Рішення № 81330991, 09.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. Справа№200/12325/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Шинкарьової І.В.,

При секретарі судового засідання Заїченко Я.В.,

За участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – не з’явилась.,

третя особа – не з’явилась,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання рішення про відмову у призначенні субсидії протиправним та зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2018 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі відповідач, управління), в якій просив:

- визнати протиправним рішення управління про відмову у призначенні субсидії та зобов’язати відновити його порушене законне право на субсидію;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 65 090,40 грн., заподіяну протиправним рішенням відповідача щодо незаконної відмови у призначені субсидії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року адміністративний позов залишений без руху, для усунення недоліків (арк. справи 9-10).

14 грудня 2018 року позивачем поданий виправлений та доповнений адміністративний позов на виконання ухвали суду від 16 листопада 2018 року, в якому позивач просить визнати протиправним рішення управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про відмову у призначенні субсидії та зобов’язати відновити порушене законне право на субсидії; стягнути з управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради 65090,40 грн. моральну шкоду, заподіяну протиправним рішенням щодо незаконної відмови у призначенні субсидії.

В обґрунтування позову зазначив, що 02 серпня 2018 року він подав заяву до управління про призначення йому субсидії на 2018/2019 рік на подаровану йому квартиру у 2017 році за адресою: АДРЕСА_1. Як зазначає позивач, відповідач відмовив йому у призначені субсидії в зв’язку з тим, що житлова субсидія призначається одному із членів господарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні, а також у зв’язку з тим, що відсутній укладений договір найма (оренди) житла. Вважає цей висновок відповідача помилковим, так як не відповідає законодавству України у сферах місцевого самоврядування, житлово-комунальних послуг, свободи пересування та вільного вибору місця проживання, а також Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Конституції України щодо заборони дискримінації, що дає йому підставу для оскарження дій відповідача (арк. справи 12-14).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами порядку спрощеного позовного провадження та призначена у відкрите судове засідання на 10 січня 2019 року із викликом сторін (арк. справи 1).

10 січня 2019 року через відділ діловодства та архівної роботи суду відповідачем поданий відзив на адміністративний позов в порядку статті 162 КАС України, в якому відповідач зазначив, що позивач у серпні 2018 року звернувся до управління із заявою про призначення йому субсидії на 2018/2019 рік на житлове приміщення, подарованого йому у 2017 році за адресою: АДРЕСА_1. В зазначеному житловому приміщення позивач не зареєстрований. Окрім того, з 2015 року, його дружина – ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3, які зареєстровані разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_2 з 2015 року отримують субсидію, а саме також за період з травня 2018 року по вересень 2018 року, сума якої склала 0,00 грн.

Рішенням комісії управління позивачу було відмовлено у призначені субсидії, оскільки по-перше: відповідно до пункту 8 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21 жовтня 1995 року № 848, житлова субсидія не може призначатись за зареєстрованим місцем проживання та за місцем фактичного проживання одночасно. По друге, оскільки позивач є власником квартири, в якій він фактично мешкає, він не може заключити договір оренди житла, оскільки є власником квартири. В зв'язку з чим, вважає, що у позивача відсутні законні підстави на призначення субсидії на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Тому не має жодних підстав для відшкодування моральної шкоди (арк. справи 26-27).

10 січня 2019 року по справі у судовому засіданні оголошена перерва до 22 січня 2019 року.

22 січня 2019 року у судовому засіданні позивачем поданий коментар (відповідь на відзив відповідача), в якому позивач зазначив, що він фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, а тому має право на отримання субсидії. Посилання відповідача на відсутність укладення договору оренди, безпідставні, оскільки заключити договір «сам з собою» неможливо. Зазначає, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», прописка (реєстрація) місця проживання не може бути перешкодою у призначенні субсидії. Також вважає, що посилання відповідача на пункт 8 Положення суперечить доводам відповідача, оскільки сам відповідач стверджує, що позивач підпадає під дію цього Положення, оскільки він, його дружина та син зареєстровані разом за адресою: АДРЕСА_3. Тобто, він також має право отримувати субсидію за місцем фактичного проживання. Також вважає обґрунтованим заявлені позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, посилаючись на практику Європейського суду, як джерело права. На підставі чого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. 43-45).

22 січня 2019 року по справі у судовому засіданні оголошена перерва до 05 лютого 2019 року .

28 січня 2019 року відповідачем через відділ діловодства та архівної роботи суду поданий відзив на коментар позивача від 22 січня 2019 року, ознайомившись із змістом та вимогами позивача, які зазначені у коментарі, вважає цей коментар необґрунтованим із наступного. Позивачу, його дружині та сину ОСОБА_3, які зареєстровані разом за адресою: АДРЕСА_2, надається субсидія за період з травня 2018 року по вересень 2018 року, сума якої склала 0,00 грн., з листопада 2018 року по квітень 2019 року. В зв'язку з тим, що позивач відповідно до пункту 8 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції постанови КМУ від 27 квітня 2018 року № 329), житлова субсидія призначається одному із членів господарства, які зареєстровані і фактичного проживають в житловому приміщенні (будинку). Житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. Згідно пункту 8 діючого Положення, житлова субсидія не може призначатись за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання, а тому позивачу було відмовлено у призначенні субсидії. Також вважає, що відшкодування моральної шкоди, яка визначена у статті 23 Цивільного кодексу України, не відноситься до правовідносин відповідача, а тому просить відмовити у позові у повному обсязі (арк. справи 51-52).

05 лютого 2019 року по справі у судовому засіданні позивачем поданий письмовий коментар на відзив відповідача від 28 січня 2019 року, в якому позивач зазначив, що відповідачем невірно розрахована житлова субсидія на житлове приміщення: АДРЕСА_4, включивши позивача безпідставно, оскільки він там не проживає. Окрім того зазначає, що не йому, а його дружині призначена субсидія на житлове приміщення АДРЕСА_4. Вважає, що відповідач безпідставно, в порушення положень Конституції України та Законів України, відмовив йому у призначенні субсидії, оскільки він фактично проживає у житловому приміщені за адресою: АДРЕСА_1, а тому просить відшкодувати моральну шкоду, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 56-57).

05 лютого 2019 року по справі оголошена перерва у судовому засідання на 19 лютого 2019 року.

Ухвалою суду від 19 лютого 2019 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання від 19 лютого 2019 року замінено по суті підготовчим судовим засіданням. У якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову – ОСОБА_4, якій запропоновано надати пояснення стосовно обставин по справі. В зв'язку з чим, судове засідання відкладено до 12 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 12 березня 2019 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду на 26 березня 2019 року.

26 березня 2019 року в зв'язку із неявкою позивача судове засідання розглядом відкладено до 09 квітня 2019 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у повному обсязі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет позову – ОСОБА_4 до судового засідання не з’явилась по невідомим суду причина, про день та час розгляду справи була своєчасно повідомлена. Пояснень з приводу заявленого позову останньою не надані.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31 липня 2018 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про призначення йому субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на житлове приміщення за фактичним проживанням: ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 32).

Житлове приміщення, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_5, позивач отримав за договором дарування від 19 червня 2017 року. Загальна вартість квартири в договорі дарування квартири зазначена 83 700 грн. (арк. справи 33).

При зверненні позивача із заявою про призначення субсидії, ним була подана декларація про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії в якій позивач зазначив, що він одружений, отримує пенсію у розмірі 1558,62 грн., транспортних засобів не має, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії майна, товарів та послуг, вартість яких перевищує 50 тис. гривень не придбав (арк. справи 34).

Листом управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 15 серпня 2018 року за вихідним № 01-14/6255, позивачу було повідомлено, що позивач не має право на отримання субсидії на житлове приміщення за фактичним місцем проживання, оскільки відповідно до пункту 8 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», житлова субсидія призначається одному із членів господарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні. Відповідно до пункту 13 Положення, для призначення житлової субсидії громадян у разі фактичного проживання, необхідно подавати договір про оренду житла. Також зазначив, що оскільки його дружині ОСОБА_4, за місцем реєстрації позивача, як члена сім’ї, призначена житлова субсидія з травня 2018 по вересень 2018 року, сума якого склала 0,00 грн., згідно пункту 8 Положення, житлова субсидія не може призначатись за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання (арк. справи 35).

З довідки про забезпеченість житловою площею (склад сім’ї), виданої відділом обліку проживання фізичних осіб станом на 01 травня 2018 року вбачається, що склад осіб за адресою: АДРЕСА_2 складає: ОСОБА_4 – заявник; ОСОБА_1 – чоловік; ОСОБА_3 – син (арк. справи 37).

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України від 9 листопада 2017 року №2189-VIII «Про житлово- комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII).

Приписами пункту 7 частини 1 статті 4 Закону №2189-VIII встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

Відповідно до статті 5 Закон №2189-VIII, центральні органи виконавчої влади беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері житлово-комунальних послуг у межах своїх повноважень, визначених законами.

Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, вбачається, що єдиним органом який може визначати на законодавчому рівні умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

Згідно з Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту та відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу з призначення та виплати передбаченої законодавством державної соціальної допомоги, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги.

Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 № 848 (із змінами), визначено умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад.

