Рішення № 81330751, 16.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 року № 320/1377/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

представників позивача: Повразюка Р.В.,

представника відповідача: Тютюнника В.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз»доКиївської митниці ДФСпровизнання протиправним та скасування рішення,І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» з позовом до Київської митниці ДФС, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 22.02.2019 №125120/2019/000003/2.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні сітки затіняючої, яка увозилась на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у звязку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості.

У звязку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/1377/19 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.04.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.04.2019.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

04 грудня 2018 року компанією CNBMInternationalcorporation на ТОВ «Спанрайз» був виставний рахунок на оплату (інвойс) від 04.12.2018 №SAAE4118037-3 на суму 56201,06 дол. США, за товар сітка затіняюча, що являє собою полотно завширшки більш як 30 см, трикотажне основовязане із синтетичних поліетиленових (100% PE) стрічкових ниток темно-зеленого кольору, виготовлене вязально-прошивним способом, без покриття, без просочення, УФ-стабілізована, в рулонах./ використовується в сільському господарстві захисту рослин від сонця/. Торговельна марка Agreed professional. Країна виробництва CN. Виробник - CNBM International Corporation (а.с.28-29); платежі, що випливають з умов поставки FOB NINGBO 3000,00 дол. США (а.с. 33).

06 лютого 2019 року митним брокером ДП «Український термінал» до Київської митниці ДФС було подано вантажну митну декларацію (ВМД) №UA125120.2019.471006, у якій для митного оформлення було предявлено товар: сітка затіняючи, що являє собою полотно завширшки більш як 30 см, трикотажне основовязане із синтетичних поліетиленових (100% PE) стрічкових ниток темно-зеленого кольору, виготовлене вязально-прошивним способом, без покриття, без просочення, УФ-стабілізована, в рулонах./ використовується в сільському господарстві захисту рослин від сонця/. Контейнер TGHU8953259 (227350 м2/1019 рул.): щільність 36г/м2, розмір рулона 2Ч100м -34200 м2/171 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 4Ч50м - 68200 м2/341 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 8Ч50м -8000 м2/20 рул., щільність 50г/м2, розмір рулона 4Ч50м - 6600 м2/33 рул., щільність 50г/м2, розмір рулона 8Ч50м -16400 м2/41 рул., щільність 70г/м2, розмір рулона 4Ч50м - 3600 м2/18 рул., щільність 70г/м2, розмір рулона 6Ч50м -18000 м2/60 рул., щільність 70г/м2, розмір рулона 8Ч50м - 9600 м2/24 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 2Ч100м -20200 м2/101 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 3Ч50м - 14550 м2/97 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 4Ч50м -16600 м2/83 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 6Ч50м -1800 м2/6 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 8Ч50м - 9600 м2/24 рул. Контейнер GAOU6071851(209450 м2/953 рул.): щільність 36г/м2, розмір рулона 2Ч100м -12400 м2/62 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 3Ч50м - 12000 м2/80 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 4Ч50м -16000 м2/80 рул., щільність 36г/м2, розмір рулона 6Ч50м - 8100 м2/27 рул., щільність 50г/м2, розмір рулона 2Ч100м -8000 м2/40 рул., щільність 50г/м2, розмір рулона 5Ч50м - 6250 м2/28 рул., щільність 50г/м2, розмір рулона 6Ч50м -18300 м2/61 рул., щільність 50г/м2, розмір рулона 10Ч50м - 12500 м2/25 рул., щільність 70г/м2, розмір рулона 2Ч100м -17600 м2/88 рул., щільність 70г/м2, розмір рулона 3Ч50м - 17100 м2/114 рул., щільність 70г/м2, розмір рулона 4Ч50м -21600 м2/108 рул., щільність 70г/м2, розмір рулона 5Ч50м -7250 м2/29 рул., щільність 70г/м2, розмір рулона 8Ч50м - 5600 м2/24 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 1,5Ч100м -15900 м2/106 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 4Ч50м - 2400 м2/12 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 5Ч50м -5750 м2/23 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 6Ч50м - 10200 м2/34 рул., щільність 80г/м2, розмір рулона 10Ч50м -12500 м2/25 рул. Торговельна марка Agreen professional Країна виробництва - CN Виробник - CNBM International Corporation (а.с. 61-63).

Митна вартість товару за вказаною ВМД склала 59201,06 дол. США і була визначена із застосуванням основного методу та складалась з вартості товару згідно з інвойсом 56201,06 дол. США. і вартості транспортування до кордону з Україною 3000,00 дол. США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:

- пакувальний лист від 04.12.2018 №SAAE4118037-3;

- інвойс від 04.12.2018 №SAAE4118037-3;

- коносамент (Bill of lading)від 16.12.2018 №SHWS218120633;

- автотранспортна накладна №211328 від 02.02.2019;

- автотранспортна накладна №211335 від 02.02.2019;

- сертифікат про походження товару форми А від 27.12.2018 №G181100302670181;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів №UA500030/2019/0494 від 04.02.2019;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №UFIM0095542 від 17.01.2019;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №190502/01 від 05.02.2019;

- прейскурант виробника товару CNBM International corporation від 06.08.2018;

- висновок про вартісні характеристики товару від 04.02.2019;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору від 17.08.2018;

- зовнішньоекономічний договір №SR-CNBM-20170918 від 18.09.2017;

- договір про надання послуг митного брокера №302 від 18.09.2017;

- договір (контракт) про перевезеннявід 14.08.2017

- копія митної декларації країни відправлення.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ВМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ВМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності.

