Рішення № 81330508, 23.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Справа № 0440/6692/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Головного управління національної поліції України у Дніпропетровській області, в якому позивач просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправними дії Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_3 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності;

- зобов'язати Головне управління національної поліції України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності у розмірі 240000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, яка була встановлена внаслідок травми отриманої в зоні проведення АТО, в порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року №4. Листом ГУНП в Дніпропетровській області позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно наданих документів, третю групу інвалідності встановлено з перевищенням шестимісячного терміну після звільнення зі служби в поліції. В заяві про уточнення позовних вимог, позивачем зазначено, що він відноситься до категорії осіб, яким передбачена одноразова грошова допомога відповідно до ст.23 ЗУ "Про міліцію", якою передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала навіть після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходженні що і було зазначено в довідці МСЕК.

Ухвалою суду від 01.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

19.10.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що з дня звільнення позивача (08.08.2016р.) пройшло більше ніж 6 місяців до дня визначення (встановлення) йому інвалідності (14.04.2017р.), як то вимагає п.4 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію", а саме більше ніж 8 місяців з дня звільнення позивача. Нормами Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку, не передбачено, що у разі спливу 6-го строку призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишньому поліцейському, пропущений строк може бути поновлений. Відповідач вважає, що ГУНП при розгляді заяви ОСОБА_3 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги діяло виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

28.11.2018 року надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_3 мав відповідно до Закону України "Про національну поліцію" правовий статус поліцейського, так як складав присягу поліцейського, проходив службу на відповідних посадах у поліції, йому присвоєне спеціальне званні поліції, та він мав службове посвідчення та спеціальний жетон. Позивачу встановлена ІІІ група інвалідності саме після звільнення з поліції, а не з органів внутрішніх справ. Тому приписи на які посилається позивач у заяві про уточнення позовних вимог, а саме ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію" та постанови КМУ від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" не регулюють дані спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 29.11.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

05.12.2018 року надійшла відповідь на відзив на уточнену позовну заяву, в якій зазначено, що згідно з абз.3 п.15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" - право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Отже позивач, як особа, якій встановлена інвалідність ІІІ групи, пов'язаної з проходженням служби в ОВС, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію". Той факт, що позивач після звільнення зі служби в ОВС був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст.23 Закону України "Про міліцію".

Ухвалою суду від 13.12.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання всі сторони з'явились.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, в позовних вимогах просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позивача, представника позивача та представника відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 з наказу (зі змінами внесеними наказом ГУНП від 14.11.2016 №323 о/с) від 08.08.2016 №218 о/с По особовому складу ОСОБА_6 з Законом України "Про національну поліцію" звільнено: за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу): старшого сержанта поліції ОСОБА_3 поліцейського полку патрульної служби поліції особливого призначення "Дніпро-1" ГУПН, з 08 серпня 2016 року.

ОСОБА_6 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_3 12 ААА №721744, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлена ІІІ (третя) група інвалідності з 14.04.2017 року, травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.

04.12.2017 року ОСОБА_3 звернувся до начальника ГУНП в Дніпропетровській області із заявою (вх.№16 від 04.12.2017р.), в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що 15.05.2017 року йому була встановлена 3 група інвалідності, травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.

Листом від 04.01.2018 року №19/20 Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянуло заяву ОСОБА_3 віл 04.12.2017 року, та повідомило, що виплата ОГЛ поліцейським проводиться відповідно до статей 97-100 Закону України "Про Національну поліцію", Порядку та умов оформлення і виплати ОГД затверджених наказом МВС України від 11.01.2016р. №4. Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону ОГД в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у тому числі у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворюванню, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в ОВС або поліції, протягом 6 місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. ОСОБА_6 наданих документів ОСОБА_3 було звільнено в поліції 08.08.2016 року. В подальшому відповідно до акту огляду МСЕК було встановлено ІІІ групу інвалідності з 14.04.2017 року, що перевищує шестимісячний термін визначення інвалідності після звільнення зі служби в поліції, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону. Таким чином, законних підстав для виплати ОГД не має.

Не погоджуючись з отриманою відмовою від відповідача, позивач з її оскарженням звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи заявлений спір, суд виходить із наступного.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII (далі Закону №580-VIII).

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про міліцію» затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

ОСОБА_6 пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закону України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

ОСОБА_6 із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського) встановлюється МВС.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, прийнято Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

ОСОБА_6 із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

За змістом підпункту б пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено IIІ групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/72693736), від 05 червня 2018 року у справі № 691/480/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/74494385), від 29.10.2018 року у справі №287/129/17-а (http://reestr.court.gov.ua/Review/77537684).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2.інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3.причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 вересня у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня у справі № у справі № 296/9456/16-а.

Приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено та матеріалами підтверджено, що:

- інвалідність ОСОБА_3 наступила внаслідок травми отриманої під час проходження служби в поліції;

- між датою звільнення та датою встановлення позивачу інвалідності пройшло більше шести місяців - 8 місяців;

- причина звільнення - через хворобу, спричинена травмою отриманою під час проходження служби в поліції.

З огляду на зазначене, відмова відповідача викладена в листі від 04.01.2018 року №19/20 є правомірною.

Щодо твердження позивача, що до нього мають бути застосовані саме положення Закону України "Про міліцію", суд зазначає, що аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію». У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплаті одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію», а не Законом України «Про міліцію», оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби поліцейського.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.77, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1