Кабінетом Міністрів України 27 квітня 2018 року прийнято постанову № 329 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. N 1022», якою Положення №848 викладено у новій редакції та пунктом 2 якої установлено, що з 1 травня 2018 р. призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є, зокрема, особи, члени сім’ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства.

Пунктом 5 цієї постанови вказано, що ця постанова набирає чинності з 1 травня 2018 року.

Отже, з 01 травня 2018 року Положення №848 викладено в новій редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року №329 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 № 1022» (далі - Положення №848) ( у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Положення № 848 встановлено, що це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій, зокрема, щомісячної житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (пункт 3 Положення № 848).

Пунктом 4 Положення №848 визначено, що житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, внеску/платежу об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов'язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 8 Положення №848, житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку).

Житлова субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання.

За приписами пункту 9 Положення №848, житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства .

При цьому, під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім'ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються. Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія.

До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Згідно з пунктом 13 Положення №848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання), зокрема, заяву про призначення житлової субсидії за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пункту 16 Положення №848, після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок житлової субсидії на наступний сезон для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні (крім орендарів, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарств, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб).

Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 14 цього Положення, і протягом 10 днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії та інформують про прийняте рішення громадян у порядку, визначеному пунктом 14 цього Положення.

Пунктом 14 Положення №848, а саме абзацом 18 зазначено: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні житлової субсидії структурний підрозділ з питань соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому структурний підрозділ з питань соціального захисту населення надсилає повідомлення заявнику в паперовому вигляді рекомендованим листом із зазначенням причин відмови і порядку оскарження прийнятого рішення.

Рішення комісії про призначення або відмову в призначенні житлової субсидії може бути оскаржено заявником до суду.

Відповідно до пункту 15 Положення, житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону і розраховується: Абзац перший пункту 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 841 від 17.10.2018 - застосовується з 1 жовтня 2018 року:

на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня;

на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.

Як вже зазначалось, Позивач, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 26 листопада 1971 року. В графі «сімейний стан» в паспорті позивача зазначено, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 з 26 серпня 1967 року. Відмітки про розірвання шлюбу - відсутні (арк. справи 20-22).

09 жовтня 2015 року до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради звернулась дружина відповідача ОСОБА_4, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (арк. справи 54).

З пред’явленої декларації про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії поданою ОСОБА_4 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані крім неї, її чоловік – ОСОБА_1 – вид доходу – пенсія, син - ОСОБА_3 – заробітна плата НКМЗ-ВОРХ (арк. справи 54м – зворотній бік).

З пред’явленої довідки про забезпеченість житловою площею (склад сім’ї, технічні характеристики житла, розмір платежів), виданої відділом обліку проживання фізичних осіб Територіальної громади Краматорської міської Ради, зазначено, що з 01 травня 2018 року склад зареєстрованих осі складає: ОСОБА_4 – заявник, ОСОБА_1 – чоловік, ОСОБА_3 – син (арк. справи 55).

Так, з рішення про призначення субсидії дружині позивача – ОСОБА_4 від 03 грудня 2018 року вбачається, що субсидію на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 призначено на 5 місяців за період з листопада 2018 року по березень 2019 року, розмір субсидії розрахований на трьох членів сім’ї, у тому числі ОСОБА_1Д (арк. справи 30)

З рішення про призначення субсидії дружині позивача – ОСОБА_4 від 21 червня 2018 року вбачається, що субсидію на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 призначено на 5 місяців за період з травня 2018 року по вересень 2018 року (арк. справи 31).

Тобто, із зазначеного слідує, що позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та входить до складу сім’ї третьої особи яка отримує житлову субсидію за місцем реєстрації з жовтня 2015 року по теперішній час.

В судовому засіданні позивач також пояснив, що його звернення із заявою від 02 серпня 2018 року про призначення житлової субсидії для відшкодуванню витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 і є повідомленням того, що він не є членом домогосподарства в сім’ї, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. справи 15).

Проте, відповідач не прийняв до уваги заявлені позивачем зміни, і продовжував призначати субсидію третьої особи з травня 2018 рік по вересень 2018 року, жовтень 2018 року, з листопада 2018 року по квітень 2019 року, з врахуванням при розрахунку в складі сім’ї й позивача (арк. справи 28-30).

Судом встановлено, що дружина позивача отримує субсидію з 2015 року і з цього періоду часу, відповідач самостійно здійснює розрахунок житлової субсидії за місцем реєстрації позивача.

Тобто, відповідач отримавши заяву позивача про призначення субсидії, мав інформацію про те, що відбулись зміни у складі сім’ї позивача, втім відповідач продовжував автоматично призначати субсидію ОСОБА_4 із розрахунку й з позивачем.

