Рішення № 81330349, 17.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/352/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бірука В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончука Віталія Антоновича про визнання протиправною та скасування постанови від 28.01.2019 № 065822 про застування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся з позовом до начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончука Віталія Антоновича (далі - начальник Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончук В.А., відповідач) про скасування постанови від 28.01.2019 № 065822 про застування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 відкрито провадження у даній справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12:00 год. 15.03.2019 (а.с. 1). 15.03.2019 розгляд справи відкладено у зв'язку з неприбуттям у судове засідання позивача на 12:00 год. 29.03.2019, а в подальшому за клопотаннями представника позивача було оголошено перерви у розгляді справи до 15:30 год. 10.04.2019 та до 12:00 год. 17.04.2019 (а.с. 44, 60-61, 64).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончука В.А. від 28.01.2019 №065822 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт може бути застосовано виключно до автомобільних перевізників - суб'єктів господарювання, яким позивач не є. Також позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, оскільки його не було повідомлено про дату та час розгляд справи про застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій. На підставі наведеного позивач просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.01.2019 № 065822.

У поданому до суду відзиві на позов (а.с. 26-31) представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що 11.01.2019 під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області встановлено, що о 11:55 год. у м. Луцьку на території автобусної станції №1 ПрАТ «ВОПАС», що знаходиться по вул. Конякіна, був зупинений автомобіль марки Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1. Вказаний транспортний засіб був обладнаний розпізнавальним ліхтарем таксі інформаційно-диспетчерської служби "Люкс-Таксі", розташованим на даху автомобіля.

Водій автомобіля ОСОБА_5 надав для перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Волинській області посвідчення водія, свідоцтво про державну реєстрацію вказаного транспортного засобу, відповідно до якого власником транспортного засобу зареєстрований ОСОБА_3

Так, під час перевірки виявлено, що автомобільний перевізник ОСОБА_3, який є власником транспортного засобу, що використовувався для надання послуг з перевезення пасажирів на таксі, не забезпечив наявність ліцензії на право здійснення такої діяльності. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому відповідач вказує на те, що твердження позивача про те, що він не є суб'єктом господарювання, а тому не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є невірним, оскільки Закон України "Про автомобільний транспорт" не ставить у залежність можливість застосування відповідальності від наявності чи відсутності в особи - порушника статусу підприємця. З врахуванням наведеного посилається на правомірність висновків, зроблених при проведенні перевірки, та вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.01.2019 № 065822 винесена відповідно до норм діючого законодавства і підстав для визнання її протиправною та скасування немає. Крім того, зазначив, що про дату розгляду справи позивач був повідомлений простим листом. За вказаних підстав представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у відповіді на відзив (а.с. 48-49) вважає, що заперечення наведені у відзиві підлягають відхиленню з тих підстав, що позивач не є автомобільним перевізником, а транспортний засіб передав ОСОБА_5 в користування з метою не пов'язаною з господарською діяльністю. Останнього і вказано в акті перевірки у графі водій, а не ОСОБА_3 За наведених обставин вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11.01.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області відповідно до направлення на перевірку від 04.01.2019 №011681 проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, про що складено акт від 11.01.2019 №133052 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.32).

В акті зафіксовано, що 11.01.2019 о 11:55 год. на автостанції №1 в м. Луцьку при перевірці легкового автомобіля марки Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1, облаштованого розпізнавальним ліхтарем таксі інформаційно-диспетчерської служби "Люкс-Таксі" на даху транспортного засобу, який належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_5 надавалися послуги з перевезення пасажирів без наявності ліцензії, чим порушено статтю 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Водій ОСОБА_5 з актом проведення перевірки ознайомлений, однак від пояснень та підпису відмовився, про що зроблено у акті відповідний запис.

15.01.2019 за вих. № 26/21-19 ОСОБА_3 надіслане відповідачем простою кореспонденцією повідомлення про те, що розгляд справи про порушення транспортного законодавства відбудеться 28.01.2019 (а.с. 34-36). Доказів отримання вказаного повідомлення позивачем матеріали справи не містять.

На підставі вищевказаного акту перевірки та за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 28.01.2019 винесено постанову №065822 про застосування до ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.38).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Згідно з статтею 33 Закону № 2344 автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону №2344-ІІІ послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України (частина шоста статті 39 Закону №2344-ІІІ).

У відповідності до статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Тобто, суб'єктом юридичної відповідальності за статтею 60 Закону №2344-ІІІ є автомобільний перевізник.

Отже, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають відповідальності саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього.

Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

З матеріалів справи слідує, що автомобіль марки Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію вказаного автомобіля серії СХІ 092442 (а.с. 37).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу стало виявлення 11.01.2019 посадовими особами Управління факту надання послуг з перевезень пасажирів на таксі транспортним засобом, що належать позивачу, за відсутності відповідної ліценції.

Однак, відповідно до акту перевірки від 11.01.2019 №133052 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом водієм зазначено ОСОБА_5

Як встановлено судом, ОСОБА_3 11.01.2019 перевезення пасажирів не здійснював, а автомобіль марки Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1 надав в користування ОСОБА_5

Вказану обставину підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який пояснив, що 11.01.2019 взяв автомобіль марки Chevrolet Lacetti у свого товариша ОСОБА_3 для здійснення одноразової поїздки у власних цілях. Автомобіль не було обладнано як таксі. На той момент здійснювалося оформлення документів вказаного автомобіля як таксі та, в подальшому 01.03.2019 укладено цивільно-правовий договір між ФОП ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_5, а також виготовлено тимчасовий реєстраційний талон.

Відносно ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), а саме: надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем таксі без відповідної ліцензії та постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.03.2019 останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП та накладено на нього адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Отже, судом встановлено, що на час проведення перевірки 11.01.2019 позивач не здійснював перевезення пасажирів на таксі, за відсутності відповідної ліцензії, а тому не підпадає під статус перевізника, який надає послуги з перевезення пасажирів.

Відтак проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що ОСОБА_3 який у спірних правовідносинах не виступав перевізником, не може нести відповідальності за порушення вимог статті 39 Закону №2344-ІІІ, які не допускав, в зв'язку з чим застосування до ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є неправомірним.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про автомобільний транспорт», статті 1187 ЦК України, яка регламентує відповідальність за шкоду заподіяну власником транспортного засобу, саме на власника транспортного засобу покладено відповідальність за дотримання транспортного законодавства, враховуючи наступне. У даному випадку до ОСОБА_3 застосовано штраф як до автомобільного перевізника. Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає хто саме ним виступає. Визначальним для застосовування адміністративно-господарських штрафів, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ є встановлення статусу перевізника, а не належність транспортного засобу певній особі. Відповідальність передбачена за вчинення протиправних дій особою, а не транспортним засобом, який йому належить.

Крім того, як вже зазначалося ОСОБА_3 передав в тимчасове користування автомобіль ОСОБА_5 із дотриманням вимог Правил дорожнього руху України.

В ході розгляду даної справи суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не виступав автомобільним перевізником та відповідно не може нести відповідальність за порушення вимог Закону №2344-ІІІ.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, яким передбачено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень (далі - Порядок №1567).

Відповідно до абзацу 1 пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно з пунктом 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місце знаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

При цьому розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного повідомлення суб'єкта господарювання про розгляд справи. Належним повідомленням про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Водночас, в матеріалах справи наявне повідомлення Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт адресоване позивачу, яке в порушення пункту 26 Порядку № 1567 було надіслане позивачу простою кореспонденцією. Вказана обставина не заперечується і представником відповідача.

Отже, наведене свідчить про те, що позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не було повідомлено належним чином, що в свою чергу унеможливило прийняття ОСОБА_3 участі у розгляді справи та надання доказів на спростування висновків про порушення.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваної в даній адміністративній справі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., а тому її необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 768,40 грн., сплачений відповідно до квитанції від 18.02.2019 МР_АВ020467GVF_5793472.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 262, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 28.01.2019 № 065822, прийняту начальником Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончук В.А. про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Відповідач: начальник Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончук Віталій Антонович (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1-Б).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 22 квітня 2019 року.