Рішення № 81330783, 16.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. справа № 0940/2447/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Маслій У.В.,

представників позивача Федорців О.О., Шиян І.Т.,

представників відповідача Соболик О.В., Дерябківа О.Є.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення коштів в сумі 3858236,18 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося в суд із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення коштів в сумі 4713634,93 грн.

В ході розгляду справи Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області зменшено позовні вимоги, шляхом подання 01.02.2019 заяви, відповідно до якої стягненню підлягали кошти в сумі 3858236,18 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш" в порушення норм податкового законодавства не сплачено суми грошових зобов'язань по земельному податку, податку на додану вартість, військовому збору, рентної плати за спеціальне використання води, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати. Згідно поданої заяви, контролюючий орган зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені по податку на додану вартість в розмірі 846942,56 грн. та пені в розмірі 8456,19 грн. по платежу рентна плата за спеціальне використання води.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 судом відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 розгляд справи здійснюється в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 відмовлено в задоволенні заяви про залучення Приватного підприємства "Вестхім", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" та Пукіша Богдана Степановича в якості третіх осіб на стороні відповідача.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, за змістом якого вбачається, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/1056/15 від 05.10.2015 порушено справу про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. ДПІ в м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області є кредитором позивача. Конкурсні грошові вимоги контролюючого органу до позивача за наслідками перегляду ухвали господарського суду Івано-Франківської області про затвердження реєстру вимог кредиторів від 22.12.2015 в апеляційному та касаційному порядку частково скасовані та становлять 2166148,46 грн. З 21.07.2016 триває процедура санації Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш".

Щодо вимог про стягнення податку на додану вартість, зазначено, що таке зобов'язання визначено згідно податкового повідомлення-рішення від 15.06.2016 №0000781401, однак примірника не долучено до матеріалів позову, а отже сума заборгованості не доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Безпідставною є також вимога про стягнення пені в розмірі 827736,35 грн., оскільки нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, в даному випадку 05.10.2015, що повинно в обов'язковому порядку бути відображено в інтегрованій картці позивача. Окрім того, господарським судом Івано-Франківської області по справі №909/1056/15 від 22.12.2015 задоволено вимоги ДПІ в м.Івано-Франківську про стягнення коштів, в тому числі пені в сумі 827736,35 грн. Скасування даного судового рішення не є підставою для заявлення стягнення даної суми пені повторно. Щодо залишку із заявленої контролюючим органом пені, а саме 19206,02 грн., то така також не підлягає стягненню за минуванням строків давності.

Щодо податкового боргу по військовому збору, нарахованому за період з 01.04.2014 по 31.06.2016 в сумі 103208,15 грн., в тому числі по основному платежу - 69391,63 грн., штрафні санкції - 32680,17 грн. та пеня -1136,35 грн., то такий стягненню не підлягає, оскільки контролюючим органом дану вимогу заявлено з порушення строку давності, що становить 1095 днів. Суми заборгованості по військовому збору за період з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року в розмірі 52669,65 грн., штрафні санкції в розмірі 32680,17 грн. є безнадійними, відповідно стягненню не підлягають також.

Пеня по платежу рентна плата за спеціальне використання води в сумі 8456,19 грн. вже була предметом розгляду господарським судом, а тому протиправно заявлена контролюючим органом до стягнення.

По податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 1108135,80 грн. зазначено, що дана сума заборгованості визначена податковими повідомленнями-рішеннями, одне з яких, а саме що стосується штрафних санкцій в розмірі 455085,95 грн. позивачем оскаржено в судовому порядку. Однак контролюючим органом винесено інше податкове повідомлення-рішення, включивши і суму, яка скасована в судовому порядку до суми основного боргу в розмірі 859277,63 грн., з яких 795123,5 грн. позивачем включено з порушенням строків визначених ст.102 Податкового кодексу України. Сума по даному податку за період з березня 2014 року по жовтень 2015 року в розмірі 680413,46 грн. є безнадійною, а тому штрафні санкції в розмірі 55224,15 грн. та пеня 59485,89 грн. також не підлягають стягненню.

Окрім того зазначено, що направлення контролюючим органом першої та другої податкових вимог у 2009 році є недопустимим, поскільки ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/1056/15 від 05.10.2015 порушено справу про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а податкова вимога щодо сплати податкового боргу починаючи з 2015 року Товариству не надходила. У даному відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення боргу в сумі 1916224,85 грн.

У відповіді на відзив позивач заперечив, як хибне твердження Товариства, що сума військового збору в розмірі 84486,17 грн. є безнадійною, оскільки у відповідності до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступник 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Невірною є позицію відповідача, щодо суми податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 795123,50 грн., як безнадійної, оскільки судовим рішенням по справі №809/1121/16 скасовано податкове повідомлення-рішення №0000701701 від 15.06.2016 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 455085,95 грн. Як наслідок, контролюючим органом 13.01.2017 винесено податкове повідомлення-рішення №0001341700 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сім 859277,63 грн., застосовано штрафні санкції 189372,28 грн. та пеня 59485,89 грн. Штрафна санкція застосована до закінчення строку давності, а отже підлягає стягненню.

