Рішення № 81331231, 19.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 р. Справа № 468/1683/18-а м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_2, АДРЕСА_1 до відповідача:Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Героїв Небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100 про:зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - відповідач, Баштанська РДА) надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) площею 4,75 в умовних кадастрових гектарах, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах колишнього КСП «Дружба» на території Плющівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на підставі сертифікату на право земельної частки (паю) серії НОМЕР_1.

Ухвалою від 05.12.2018 року Баштанський районний суд Миколаївської області передав матеріали справи № 468/1683/18-а до Миколаївського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою від 29.01.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що на момент отримання сертифікату на право на земельну ділянку вона була членом КСП «Дружба» та офіційно працювала в КСП «Дружба» з 1995 року по 2000 рік. Крім того, на її ім'я як громадянина України було оформлено сертифікат на право на земельну ділянку, який вона отримала на руки лише в липні 2018 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», зазначений сертифікат посвідчує право позивача на земельну частку (пай). Відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, заяву позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) площею 4,75 в умовних кадастрових гектарах розглянуто не на пленарному засіданні та з порушенням встановлених строків.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач є громадянином іноземної держави, але під виняткові випадки отримання іноземцями права власності на земельні ділянки не підпадає. Враховуюче вказане, у відповідача були відсутні підстави для надання позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості).

У відповіді на відзив позивач підтримала свої вимоги, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 17.02.1997 року ОСОБА_2, член колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» (раніше та далі за текстом - КСП «Дружба»), на підставі розпорядження Баштанської РДА від 20.12.1996 року № 414, має право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Дружба» розміром 4,75 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

03.04.2017 року позивач отримала паспорт громадянина Німеччини.

16.10.2018 року представник позивача ОСОБА_4 звернулась дот Баштанської РДА з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) площею 4,74 в умовних кадастрових гектарах, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах колишнього КСП «Дружба» на території Плющівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на підставі сертифікату на право земельної частки (паю) серії НОМЕР_1.

Листом від 19.11.2018 року № 402-01-10 Баштанська РДА відмовила позивачу в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), оскільки ОСОБА_2 на даний час є громадянином Німеччини, а земельні ділянки сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Суб'єктами права приватної власності на землю, згідно п. «а» ч. 1 ст. 80 ЗК України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та деяких інших норм ЗК України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються, також, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

У відповідності до ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

З вказаного слідує, що ЗК України не виключає, а обмежує право власності іноземців на землі сільськогосподарського призначення в Україні шляхом надання можливості отримання їх в порядку спадкування та необхідності їх відчуження протягом року.

Одночасно з цим, відповідно до п. «а» та «б» ч. 3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування лише громадянам та сільськогосподарським підприємствам.

Враховуючи викладене та той факт, що оскільки позивач на час звернення з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) отримала іноземне громадянство, відмова Баштанської РДА у наданні такого дозволу цілком правомірна.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 10 та 13 ст. 123 ЗК України встановлено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З аналізу наведених норм вбачається, що вирішення питання надання особі у приватизацію чи оренду земельної ділянки здійснюється землекористувачем на підставі відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання або мотивованої відмови. У свою чергу, лист відповідача не може вважатися «відмовою» у розумінні ст. 123 ЗК України, оскільки не містить чіткого та однозначного рішення про відмову.

Так, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України № 280) встановлено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

На підставі ч. 1 та 5 ст. 46 Закону України № 280 сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України № 280 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 59 Закону України № 280).

З аналізу викладених норм суд робить висновок, що надання в оренду земельної ділянки або відмова у такому наданні оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом рішенням органу місцевого самоврядування, яким у цьому випадку є відповідач. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на заяви/клопотання заявника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у рішенні від 11.04.2018 року по справі 806/2208/17, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що лист Баштанської РДА від 19.11.2018 року № 402-01-10 за підписом першого заступника голови Баштанської РДА, виконувача функцій і повноважень голови Баштанської РДА у відповідь на заяву позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) площею 4,75 в умовних кадастрових гектарах, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не може вважатись «рішенням про відмову» у розумінні вищевикладених норм.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідачем не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені ЗК України та Законом України № 280, у визначений законом строк, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти рішення за наслідками повторного розгляду заяви позивача від 16.10.2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2 від 03.04.2017 року) до Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 04056687) - задовольнити частково.

2. Зобов'язати Баштанську районну державну адміністрацію Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 04056687) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 16.10.2018 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) площею 4,75 в умовних кадастрових гектарах, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах колишнього КСП «Дружба» на території Плющівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області на підставі сертифікату на право земельної частки (паю) серії НОМЕР_1.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 04056687) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2 від 03.04.2017 року) судові витрати у розмірі 368,20 грн. (триста шістдесят вісім гривень 20 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.04.2019 року.

Суддя О.В. Малих