Рішення № 81330836, 22.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 р. Справа№200/1733/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд: у складі - головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати бездіяльність щодо здійснення перерахунку суддівської винагороди з 1 січня 2012 року протиправною та зобов'язати здійснити перерахунок суддівської винагороди з 1 січня 2012 року, з урахуванням стажу з 2 серпня 2004 року по 7 грудня 2010 року, згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції від 3 серпня 2010 року та пунктів 2,3 постанови Кабінету України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 3 травня 1994 року №283, та виплатити її у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

В обґрунтування позову зазначено, що станом на дату зарахування на посаду судді у грудні 2010 року позивач мав такий стаж роботи, який надає йому право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, у відповідності до частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції від 3 серпня 2010 року та 2 постанови Кабінету України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 3 травня 1994 року №283: з 2 серпня 2004 року по 7 грудня 2010 року на посаді помічника судді і керівника апарату Будьоннівського районного суду м. Донецька. При зарахуванні на посаду судді позивачу мало бути зараховано стаж роботи на посаді помічника судді і керівника апарату Будьоннівського районного суду м. Донецька до стажу роботи на посаді судді.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки позивач був призначений на посаду судді Указом Президента від 19 листопада 2010 року, тобто після набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», тому підстави для перерахунку його стажу роботи на посаді судді за нормами статей 43, 44 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862 - ХІІ «Про статус суддів» для встановлення права на доплату за вислугу років та права на додаткову щорічну відпустку відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.

У попередньому судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Представник відповідача у попередньому судовому засіданні заперечував проти позову та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляду розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливим розглянути справу в письмовому провадженні.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 цього Кодексу судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 19 листопада 2010 № 1046/2010 ОСОБА_1 призначено суддею Будьоннівського районного суду м. Донецька. Наказом голови Будьоннівського районного суду м. Донецька від 8 грудня 2010 року №71-К позивача зараховано на посаду судді та встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 15 %, стаж роботи складає 6 років 4 місяці.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 серпня 2004 року ОСОБА_1 призначений за конкурсом на посаду помічника Будьоннівського районного суду м. Донецька та прийняв Присягу державного службовця. 7 лютого 2005 року переведено на посаду помічника голови цього суду. З 23 квітня 2008 року по 7 грудня 2010 року позивач обіймав посаду керівника апарату Будьоннівського районного суду м. Донецька.

Наказом голови Будьоннівського районного суду м. Донецька від 6 січня 2012 року №3-К ОСОБА_1 з 1 січня 2012 року встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу, стаж роботи складає до 5 років, а саме 1 рік.

Як вбачається із наданих відповідачем на вимогу суду довідок про розмір отриманої суддівської винагороди та розрахункових листів позивача, з 1 січня 2012 року виплата надбавки за вислугу років ОСОБА_1 здійснювалася у розмірі 15% від посадового окладу відповідно до наказу голови Будьоннівського районного суду м. Донецька від 6 січня 2012 року №3-К. Вказані обставини не є спірними та не заперечувалися сторонами.

Указом Президента України «Про переведення суддів» від 14 лютого 2015 № 81/2015 ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді Краматорського міського суду Донецької області.

Наказом голови Краматорського міського суду Донецької області від 24 лютого 2015 року №27-К зараховано ОСОБА_1 до штату суду за переведення з 24 лютого 2015 року та встановлено щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді, починаючи з 24 лютого 2015 року, за наявності стажу роботи до 5 років на посаді, а саме: 4 роки 2 місяці 16 днів.

Наказом голови Краматорського міського суду Донецької області від 5 грудня 2018 року №108-К внесено зміни до наказу №27-К від 24 лютого 2015 року в частині встановлення позивачу щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу судді, починаючи з 24 лютого 2015 року, за наявності стажу роботи більше 10 років, а саме 10 років 6 місяців 23 дні. Також за цим наказом доручено відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Донецькій області здійснити перерахунок суддівської винагороди та інших виплат, що стосуються надбавки за вислугу років судді Заборському В.О. з урахуванням внесених змін.