Оскільки відповідачем з часу виставлення в 2009 році першої та другої податкових вимог податковий борг не погашався, у контролюючого органу були відсутні підстави для виставлення нової податкової вимоги.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що сума податкового боргу по військовому збору в розмірі 84486,17 грн., а також податку на доходи фізичних осіб в розмірі 795123,50 грн. є безнадійними. Щодо податку на додану вартість зазначено, що суму ПДВ за вересень 2013 року 3167 грн. контролюючий орган мав включити в заяву про визнання кредиторських вимог до Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/1056/15, а сума 9060 грн. позивачем заявлена до стягнення з порушенням строків визначених ст.102 Податкового кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві, просили суд позовні вимоги задоволити, стягнувши з відповідача податковий борг в сумі, згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в частині стягнення 890669,69 грн. заборгованості, просили відмовити в задоволенні позову, щодо даної суми. В решті позовні вимоги визнали.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представників позивача, представників відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає і регулює Податковий кодекс України.

Згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Пресмаш" (вул. Автоливмашівська, 1, м. Івано-Франківськ, код 13643567) та, одночасно, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2016 введено процедуру санації боржника - ВАТ "Пресмаш" та призначено керуючого санацією, що підтверджується записом у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2, а.с.10-17).

Згідно ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2018 заяву ДПІ у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання поточних кредиторських вимог повернуто з урахуванням того, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 справу скеровано до Господарського суду Івано-Франківської області на розгляд на стадію санації, заява про визнання кредитором у справі вважається поданою передчасно (т.1, а.с.123-124).

В п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Кодексу).

Згідно з ст.31 Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 Кодексу).

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункти 49.1, 49.2 ст.49 Кодексу).

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш" контролюючому органу подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної комунальної власності) (документ про право на землю серії ІФ №28) за період листопад-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-жовтень 2018 року (т.1, а.с.23-40).

У результаті несплати самостійно визначених зобов'язань по земельному податку у відповідача виникла заборгованість у загальні сумі 175546,02 грн.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункти 285.1, 285.2 ст.285 Кодексу).

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Кодексу).

При цьому, суд зазначає, що податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню (пункт 56.11 статті 56 Кодексу).

Отже, самостійно визначені відповідачем суми грошових зобов`язань у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за листопад-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-жовтень 2018 року є узгодженими та підлягають обов`язковій сплаті.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу по земельному податку в розмірі 175546,02 грн. є обґрунтованими.

З цих же підстав підлягає стягненню заборгованість згідно самостійно задекларованих у податковій декларації суми податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (документ про право на землю 48/132 ІФ №00052415/04000161) по деклараціях від 18.02.2016, 16.02.2017 та 12.02.2018 в загальному розмірі 2330258,72 грн. за 2016-2017 роки та по жовтень 2018 року (т.1, а.с.115-121).

Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш" контролюючому органу подано податкові декларації з податку на додану вартість від 15.05.2018, 16.06.2018,18.08.2018, 16.08.2018, 19.09.2018, 08.10.2018, 15.11.2018, якими визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в загальному розмірі 39423 грн. (т.1, а.с.41-47).

Окрім того, за результатами позапланової виїзної документальної перевірки відповідача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 25.04.2016, по податку на прибуток з 01.01.2013 по 31.12.2015, по податку на додану вартість з 01.01.2013 по 31.03.2016, по ПДФО, ЄСВ та військовому збору з 01.04.2014 по 31.03.2016 складено акт №327/09-19-14-01/13643567 від 01.06.2016 (т.1, а.с.55-82).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено ряд порушень Товариством податкового законодавства, що слугувало підставою прийняття податкового повідомлення-рішення, зокрема №0000781401 від 15.06.2016, яким збільшено Товариству суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 179217 грн., в тому числі за основним платежем 178425 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 792 грн. (т.1, а.с.194).

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За результатами камеральної перевірки своєчасності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних та зареєстрованих ВАТ "Пресмаш" встановлено реєстрацію податкової накладної від 28.02.2017 з порушенням термінів, визначених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що відобразилося в акті перевірки №7298/09-19-55-01/13643567 від 15.05.2018 (т.1, а.с.51).

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Допущення порушення щодо несвоєчасного подання податкової декларації слугувало прийняттю контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0030405501 від 29.05.2018, яким застосовано штраф у розмірі 256 грн. (т.1, а.с.48-50).

Таким чином, загальна сума заборгованості Товариства з податку на додану вартість становить 218896 грн.

Згідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 169 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється в порядку визначеному ст.168 Кодексу зі ставкою 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.

Порушення строків сплати відповідачем військового збору відображені у акті №327/09-19-14-01/13643567 від 01.06.2016, та стали підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0000721701 від 15.06.2016, яким визначено суму грошового зобов'язання в загальному розмірі 103208,15 грн., в тому числі за додатковим зобов'язанням 69391,63 грн., штрафними санкціями 32680,17 грн. та пені 1136,35 грн. (т.1, а.с.179-180).

Згідно самостійно задекларованих зобов'язань (декларації від 08.02.2016, 07.11.2016, 26.01.2017, 24.04.2017, 21.07.2017, 23.10.2017, 17.01.2018) за відповідачем облікується податковий борг по платежу рентна плата за спеціальне використання води в загальній сумі 90,84 грн. (т.1, а.с.83-103).

У відповідності до пункту 324.1 ст.324 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення боргу) об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі з урахуванням обсягу страт води в їх системах водопостачання. За період з 01.01.2014 по 25.04.2016 відповідач являвся платником даного податку, а тому самостійно задекларовані суми підлягають стягненню.

Щодо зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, встановлено, що відповідачем контролюючому органу подано податкові декларації від 19.02.2015, 17.02.2016, 08.02.2017 та 08.02.2018, в яких самостійно визначено суми податкових зобов'язань по даному податку в загальному розмірі 97646,67 грн., в тому числі 389,07 грн. пені.

Контролюючим органом заявлено до стягнення в судовому порядку 1753,20 грн. за IV квартал 2015 року, 17841,60 грн. за 2016 рік, 41472 грн. за 2017 рік та 36190,80 грн. за I-ІІІ квартали 2018 року (т.1, а.с.104-112).

Стаття 265 Податкового кодексу України визначає склад податку на майно.

Відповідно до пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Являючись платником податку на майно, відповідач самостійно визначив суми податкових зобов'язань, а тому заборгованість зі сплати даного податку підлягає стягненню.

Зобов'язання відповідача по платежу податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати виникли згідно податкового повідомлення-рішення №001341700 від 13.01.2017 на суму 859277,63 грн. за основним платежем, 189372,28 грн. за штрафними санкціями та 59485,89 грн. пені (т.1, а.с.113-114).

Порядок нарахування, утримання та сплати податковими агентами податку на доходи фізичних осіб визначено пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

В ході розгляду справи відповідачем подано письмову систематизовану інформацію в частині боргу 890 669,69 грн., що не визнається ВАТ "Пресмаш" (т.2. а.с.1-2).

Зокрема, відповідач заперечує заявлену контролюючим органом до стягнення суму по податку на доходи фізичних осіб, визначену податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2017 №001341700 в загальному розмірі 795123,50 грн., оскільки вважає, що сума основного боргу за період з березня 2014 по жовтень 2015 року в розмірі 680413,46 грн. є безнадійною, як і сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 55224,15 грн. та пені 59485,89 грн., а тому у контролюючого органу відсутнє право на звернення до суду в частині заявлених вимог.

Згідно частини 3 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Як уже зазначалося вище, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2015 у справі №909/1056/15 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Пресмаш" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 13.01.2017 №001341700, штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 55224,15 грн. контролюючим органом нараховано за жовтень 2015 року, тобто протягом дії мораторію.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, про протиправність застосування позивачем штрафних санкцій під час дії мораторію, а тому позовні вимоги в частині стягнення 55224,15 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування контролюючим органом пені по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 59485,89 грн. слід зазначити таке.

Згідно п. 102.1 ст.102 контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (пункт 102.4 статті 102).

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені по податку на доходи фізичних осіб вбачається, що останні сплати сум цього податку за вересень, жовтень 2011 року відбулися 09.07.2015, про що відповідачу було відомо до проведення контролюючого заходу. Як наслідок перебіг строку, передбаченого ст.102 Податкового кодексу України розпочався з 09.07.2015, а не з часу виявлення цього факту в ході планової виїзної документальної перевірки відповідача та відображеного в акті від 01.06.2016 №327/09-19-14-01/13643567 (т.1, а.с.55-82, 181).

Таким чином, пеня в сумі 59485,89 грн. нарахована за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб за вересень, жовтень 2011 року після закінчення строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення даної суми з відповідача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Однак суд зазначає, що контролюючим органом правомірно визначено суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 680413,46 грн., з дотриманням строків визначених ст.102 Податкового кодексу України.

Згідно частини 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

З урахуванням наведеного вище, в позивача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб в сумі 55224,15 грн., а також 59485,89 грн. пені.

Що стосується доводів відповідача про протиправність включення до стягнення суми ПДВ за вересень 2013 в розмірі 3167 грн., оскільки така повинна бути заявлена в заяві про визнання кредиторських вимог до господарського суду Івано-Франківської області, а ПДВ нараховане за період вересень 2013 року та жовтень 2015 року в загальній сумі 9060 грн., позивачем порушено строки визначені ст.102 Податкового кодексу України, суд зазначає, що суми податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000781401 від 15.06.2016 стали узгодженими 22.09.2016 - після закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення згідно ст.56 Податкового кодексу України, а тому контролюючим органом правомірно заявлено до стягнення заборгованість по ПДВ, в тому числі 9060 грн.

З цих же підстав, суд вважає правомірним визначення контролюючим органом податкового зобов'язання по військовому збору.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання з сплати податків.

За таких обставин заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 3743526,14 грн. є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" (код 13643567, вул.Автоливмашівська,1, м.Івано-Франківськ) в дохід бюджету кошти в сумі в 3743526 (три мільйони сімсот сорок три тисячі п"ятсот двадцять шість) грн. 14 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 22 квітня 2019 р.