСНС у Полтавській області видати позивачу оновлену уточнюючу довідку про грошове утримання (заробітної плати) за період роботи на ЧАЕС з 25.07.1986 по 25.08.1986 з урахуванням таких складвих: подвійного розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання при в'їзді в зону ЧАЕС; використання коефіцієнту кратності 3,5, замість 2,4, в окремих зонах небезпеки ЧАЕС; застосування нарахування денного грошового утримання за 6, замість 8, годин роботи щодобово (у III зоні небезпеки); розрахунку коштів за перебування у резерві у стані бойової готовності за 18, замість 16, годин щодоби (застосувавши формулу викладену в листі Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13.04.2012 №03-3654/201); нарахування 60% премії з посадового окладу та окладу за звання за бездоганну службу в зоні ЧАЕС із її збільшенням вдвічі та з урахуванням коефіцієнту кратності 3,5 при роботі в зонах небезпеки І, III ЧАЕС; подвоєння оплати праці за роботу у вихідні дні 27 липня, 3, 10, 17, 24 серпня 1986 року з урахуванням зони небезпеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розрахунок грошового забезпечення за роботу (службу) в зоні Чорнобильської АЕС за період з 25.07.1986 по 25.08.1986 не відповідає фактичним обставинам, оскільки при заповненні довідки про фактичну заробітну плату у зоні відчуження відповідач не врахував положення окремих нормативно-правових актів часів Радянського Союзу, з яких знято гриф "секретно" та які є чинними.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015, адміністративний позов задоволено.

Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.02.2019 рішення судів нижчестоящих інстанцій у справі №816/1383/15 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №816/1383/15 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 01.03.2019, що підтверджується даними реєстрації вхідної кореспонденції та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями цього ж дня передана до провадження судді Супруна Є.Б.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 адміністративну справу №816/1383/15 прийнято до провадження з призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.03.2019.

20.03.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому ГУ ДСНС у Полтавській області зазначає, що твердження позивача стосовно розсекречення нормативних документів, які врегульовують питання оплати праці в зоні ЧАЕС, не відповідають фактичним обставинам. Так відповідач указує, що лист Мінсоцполітики від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 щодо розсекречених документів по оплаті праці в зоні ЧАЕС адресований не відповідачу, а установам соцзахисту. Накази, які врегульовують питання оплати праці в зоні ЧАЕС, були таємними до 2004 року та не направлялися відповідачу, про їх існування відповідач дізнався у лютому та квітні 2015 року, отримавши відповідь МВС України та ДСНС України на свій запит. Додав, що відповідач не приховував інформацію про умови виплати грошового утримання за час роботи в зоні ЧАЕС, оскільки з 2004 року жодних вказівок від МВС України, МНС України щодо проведення перерахунків грошового забезпечення на підставі розсекречених наказів МВС України не надходило. У зв'язку з цим відповідач заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 щодо видачі оновленої довідки про грошове забезпечення (заробітну плату) за роботу (службу) в зоні ЧАЕС з 25.07.1986 по 25.08.1986 (т. 2 а.с. 82-94).

25.03.2019 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення на позов, у яких зазначено, що дії ГУ ДСНС у Полтавській області з приводу невидачі оновленої довідки позивачу є правомірними. Тому, Кременчуцьке ОУПФ вважає, що відсутні підстави для перерахунку грошового утримання позивача за період з 25.07.1986 по 25.08.1986 (т. 2 а.с. 109-112).

У судовому засіданні 26.03.2019 відкладено розгляд справи на 11.04.2019.

11.04.2019 у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що відповідно до розсекречених нормативно-правових актів позивач має право на відповідні нарахування, а тому наявні всі підстави для їх включення у довідку, що подається до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" (т. 2 а.с. 129-136).

У судовому засіданні 11.04.2019 оголошено перерву до 18.04.2019.

11.04.2019 до суду позивачем та його представником надано заяви про розгляд справи без їх участі (т. 2 а.с. 143-144).

16.04.2019 відповідач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника (т. 2 а.с. 145).

Так само, у письмових поясненнях третя особа зазначила про можливість розгляду справи без участі представника Управління (т. 2 ас. 112).