Як вбачається із листа від 7 березня 2019 року №05-438/19 на адресу голови Краматорського міського суду Донецької області, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області вважає наказ від 5 грудня 2018 року №108-К таким, що не ґрунтується на нормах Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та запропоновано привести його у відповідність до Закону.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втрачали чинність з 1 січня 2011 року. Тому, суд погоджується із твердженням позивача, що пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» продовжено дію статті 44 Закону України «Про статус суддів» й вона була чинною станом на дату зарахування 8 грудня 2010 року ОСОБА_1 на посаду судді Будьоннівського районного суду м. Донецька.

Законодавство, яким визначався стаж роботи на посаді судді та, яке діяло на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI - був Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (ч. 6 ст. 44).

Спірні відносини щодо визначення стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, мають оцінюватися з урахуванням частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, статті 131, пункту 2 Розділу XII «Прикінцеві положення», пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року.

Суд зазначає, що стаття 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року не стосується суті спору, оскільки вона регулює відносини стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку. Позивачем обґрунтовано вказується, що спірні відносини стосуються стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки.

На час виникнення спірних правовідносин й призначення позивача на посаду судді, визначення стажу роботи на посаді судді регулювалося декількома нормами права, а саме:

1) ч. 6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII;

2) ст. 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI;

3) підпункт 1 пункту 2 Розділу XII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI;

4) пунктом 11 Розділу XIII Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

Відповідно до пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону N2453-VI, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, в тому числі Законом N 2862-ХІІ.

Слід зауважити, що у зазначеному пункті не йдеться про суддів, які були призначені чи обрані на посаду судді після набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.

Отже, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим законом, а лише уточнював для останніх період, протягом якого вони мають право на зарахування стажу відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII.

Тому, оцінюючи можливість застосування частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо позивача, суд вважає, що положення пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI не поширюються на осіб призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом.

Відповідно, суд робить висновок, що положення частини 6 статті 44 Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, дія яких Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI була продовжена до 01 січня 2011 року, - поширювалася на суддів, які були призначені чи обрані до 1 січня 2011 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №806/2963/17 (К/9901/45949/18).

Зважаючи на викладений аналіз, суд робить висновок, що позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років - стаж державної служби за період з 2 серпня 2004 року по 7 грудня 2010 року.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства у їхньому взаємозв'язку із встановленими обставинами, суд дійшов висновку, що право позивача на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років у розмірі 30% реалізовано наказом голови Краматорського міського суду Донецької області від 5 грудня 2018 року №108-К, тому суд вважає, що відповідачем допущено бездіяльність щодо невиконання цього наказу та протиправно відмовлено у здійснення перерахунку суддівської винагороди позивача з 24 лютого 2015 року, виходячи із наявності стажу роботи більше 10 років та розміру щомісячної надбавки за вислугу років 30% посадового окладу.

Разом з тим, як встановлено судом, Будьоннівським районним судом м. Донецька наказ про зарахування стажу державної служби позивача за період з 2 серпня 2004 року по 7 грудня 2010 року та встановлення надбавки у розмірі 30% не виносився. При цьому, суд зазначає, що вислуга років та відповідно визначення надбавки здійснюється головою суду під час зарахування судді до штату відповідного суду, тому посилання позивача на допущення Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області бездіяльності щодо здійснення перерахунку суддівської винагороди з 1 січня 2012 року по 23 лютого 2015 року є необґрунтованими.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку суддівської винагороди з 24 лютого 2015 року протиправною.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, код ЄДРПОУ 26288796) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_1) суддівської винагороди з 24 лютого 2015 року, виходячи із наявності стажу роботи більше 10 років та розміру щомісячної надбавки за вислугу років 30% посадового окладу, та виплатити її у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитрієв В.С.