Окрім того, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що позивачу не може бути призначена одночасно житлова субсидія за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання, яке чітко зазначено у пункту 8 Положення № 848, оскільки субсидія на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 призначена ОСОБА_4, а ні позивачу.

Відмовляючи позивачу в призначенні субсидії ,відповідач зазначив, що для призначення субсидії на оплату житлово – комунальних послуг за місцем фактичного проживання позивачу (оскільки він там не має реєстрації ) між інших документів необхідно надати договір оренди житла. Оскільки позивач є власником квартири в якій він фактично мешкає згідно з відомостями наданими позивачем до заяви від 02 серпня 2018 року (договір дарування від 19 червня 2017 року № 1-2122) він не має можливості укласти договір оренди за даною адресою тому відповідач не має законних підстав для призначення йому субсидії за місцем фактичного проживання без договору оренди житла.

В даному випадку суд погоджується з доводом позивача, що дана вимога суперечить статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідно до якої, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до пп.6.1.1 п.1ст.1 Закону України від 9 листопада 2017 року №2189 «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтею 6 зазначеного закону передбачено що індивідуальні споживачі є учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Таким чином відмова відповідача в призначенні субсидії на оплату житлово – комунальних послуг за місцем фактичного проживання позивачу з підстав відсутності у позивача договору оренди житла не відповідає умовам законодавства.

Одночасно суд зауважує, що держава гарантує кожному громадянину право на отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг на умовах та в порядку, визначеному Положенням №848 та в свою чергу покладає на громадян, яким призначено субсидію обов'язки, визначені Положенням №848, зокрема, повідомляти про зміни у складі сім'ї члена домогосподарства.

Наслідком не виконання цього обов'язку, визначеного пунктом 16 Положення №848 є припинення надання раніше призначеної субсидії.

Позивач у судовому засіданні зазначав, що не є членом сім’ї домогосподарства ОСОБА_4, оскільки повідомив відповідача про це, надавши заяву про призначення субсидії на житлове приміщення, яке отримав у власність згідно договору дарування від 19 червня 2017 року.

Так, відповідно до пункту 1 Положення № 8484, Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», термін «домогосподарство» визначає - домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути і в тих, і в

інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Звертаючись із заявою про призначення житлової субсидії, позивачем було надано всі необхідні документи

Зазначене рішення є необґрунтованим, не вказано, які обставини взято до уваги при його прийнятті. Відповідач не прийняв до уваги той факт, що позивач звернувшись із заявою про призначення субсидії, зазначив, що не є членом сім’ї ОСОБА_4, не перевірив зазначені обставини, і прийняв рішення про відмову з формальних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх дій при прийнятті рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії за фактичним місцем проживання позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області у призначенні житлової субсидії ОСОБА_1.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 65 090, 40 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Позивач не надав суду доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням моральної шкоди (у вигляді душевних страждань, психологічних переживань, тощо).

Саме лише твердження позивача про те, що моральна шкода була спричинена йому внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні субсидії не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Суд не приймає посилання позивача щодо справедливої сатисфакції що встановлюється Європейським судом з прав людини. Встановлення Європейським судом з прав людини порушення права, гарантованого Європейською конвенцією з прав людини чи її Протоколами не призводить до автоматичного присудження справедливої сатисфакції. Це чітко зазначено у статті 41 Конвенції, яка передбачає призначення Судом справедливої сатисфакції тільки якщо внутрішнє право не дозволяє повного відшкодування, і навіть в такому випадку – лише "в разі необхідності".

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

З огляду на зазначену норму, суд зазначає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Проте, стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відновити порушене право позивача на субсидію, суд вважає, необхідним відповідно до абзацу 2 частин четвертої статті 245 КАС України, у зв'язку з прийняттям рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно зобов’язати відповідача повторно розглянути заяви позивача від 31 липня 2018 року та від 2 серпня 2018 року (дати звернення) про призначення житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_6, з урахуванням встановлених обставин у справі.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивач не поніс, тому відсутні підстави для їх відшкодування.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1) до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 25953617) про відмову у призначенні субсидії та зобов’язання відновити порушене законне право на субсидії; стягнути з управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради 65090,40 грн. моральну шкоду, заподіяну протиправним рішенням щодо незаконної відмови у призначенні субсидії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради у призначенні субсидії ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_7, за його заявою від 31 липня 2018 року.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 25953617) повторно розглянути заяву позивача від 31 липня 2018 року 865 про призначення житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_7, з урахуванням висновків рішення суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 09 квітня 2019 року.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 19 квітня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Шинкарьова І.В.