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі даної норми, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Скасовуючи рішення судів, суд касаційної інстанції зазначив, що "… Задовольняючи позов повністю, судом першої інстанції перелічено ряд нормативного-правових актів СРСР, що регулюють правовідносини, пов'язані з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що суд першої інстанції, обмежившись цитуванням норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, не вдаючись до аналізу та дослідження фактів чи розповсюджуються зазначені норми законодавства на позивача, передчасно вказав на наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок заробітної плати з урахуванням: премії у розмірі 60 % тарифної ставки, що повинна бути підвищена на 100 %, тобто вдвічі; подвійної оплати за роботу у вихідні дні, з урахуванням кратності зони небезпеки та обчислення за одну годину як 1/3 години робочого часу за період несення служби у стані бойової готовності, понад середньомісячної заробітної плати, у порівнянні із установленими чинним законодавством нормами.

Поряд з цим, як вбачається з резолютивної частини рішення суду першої інстанції, судом не зазначено з урахуванням яких саме виплат відповідачу належить провести перерахунок заробітної плати позивача, хоча на такі виплати (премія, підвищений оклад) вказував у своїй позовній заяві позивач.

Судам при новому розгляді спору необхідно належним чином проаналізувати законодавство, що регулює спірні правовідносини, надати оцінку твердженням позивача про розповсюдження на нього норм законодавства СРСР щодо оплати праці за роботу під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в частині права на отримання підвищеного окладу та премії та, відповідно, прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням позовних вимог."

Таким чином, новий розгляд даної справи суд здійснює у відповідності до чинних норм процесуального права, на підставі норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини на момент їх виникнення та з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи (т. 1 а.с. 81-82).

У 1986 році позивач проходив службу на посаді начальника караулу 12-ї самостійної воєнізованої пожежної частини м. Полтави.

Відповідно до наказу Управління внутрішніх справ виконкому Полтавської міської ради народних депутатів від 22.07.1986 №83 ос "Про підготовку зведеного загону ППС та роботу в оперативно-режимній зоні" ОСОБА_1 значиться у зведеному загоні як начальник варти СВПЧ-12 (а.с. 11-13).

Згідно з п. 1 наказу керівника сил і засобів протипожежної служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 25.07.1986 №3 ос, начальник варти №2 ВПЧ-1 ОСОБА_1 мав однозмінне чергування з підмінами кожні 8 годин (а.с. 100-102 т. 1).

Загалом у період з 25.07.1986 по 25.08.1986 позивач виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчать витяги з наказів №89лс від 31.07.1986, №105лс від 16.09.1986 та довідка від 25.08.1986, за змістом яких ОСОБА_1 знаходився у м. Чорнобиль безвиїзно 32 доби (приступив до виконання службових обов'язків в зоні ЧАЕС 25.07.1986 та виїхав із зони ЧАЕС 25.08.1986) (т. 1 а.с. 14, 16, 17).

Відповідно до п. 122 наказу Управління внутрішніх справ виконкому Полтавської міської ради народних депутатів від 16.09.1986 №105лс лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-867671) начальник варти 12-ї самостійної воєнізованої пожежної частини м. Полтави перебував у зоні Чорнобильської АЕС з 25 липня по 25 серпня 1986 року 32 доби, у 3-й зоні 1 добу, у 1-й зоні 31 добу (а.с. 98-99 т. 1).

Тобто, на час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, оскільки відповідно до Положення про МВС СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 16.06.1972 №452, органи пожежної охорони входили в єдину систему МВС СРСР.

Як встановлено зі змісту довідки УМНС України в Полтавській області від 26.12.2011 №307 (т.1 а.с. 159) та листа відповідача від 02.04.2015 №05/С-152/12 (т. 1 а.с. 108 - 109), позивачу за період з 25.07.1986 по 25.08.1986 за роботу в зоні ЧАЕС нараховано та виплачено 718,41 крб. з урахуванням:

- збережена та нарахована за основним місцем служби середня заробітна плата (грошове забезпечення) в розмірі 211,61 крб. за 32 доби з розрахунку середньоденного грошового забезпечення (з посадового окладу, окладу за спеціальне звання та надбавки за вислугу років) - 6,612 крб;

- з одинарного посадового окладу та окладу за спеціальне звання (посадовий оклад - 95,00 крб., оклад за спеціальне звання - 110,00 крб.) застосовано кратність 2 по 1 зоні небезпеки, кратність 4 по 3 зоні небезпеки (кратність знижено на одиницю по п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7), у зв'язку зі збереженням за місцем служби середньомісячного грошового забезпечення. Таким чином, нарахована кратність 2 по 1 зоні небезпеки - 409,84 крб. та кратність 4 по 3 зоні небезпеки - 26,44 крб. (сумарна кратність в 1 зоні - 3, в 3 зоні - 5).

