Рішення № 81330774, 12.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 р. Справа№805/11/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

від представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача-1 - не з'явився

від відповідача-2 - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд (з урахуванням уточнень):

- визнати протиправним та скасувати наказ № 204 від 09 листопада 2015 року "Про визнання правочинів нікчемними" Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК "Савельєвої А.М. у частині визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем 9 липня 2015 року на власний банківський рахунок у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК" грошових коштів у сумі 200 000,00 грн. із призначенням платежу: "Внесення коштів на власний рахунок";

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК" Савельєву Анну Миколаївну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення до їх числа - ОСОБА_1, яким необхідно здійснити виплату (відшкодувати кошти) за вкладом в публічному акціонерному товаристві «РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу було безпідставно відмовлено у включенні до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що порушує право позивача на отримання гарантованої суми вкладу.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» Савєльєвої Анни Миколаївни було подано заперечення на адміністративний позов, в якому останній просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» про визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем 09.07.2015 року на власний банківський рахунок грошових коштів у сумі 200 000, грн. є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 38 Закону № 4452-VI, безпідставною є вимога позивача про зобов'язання Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення до їх числа позивача.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано заперечення на адміністративний позов в якому зазначило, що у Фонді гарантування відсутні будь - які первинні документи по вкладникам і тому при складанні загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна в переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавство не покладає обов'язок на Фонд гарантування враховувати під час складання реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників. Вважає необґрунтованою відмову позивача про зобов'язання Фонду гарантування внести зміни до Загального реєстру - щодо включення ОСОБА_1 до Загального реєстру, оскільки єдиною підставою для включення позивача до Загального реєстру має бути наявність позивача в складеному Уповноваженою особою Переліку вкладників або в наданій Уповноваженою особою додатковій інформації про вкладників. У разі подання Уповноваженою особою додаткової інформації по позивачу, відповідні заходи будуть вжиті Фондом автоматично відповідно до вимог Положення і жодної підстави для спонукання Фонду судом до вчинення відповідних дій немає.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Роз'яснено позивачу його право на звернення із даним позовом до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року справу № 805/11/16-а передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Великої Палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання уповноваженої особи надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно відшкодувати кошти за вкладами в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» за рахунок Фонду, шляхом включення до їх числа ОСОБА_1 - скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, у решті вказані ухвали судів у частині цих позовних вимог залишено без змін.

20 грудня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла вказана адміністративна справа.

На підставі автоматизованого розподілу справ, вказану справу було передано для розгляду судді Кочановій П.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року прийнято справу до провадження, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.01.2019 року о 16 год. 00 хв.

Підготовче засідання, призначене на 22.01.2019 року перенесено на 21 лютого 2019 року у зв'язку із перебування судді на лікарняному.

20.02.2019 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги. Також, зазначив, що отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом є гарантією, яка прямо встановлена законодавством. Належним доказом, який підтверджує факт внесення до каси банку готівки має підтверджуватися саме квитанцією банку, а не дотримання касиром процедури реєстрації відповідної операції в системі АБС Б2, доступ до якої у вкладника відсутній. Також, позивач вважає твердження відповідача-1 про те, що не могли бути вчинені калька трансакцій одночасно, оскільки повинні бути проведені ряд дій щодо відкриття рахунку, проте зазначені дії проводяться операціоністом, а не працівником каси банку, та касир здійснює прийом/перерахування готівки та зарахування її на відповідний рахунок. При цьому, АБС Б-2 відображає час проведення трансакції касиром банку, якому передує час звернення клієнта, перерахунку коштів касиром, проставлення на квитанції підпису касира та відбитку печатки банку.

На думку позивача, банківська операція щодо внесення/перерахування коштів через касу/інший поточний рахунок на поточний рахунок клієнта не є правочином, який вчинений банком, а проведення такої операції є обов'язком банківської установи, який виник на підставі двостороннього правочину - договору банківського рахунку (який є дійсним). Також, зазначає, що спірна трансакція не є правочином та відповідно до вимоги ст.ст. 36-38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо нікчемності правочину, вчинено після призначення Уповноваженої особи, не можуть бути застосовані.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, відкладено підготовче засідання по справі № 805/11/16-а до 12 березня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.03.2019 року о 16 год. 00 хв.

28.03.2019 року судовий розгляд відкладено на 12.04.2019 року о 16:00 годині.

В судове засідання 12.04.2019 року повноважні представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду повідомлені належним чином, про що є відомості в матеріалах справи.

При цьому, суд зазначає, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

09.07.2015р. між ОСОБА_1 (Клієнт) та ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (Банк) укладено Договір банківського рахунку № 18655/П-1, за умовами п. 1.1 якого, банк, відкриває Клієнту поточний рахунок у гривня № 26203001018655, здійснює його розрахунково - касове обслуговування протягом операційного часу, але в межах режиму установи Банку, в якому здійснюється операція (операційний день: робочий день Банку, що припадає на понеділок - п'ятницю) та здійснює нарахування процентів, на умовах та у порядку, визначених цим Договором та чинним законодавством України, внутрішніми нормативними актами Банку та цим Договором. Згідно п. 8.1 Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку на підставі розрахункових документів у готівковій та безготівковій формі. Вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором послуг.

Відповідно п. 2.2. Договору визначено, що Банк має право використовувати кошти Клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявність та проведення операцій відповідно до чинного законодавства України та умов Договору.

При цьому, п.2.4 Договору передбачено, що Банк бере на себе зобов'язання належним чином здійснювати розрахункове - касове обслуговування клієнта, в тому числі, перераховувати чи зараховувати кошти на поточний рахунок Клієнта, приймати готівкові грошові кошти та видавати Клієнту готівкові грошові кошти в межах залишку коштів на його рахунку.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем внесено грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. з призначенням платежу «внесення коштів на власний рахунок», що підтверджується копією квитанції № 13735 від 09.07.2015р. (а.с. 11)

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 року № 452/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» до категорії неплатоспроможних» (надалі по тексту - Постанова НБУ) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту - Фонд) прийнято рішення від 09.07.2015 року № 130 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (надалі по тексту - рішення Фонду), згідно з яким з 10.07.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК».

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» запроваджено строком на 3 місяці з 10.07.2015 року до 09.10.2015 року включно.

Виконавчою дирекцією Фонду 08.10.2015 року прийнято рішення № 184 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» на один місяць - до 09.11.2015 року (включно).

Відповідно до постанови Правління НБУ від 09.11.2015 року № 769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РАДИКАЛ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.11.2015 року № 203 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», призначено Савельєву Анну Миколаївну уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано їй всі повноваження ліквідатора ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», визначені статтями 37, 38 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на два роки з 10.11.2015 року до 09.11.2017 року включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 13.11.2015 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «РАДИКАЛ БАНК»; для отримання коштів вкладники ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» з 13.11.2015 року до 24.12.2015 року включно можуть звертатись до установ банку - агента Фонду - ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Позивача не було включено до Загального реєстру вкладників ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

23.11.2015 року позивач звернувся із заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» в якій просив включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Вказану заяву отримано останнім 24.11.2015 року вх. № 2809/15 (а.с. 12).

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» від 18.11.2015р. № 3607 позивачу направлено повідомлення (в порядку ст.ст. 37, 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), в якому зазначено, що правочини (у тому числі договори), вчинені через каси Банку по рахункам клієнтів, які були здійснені працівниками банку поза межами робочого часу та операційного дня банку, свідчать про протиправне внесення до АБС Б-2 з метою виведення активів Банку та надання одному кредитору переваги над іншим, тобто правочини (у тому числі договори) вчинені через каси банку поза межами робочого часу та/або операційного дня є нікчемними з підстав, встановлених ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме п. 1 « банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог»; п. 2 «банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим»; п. 7 «банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку».

Одночасно, повідомлено, що відповідно до положень ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним правочин, що був вчинений (укладений) банком з позивачем, а саме трансакція ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» щодо перерахування на користь ОСОБА_1 грошової суми з призначенням платежу «Внесення коштів на власний рахунок» на суму 200 000,00 грн., дата вчинення трансакції 09.07.2015 року час вчинення трансакції 16 год. 25 хв. (а.с. 43-44).

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача щодо визнання нікчемним правочину, що стало підставою для невнесення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі, гарантованих державою, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 805/11/16а (провадження № 11-783апп18).

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За змістом п. 4 ч. 2 ст. 37 названого Закону уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 2 та п. 1 ч. 4 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі - Цивільний кодекс України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

За змістом пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Порядок відкриття вкладного (депозитного) рахунку визначений у п. 10.1 Інструкції.

Відповідно до абз. 2 п. 10.12 Інструкції на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Згідно пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

З аналізу наведених положень Інструкції вбачається, що при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на цей рахунок зараховуються саме від особи, яка укладає договір. Окрім цього, вказані положення також передбачають зараховування коштів, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 (Вкладник) та ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» (Банк) укладено договір № 18655/П-1 від 09.07.2015 року банківського рахунку, предметом якого є відкриття та обслуговування поточного рахунку у гривні НОМЕР_2

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем внесено грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. на рахунок № 26203001018655 з призначенням платежу «внесення коштів на власний рахунок», що підтверджується копією квитанції « 13735 від 09.07.2015 року .

При цьому, суд зазначає, що наявна квитанція (дійсність якої не спростована відповідачем -1), яка згідно пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01 червня 2011 року № 174, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

З вищевикладеного вбачається, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв'язку тим, що на думку відповідача договір банківського вкладу є нікчемним на підставі п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.

Так, ч. 2 ст 38 Закону №4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону №4452-VI визначено перелік підстав для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними.

Так, відповідно до п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статей 215, 216 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, судом встановлено, що позивача, як вкладника за договором банківського вкладу не включено до переліку вкладників у зв'язку з визнанням нікчемним правочину (вчиненої трансакції з перерахування коштів у розмірі 200 000,00 грн. на поточний рахунок), з посиланням на ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки правочини (у тому числі договори), вчинені через каси Банку по рахункам клієнтів, які були здійснені працівниками банку поза межами робочого часу та операційного дня банку, свідчать про протиправне внесення до АБС Б-2 з метою виведення активів Банку та надання одному кредитору переваги над іншим.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п.1.21, 1.22 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційних дня та часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах; операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня.

За визначенням пункту 4 Інструкції про касові операції, затвердженої постановою Національного банку України від 01.06.2011 року № 174, післяопераційний час - частина робочого дня банку (філії, відділення) після закінчення операційного часу, уключаючи роботу у вихідні та святкові дні, протягом якої здійснюються касові операції з їх відображенням у бухгалтерському обліку не пізніше наступного операційного дня.

Згідно з п.6 цієї Інструкції Банк (філія, відділення) організовує роботу операційної каси з касового обслуговування клієнтів протягом операційного часу та в післяопераційний час відповідно до внутрішніх положень (інструкцій) банку.

Банк на підставі цієї Інструкції та з урахуванням переліку касових операцій зобов'язаний розробити і затвердити внутрішні положення (інструкції) про організацію роботи щодо здійснення касових операцій, у яких слід визначити порядок, зокрема, роботи операційної каси в операційний та в післяопераційний час (п.9 Інструкції про касові операції).

У відповідності до п.1.13 розділу ІV Інструкції про касові операції у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп «вечірня» або «післяопераційний час».

Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Суд зазначає, що у наданій позивачем копії квитанції про здійснення спірної транзакції відсутня відмітка банку про внесення коштів, їх прийняття від позивача з метою зарахування на поточний рахунок у післяопераційний час, а також відмітка про час приймання документів.

Представник відповідача зазначає суперечливі обставини, а саме щодо не внесення позивачем коштів та одночасно внесення коштів, але поза межами робочого часу. Проте належних та допустимих доказів щодо не внесення позивачем зазначеної суми до Банку відповідачем не надано.

Суд зазначає, що оскільки позивач безпосередньо не має доступу до проведення операцій із грошовими коштами в банку, навіть за умови неналежного виконання працівниками банку своїх посадових обов'язків або неналежного функціонування системи АБС Б-2 внаслідок технічних причин тощо, позивач як добросовісна сторона договору банківського вкладу не повинен нести негативні наслідки.

Доводи відповідача-1 щодо вчинення спірної транзакції поза межами режиму роботи відділення банку та посилання на щільність проведення трансакції є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пункт 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2346-III визначає, що переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Таким чином, переказ коштів не є правочином і не може бути визнаний нікчемним у порядку ст. 38 Закону № 4452-VI.

Окрім цього, суд вважає помилковими доводи відповідача-1 про те, що за умови дотримання порядку відкриття поточного рахунку касир, з урахуванням часу, банку не міг здійснити операцію з внесення коштів на рахунок позивача, оскільки дії працівника банку не є предметом спору у цій справі. Будь-які відомості про те, що позивачем допущені порушення законодавства при відкритті рахунку та внесенні коштів, в матеріалах справи відсутні.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 року справа № 805/11/16а (провадження 11-783апп18), при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача. Також, зазначено, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи .

При цьому, суд першої інстанції зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року залишено без змін ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 року в частині закриття провадження по даній справі щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи про визнання нікчемним правочину (трансакції) із внесенням позивачем 09.07.2015 року на власний банківський рахунок у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» грошових коштів у сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу «Внесення коштів на власний рахунок» залишено без змін.

З огляду на викладене вище, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення до їх числа - ОСОБА_1, яким необхідно здійснити виплату (відшкодувати кошти) за вкладом в публічному акціонерному товаристві «РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В свою чергу ч.2 ст. 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту порушеного права слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Таким чином, право Позивача може бути захищене шляхом зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Для цілей цього Закону працівниками Фонду вважаються особи, які займають посади, передбачені штатним розписом.

Тобто, як вбачається з викладених норм, уповноважена особа Фонду є посадовою особою Фонду.

Згідно з частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд дійшов висновку, що судовий збір має бути присуджено на користь позивача за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої А.М про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб а ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої А.М. включити інформацію про ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з договором банківського рахунку № 18655/П-1 від 09.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «РАДИКАЛ БАНК».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 12 квітня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.