Посилаючись на положення частини 2 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: транспортні документи та документи, що підтверджують здійсненя оплати за транспортування; виписки з бухгалтерської документації, переклад митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вказаний запит декларантом були надані наступні документи:

- заявка №193001/01 на перевезення вантажу від 30.01.2019;

- договір №17-06-16-М від 17.06.06 на транспортування вантажів за додатковою угодою №1;

- копія митної декларації країни відправлення з перекладом;

- експертний висновок ДП «Держзовнішінформ»№222/10 віл 04.02.2019;

- Акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 17.01.2019.

22 лютого 2019 року Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості за №UA125120/2019/000003/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 06.02.2019 №UA125120/2019/471006 скоригував до рівня 93654,31 дол. США (3,7601 дол. США / кг) (а.с. 56-58).

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи не містять достовірних та обєктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, оскільки транспортний документ, що зазначений в експортній декларації NBST256028 не відповідає тому, що поданий до митної деклараціївід 06.02.2019№UA125120/2019/471006 - №SHWS2018120633, також у експертному висновку ДП «Держзовнішінформ» лише констатовано ціни виробника, а відповідний висновок експерта чи відповідають вони цінам кон'юктури ринку не визначено.

Скоригована відповідачем митна вартість товару ґрунтується на інформації митної декларації від 18.02.2019№UA500120/2019/1643.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125120/2019/00037 (а.с.59-60).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (статті 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина пята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини пятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу .

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

VI. Оцінка суду

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодесу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон повязує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У даній справі судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведені розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Крім того, надіслані митним органом електронні запити не містять будь-якої інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Суд зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Так, в рішенні митниці зазначається, що експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» лише констатує ціни виробника, а відповідний висновок експерта чи відповідають вони цінам конюктури ринку не містить, проте суд зазначає, що такий висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК. Зазначені висновки експертних організацій приймаються в якості орієнтовної довідкової інформації при визначенні митної вартості чи здійсненні митної оцінки. Тобто, експертний висновок носять лише інформаційний характер і може прийматися митним органами лише до уваги та служити додатковим джерелом інформації для прийняття митним органом рішення.

Відповідач також посилався на те, що в копії декларації країни відправлення від 11.12.2018 №310120180516325510 зазначено номер коносаменту NBST256028, що не відповідає номеру коносамента, наданому декларантом до митного оформлення, а саме SHWS201812.

З цього приводу позивач в ході розгляду даної справи пояснив, що транспортний документ, зазначений в експортній декларації NBST256028 від 15.12.2018 є необоротним коносаментом, який було виписано на експедитора вантажоотримувача ДП «Український термінал».

При цьому, необоротний коносамент (non-negotiable bill of lading) це коносамент, в якому вантажоодержувач точно визначений і отримує вантаж сам.

До митної декларації від 06.02.2019 №UA125120/2019/471006 був поданий морський коносамент № SHWS201812, у якому вантажотримувачем виступило ТОВ «Спанрайз», а повідомленою стороною ДП «Український термінал».

В свою чергу, морський коносамент це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобовязання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в даному випадку митним органом не було враховано специфіки укладення договорів морського перевезення вантажів, коли обидва документи одного й того ж вантажу, оформлюються з різних підстав на різних етапах морського перевезення, а тому посилання в митній декларації країни відправлення на номер коносаменту NBST256028 не свідчить про наявність розбіжностей та про можливе заниження позивачем митної вартості товарів.

Крім того, суд також зазначає, що відповідно до приписів статті 53 МК інвойс є обовязковим документом який подається декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості імпортованого товару, в той час як коносамент законодавцем визначено в якості інших бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та надається декларантом лише в разі його наявності.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару - сітка затіняюча, що являє собою полотно завширшки більш як 30 см, трикотажне основовязане із синтетичних поліетиленових (100% PE) стрічкових ниток темно-зеленого кольору, виготовлене вязально-прошивним способом, без покриття, без просочення, УФ-стабілізована, в рулонах./ використовується в сільському господарстві захисту рослин від сонця/. Торговельна марка Agreed professional. Країна виробництва CN. Виробник - CNBM International Corporation, базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Спанрайз» митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваних рішень вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ «Спанрайз» - за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості від 22.02.2019 №UA125120/2019/000003/2 не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України, у звязку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

VII. Висновок суду

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили обєктивність та достовірність числових значень складових митної вартості під час здійснення її коригування.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 №UA125120/2019/000003/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4132,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.03.2019 №79 (а.с. 3).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про корегування митної вартості товарів UA125120/2019/000003/2 від 22.02.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (ідентифікаційний код 41482988, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, 15) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») судові витрати у розмірі 4132 (чотири тисячі сто тридцять дві) грн. 90 коп.

Повний текст рішення складено - 22.04.2019

Суддя Леонтович А.М.