- відповідно до вказівки Управління пожежної охорони МВС УРСР від 17.12.1986 №3/7/1587, адресованої у 1986 ОПО УВС м. Полтава, нараховано виплату за час перебування у резерві в стані бойової готовності 70,52 крб. з розрахунку одинарного розміру окладу за посадою та окладу за спеціальне звання (205,00 крб : 31 дн.) х 32 доби х 1/3.

При цьому відповідач стверджує, що грошове забезпечення позивача за роботу в зоні ЧАЕС обчислене із застосуванням постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, оголошеної наказом МВС СРСР від 11.05.1986 №0130, постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195, оголошеної наказом МВС СРСР від 30.06.1986 №0189, розпоряджень РМ СРСР від 11.05.1986 №964 рс та від 23.05.1986 №1031 рс, оголошених наказом МВС СРСР від 26.05.1986 №0149, вказівки МВС СРСР від 30.05.1986 №35с та листа УПО МВС УРСР від 17.12.1986 №3/7/1587, що підтверджується довідкою від 26.12.2011 №307 та копією особового рахунку грошового утримання.

У лютому 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.02.2015 про перерахунок грошового забезпечення та видачу довідки про грошове утримання за службу в зоні ЧАЕС за липень - серпень 1986 року з урахуванням подвоєного посадового окладу та окладу за спеціальне звання при в'їзді та роботу в зоні ЧАЕС, використання коефіцієнту 3, 4 , 5, замість коефіцієнту 2, 3, 4 в окремих зонах ЧАЕС, застосування нарахування денного грошового утримання за 6, замість 8, годин роботи, розрахунку коштів за перебування в резерві у стані бойової готовності за 18, замість 16, годин щодоби, нарахування 60% преміювання за бездоганну службу в зоні ЧАЕС з його збільшенням вдвічі, подвоєння оплати праці з урахуванням зони небезпеки за несення служби у вихідні дні 3, 10, 17, 24 серпня 1986 року (т. 1 а.с. 19).

Листом ГУ ДСНС в Полтавській області від 19.03.2015 вих. № 04-С-152/12 позивача повідомлено, що запит буде розглянуто після отримання документів з архіву УМВС України в Полтавській області (т. 1 а.с. 20).

З листа ГУ ДСНС в Полтавській області від 02.04.2015 вих. №05-С-152/12 ОСОБА_1 дізнався про відсутність підстав для перерахунку грошового утримання, нарахованого в зоні ЧАЕС з 25 липня по 25 серпня 1986 року (а.с. 108-109).

Як зазначає представник відповідача у відзиві, він заперечує проти позовних вимог позивача про нарахування грошового забезпечення з подвоєного посадового окладу та окладу за спеціальним званням, застосування кратності 3 та 5 відповідно у 1 та 3 зонах небезпеки понад збережене грошове забезпечення за місцем служби, застосування нарахування денного грошового забезпечення за 6 годин з урахуванням коефіцієнту кратності 5 в ІІІ зоні небезпеки, розрахунку коштів за час перебування у резерві з 18 годин за коефіцієнтом кратності 3 в І зоні небезпеки за формулою у листі МНС, 60 % премії з подвоєного окладу та окладу за спеціальне звання з урахуванням коефіцієнту кратності 3 та 5 у відповідній зоні небезпеки, подвоєння оплати за роботу у вихідні дні з урахуванням зони небезпеки.

Вказана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Ради Міністрів СРСР та УРСР в залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).

Так, первинно питання оплати праці таких працівників регулювалося постановою ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, тобто за підвищеними до 100% тарифними ставками (посадовими окладами) незалежно від населеного пункту.

В подальшому, враховуючи складність та напруженість робіт з ліквідації наслідків аварії з метою підвищення компенсації за роботу та втрату працездатності розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 №1031-рс було визначено, що грошове утримання військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки, проводиться в 5-, 4-, 3- кратному розмірі посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і оклад за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби нараховувалися на одинарний посадовий оклад. При цьому не було передбачено, що для розрахунку беруться оклади збільшені на 100%.

До того ж, відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.01.1988 №12-р), виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошового утримання здійснювалася у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. У разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.

Тож за позивачем зберігалося грошове утримання за основним місцем роботи, про що свідчать відповідні записи в особовому рахунку за 1986 рік.

Крім того, на час виникнення спірних правовідносин питання нарахування і виплати позивачу грошового утримання регулювалося Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19.03.1984 №090.

Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 №964, у відповідних зонах небезпеки в 5-, 4-, 3- кратному розмірі.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови РМ СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 (абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3-, 2- кратному розмірі (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Пунктами 4 та 5 постанов Ради Міністрів Української PCP від 10.06.1986 №2077 та Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 робітникам підприємств, організацій, які виконують роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, установлювалася додаткова оплата праці за роботу у нічний час в розмірі 35% часової тарифної ставки за кожен час роботи в нічний час та максимальний розмір премії 60% тарифної ставки.

З моменту аварії на ЧАЕС оплату праці особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ СРСР регулювала постанова від 07.05.1986 №524-156, абзац другий пункт 1 якої зобов'язував виплачувати таким особам посадові оклади і оклади за спеціальними званнями в подвійному розмірі.

З 23.05.1986 Розпорядженням №1031-рс на осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ були розповсюджені порядок і розміри оплати праці, що передбачались Розпорядженням №964-рс від 17.05.1986 для робітників і службовців (5-, 4-, 3-кратний розмір тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в 3-й, 2-й або 1-й зонах небезпеки відповідно).

У разі, якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження становився менше на одиницю. В іншому випадку розмір виплати не буде відповідати вимогам вищезазначеного Розпорядження.

Відповідно до пунктів 4 і 5 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, підпунктів 4 і 5 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10.06.1986 №207-7 працівникам підприємств, організацій та установ, які виконують роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища, встановлено додаткову оплату праці за роботу в нічний час у розмірі 35% часової тарифної ставки (окладу) за кожний час роботи в нічний час і максимальний розмір премії - 60% тарифної ставки (окладу) в місяць; дозволено підприємствам, організаціям і установам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії, у вихідні і святкові дні з оплатою праці у подвійному розмірі.

Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 №153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

Про поширення дії цих пунктів на осіб рядового і начальницького складу в цих постановах мови немає.

Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984 №090, не передбачалося преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати у вихідні, святкові та нічний час.

Згідно з пунктом 12 Положення про грошове утримання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19.03.1984 №90 винагорода за понаднормову роботу, а також додаткова винагорода за роботу у дні відпочинку та святкові дні не виплачувалася, за винятком особливих випадків, передбачених наказами МВС СРСР на підставі спеціальних рішень Уряду СРСР.

Крім того, відповідно до пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 №778 для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.

При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. У разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов'язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.

Також, відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими нормативними актами не передбачено, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 17.04.2018 у справі № 2315/4055/2012 та від 22.01.2019 у справі № 816/1062/15-а.

Узагальнюючи зміст вищенаведених нормативно-правових актів, суд зазначає, що позивач не входить до кола осіб, на яких поширюється їх дія, оскільки як у постанові Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, так і в постанові Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10.06.1986 №207-7 мова йде про працівників підприємств, організацій та установ, які виконують роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Так само хибними суд визнає посилання позивача на постанову Держкомпраці СРСР та секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 №153/10-43, якою встановлено 6-ти годинний робочий день, оскільки дія вказаної постанови поширюється лише на працівників безпосередньо зайнятих на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не на військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Вказана постанова була видана на виконання постанови ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств та організацій зони Чорнобильської АЕС" для забезпечення додаткової оплати працівникам підприємств, що працюють на умовах трудового договору і умови оплати праці яких регламентуються КЗпП УРСР в нічні і надурочні години, вихідні і святкові дні.

В той же час дія КЗпП та встановлені ним умови оплати праці на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ не поширюється, про що Мінсоцполітики України надавало відповідні роз'яснення №924/0/14-12/20 від 27.01.2012, №7375/0/14-12/20 від 07.07.2012.

Будь-якої іншої інформації щодо режиму несення служби в зоні Чорнобильської АЕС в розпорядженні Державної служби України з надзвичайних ситуацій немає. Факт відсутності табелів обліку робочого часу, а також відомостей щодо режиму служби зведеного загону протипожежної служби у м. Чорнобиль в архівних документах Головного управління ДСНС України у Київській області та Департаменту режимно-секретного та документального забезпечення МВС України підтверджено відповідями цих установ (а.с. 110-111 т. 1).

З огляду на встановлені обставини справи суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову у зв'язку з відсутністю документальних доказів режиму роботи, про який твердить позивач, а також невідповідністю мотивів, покладених в основу його доводів, вимогам керівних документів СРСР та УРСР.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області (вул. М. Бірюзова, 26/1, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 38610079), третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (вул. Велика Набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 40367050) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун