Рішення № 81330989, 19.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Житомир справа № 240/1280/19

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 16435,61 гривень,

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 16435,61 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків в Овруцькій об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області і є платником податків і зборів. Вказано, що за фізичною особою - підприємець ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки , що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 16435,61 гривень (основний платіж). У зв’язку з цим, позивач просить стягнути вищевказану заборгованість в сумі 16435,61 грн. з позивача.

Ухвалою від 21 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію вищезазначеної ухвали суд 21 лютого 2019 року надіслав на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду (а.с.21), ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 26 лютого 2019 року.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідач свого права на заперечення проти заявлених позовних вимог не реалізував, відзиву на позовну заяву до суду не надавав.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Судом встановлено, що 23 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято податкові повідомлення - рішення, якими ОСОБА_1, згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2016 рік, а саме: податкове повідомлення - рішення № 62002-13 на суму податкового зобов'язання у розмірі 931,18 гривень і податкове повідомлення - рішення №62003-13 на суму податкового зобов'язання у розмірі 6465,58 гривень (а.с.10).

Вказані податкові повідомлення - рішення були надіслані ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення та отримані відповідачем 16.08.2017, що підтверджується її підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу позивача (а.с.10).

03 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 00001415-00-0616 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 1081,20 гривень;

- № 00001416-00-0616 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 7507,20 гривень (а.с.11).

Рекомендоване поштове відправлення, яким вищезазначені податкові повідомлення-рішення були направлення надіслані ОСОБА_1, отримано відповідачем 22.05.2018, що підтверджується її підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу позивача (а.с.11).

Крім того, 11 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0010298-00-0616, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 450,45 гривень (а.с.12).

Зазначене податкове повідомлення - рішення було отримано ОСОБА_1 22.09.2018, що підтверджується її підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу позивача (а.с.12).

Як вбачається із зведеного розрахунку сум податкового боргу, які не були задоволені боржником протягом строку встановленого для їх погашення, сформованого ГУ ДФС у Житомирській області, податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2017 роки в загальному розмірі 16435,61 грн. відповідачем сплачено не було.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

У відповідності до п. 6.1 ст. 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39);

податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175).

В силу приписів пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України одним із місцевих податків є податок на майно.

Питання нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегульовано статтею 266 ПК України.

Згідно із п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із положеннями пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості в порядку, визначеному в пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Відповідно до абз. 1 підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

У підпункті 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

За змістом абзацу другого пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

В ході судового розгляду судом установлено, що податкові повідомлення рішення від 23.06.2017 № 62002-13, від 23.06.2017 №62003-13, від 03.05.2018 №00001415-00-0616, від 03.05.2018 № 00001416-00-0616 та від 11.09.2017 № 0010298-00-0616 були надіслані відповідачу за її податковою адресою та отримані відповідачем особисто.

Матеріали справи доказів оскарження вказаних рішень контролюючого органу не містять, відтак, визначені в них суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017 роки є узгодженими та належать до сплати, в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що 25 жовтня 2017 року Головним управління ДФС у Житомирській області сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" № 10658-17 із зазначенням суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 24.10.2017 у розмірі 7396,76 гривень (а.с.14).

Вказана податкова вимога 10.01.2018 була особисто отримана відповідачем (а.с.14).

Докази сплати відповідачем податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017 роки в загальній сумі 16435,61 грн. відсутні. Відтак, згідно зі підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання у загальній сумі 16435,61 грн. вважається податковим боргом.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визнано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У відповідності до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зауважує, що відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було. Натомість надані представником позивача докази свідчать про невиконання платником податків у добровільному порядку обов'язків, передбачених вимогами Податкового кодексу України, в частині сплати податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2017 роки в загальній сумі 16435,61 гривень.

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська область; код ЄДРПОУ 39459195) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11100; РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення 16435,61 гривень - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11100; РНОКПП НОМЕР_1) податкову заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2017 роки в сумі 16435,61 гривень (шістнадцять тисяч чотириста тридцять п’ять гривень шістдесят одну копійку).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович