Ухвала суду № 81331283, 22.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

22 квітня 2019 року м. Київ 320/1987/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій дискримінаційними, визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

18 квітня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач) просить суд наступне:

- визнати дії відповідача при вирішенні звернення позивача як дискримінаційними щодо перерахунку пенсії, яке було подано до відповідача;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати відповідача відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити з 1 жовтня 2017 р. перерахунок позивачу пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 1 жовтня 2017 р. до моменту здійснення перерахунку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження в цій справі та призначено судове засідання.

Одночасно з позовною заявою позивачем заявлено ряд клопотань, а саме: про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України; про направлення подання до Верховного Суду про розгляд даної справи як зразкової; про зупинення розгляду даної адміністративної справи з метою звернення до Верховного Суду з клопотання про звернення до Європейського Суду з прав людини із запитами про надання консультативних висновків стосовно принципових питань, пов'язаних із тлумаченням або застосування прав і свобод, встановлених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; про звернення до Верховного Суду з метою вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта; про застосування під час розгляду справи вказаних позивачем у клопотанні норм права.

Вирішуючи питання щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.

Так, згідно з вимогами частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Судом встановлено, що позивачем не наведено жодних доводів чи обґрунтувань стосовно того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України, або що ці органи у той чи інший спосіб залучалися до вирішення даного спору, у зв'язку з чим клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб вказаних суб'єктів владних повноважень суд вважає таким, що задоволенню не підлягає.

Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для направлення до Верховного Суду подання про розгляд даної адміністративної справи як зразкової з огляду на наступне.

В силу приписів пункту 21 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги

Згідно з вимогами ч.ч. 1 та 2 ст. 290 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.

У поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи.

Таким чином, звернення до Верховного Суду із поданням про розгляд однієї з типових справ як зразкової, є правом суду, а не його обов'язком. При цьому суд звертає увагу позивача на те, що Верховний Суд неодноразово відмовляв у відкритті провадження за поданнями судів про розгляд даної категорії справ як зразкової з посиланням на те, що спірні правовідносини у справах, фактичні обставини яких лягли в основу подання судів, не є новими у судовій правозастосовчій практиці, а тому у Верховного Суду відсутні передбачені частиною другою статті 290 Кодексу адміністративного судочинства підстави для відкриття зразкової справи (зокрема, ухвали Верховного Суду від 21 травня 2018 р. в адміністративній справі № 816/1159/18, 11 червня 2018 р. в адміністративній справі № 820/2589/18 та 19 червня 2018 р. в адміністративній справі № 815/2529/18).

Стосовно клопотання позивача про звернення до Верховного Суду з метою вирішення питання щодо внесення ним до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого нормативно-правового акта, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Таким чином, право на звернення до Верховного Суду з наведеним вище поданням виникає у суду лише після винесення рішення по суті.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості самостійно звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України.

Так, статтею 55 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня2017 № 2136-VIII передбачено право особи на подання конституційної скарги - письмового клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу.

Суд також звертає увагу позивача на те, що із запитом про надання консультативного висновку до Європейського Суду з прав людини має право звернутись лише Верховний Суд і тільки у тих справах, які перебувають у його провадженні (за змістом статті 1 Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За наведених обставин клопотання позивача про зупинення провадження в адміністративній справі та звернення до Верховного Суду з клопотанням про звернення до Європейського Суду з прав людини із запитами про надання консультативних висновків стосовно принципових питань, пов'язаних із тлумаченням або застосування прав і свобод, встановлених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

У свою чергу правова оцінка іншим клопотанням позивача (щодо застосування норм права) буде надана судом за результатами розгляду даної справи по суті, оскільки згідно приписами пункту 6 частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування зазначаються в мотивувальній частині рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 49, 243, 248, 262, 263, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про: залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України; направлення подання до Верховного Суду про розгляд даної справи як зразкової; зупинення розгляду даної адміністративної справи з метою звернення до Верховного суду з клопотання про звернення до Європейського Суду з прав людини із запитами про надання консультативних висновків стосовно принципових питань, пов'язаних із тлумаченням або застосування прав і свобод, встановлених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; звернення до Верховного Суду з метою вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати сторонам (їх представникам).

Суддя Журавель В.О.