Рішення № 81330336, 09.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 квітня 2019 р. Справа № 120/4492/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.

представника позивача: Олійника А.М.

представників відповідача: Мавроді Р.Ф., Високогляда А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТарімусГрупп" (21100, м. Вінниця, вул. М. Шимка, 50)

до: Вінницької митниці Державної фіскальної служби України (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7)

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТарімусГрупп" (21100, м. Вінниця, вул. М. Шимка, 50) до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7) про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 11.12.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання зазначеної ухвали, позивачем 16.01.2019 подано до суду матеріали на усунення недоліків адміністративного позову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2018 Вінницькою митницею ДФС України за результатами перевірки митної декларації №UA401010/2018/019970, яку було подано з метою здійснення митного оформлення товару, через представника ФОП ОСОБА_4, прийнято рішення №UA401000/2018/000044/1 про коригування митної вартості, яким за резервним методом було відкориговано митну вартість товару.

На переконання позивача, зазначене рішення відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства стосовно порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 21.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду та відповідно до положень ст. 162 КАС України, представником відповідача 08.02.2019 подано відзив на позовну заяву за вх. №7806, з якого слідує, що останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідачем було встановлено, що надані документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. В наданому рахунку фактури №UA78205PAP049 від 08.04.2019 передбачено переплату, однак, в наданих позивачем документах були відсутні відомості (банківські платіжні документи) про здійснення переплати.

Крім того, в довідці про транспортні витрати не зазначено умови поставки, за якими здійснювалось перевезення, а також, не зазначено назву товару, що унеможливлює встановлення причетності зазначеної довідки про транспортні витрати до конкретної партії товару. Разом з тим, декларантом не надано всі документи, передбачені п. 2, 3 ст. 53 МК України.

Зазначені вище обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

За наведеного вище, на думку відповідача, оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та скасуванню не підлягає.

Ухвалою суду від 22.03.2019 закрито підготовче провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

08.04.2019 представником позивача подано до суду додаткові пояснення, відповідно до яких, останнім зазначено, що уповноважена особа позивача при подачі митної декларації надала усі документи, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №3 від 04.12.2017 на купівлю товару; додаткову угоду №3 від 13.06.2018 до зовнішньоекономічного контракту №3 від 04.12.2017; інвойс U78205HFH049 від 08.04.2018 (банківські документи не подавались, тому що, рахунок при подачі документів на розмитнення не було сплачено); транспортні документи - рахунок-фактура на оплату транспортних послуг. Крім того, декларантом додатково надано: платіжне доручення №1687 від 23.05.2018, що підтверджує оплату вартості перевезення товару; прайс-листи б/н від 01.02.2018; специфікації товару U17-05A та U17-03B від 28.02.2018; висновок про вартісні характеристики товару №О-55 від 21.06.2018; митну декларацію країни відправлення №310420180549828389 від 11.04.2018. Тобто, надано підтверджуючі документи для надання до митного органу.

Розбіжність щодо передплати 100% за товар по інвойсу U78205HFH049 від 08.04.2018 було пояснено п. 2 додаткової угоди №3 від 13.06.2018 до контракту №3 від 04.12.2017, що в разі несплати боргу до дати прийняття контейнерів у порт призначення, нараховується пеня у розмірі 1% від загальної суми неоплаченого боргу щомісяця, починаючи з дати вивантаження контейнерів в порт призначення, зазначеної в офіційному обліковому відвантажувальному документі порту.

Додатково вказано, що джерелом числового значення митної вартості стало попереднє оформлення позивачем товару за МД UA50060/2018/017353 від 07.06.2018, однак, дана митна декларація оформлення за ч. 7 ст. 55 МК України за незгодою сторін.

09.04.2019 представником відповідача подано пояснення, з якого слідує наступне.

Відповідно до п.1 додатку №ETD 13/04/18 від 06.04.2018 до договору транспортної експедиції №8 від 02.04.2018, фрахт (включаючи всі збори). Нінбо-порт Южный (Україна) 840,00 доларів США. Загальна кількість морських перевезень на 2 контейнера складе 1680 доларів США. Разом з тим, в інвойсі від 12.04.2018 №ZJ21712182 вартість перевезень вказана 1680 дол. США, а у платіжному дорученні № 1687 від 23.05.2018 - 336 дол. США. Тобто, при розгляді поданих до митного оформлення документів встановлено, що надані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

В документах про транспортні витрати не зазначено назву товару, що унеможливлює чітку прив'язку зазначеної довідки про транспортні витрати до цієї конкретної партії товару. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митні вартості не підтверджені документально, відповідно до п. п. 2, 3 статті 58 МК України, відповідачем застосовані другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Джерелом числового значення митної вартості стало попереднє оформлення позивачем товару за МД №UА500060/2018/017353 від 07.06.2018.

Щодо джерела числового значення митної вартості, відповідачем зазначено, що в митного органу на час здійснення митного контролю відсутня інформація про те, на яких умовах проводиться митне оформлення за деклараціями, які є джерелом числового значення. Декларантом під час проведення консультацій не надано відповідної інформації.

Крім того, відповідач вказує, що у зв'язку з відсутністю марки на товар не проведено визначення подібності товару.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях, наданих під час судового розгляду справи.

Представники відповідача, в свою чергу, під час надання пояснень заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04 грудня 2017 року позивачем, як суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності було укладено зовнішньоекономічний контракт №3 з компанією ZHEJIANG JIAWEI DOOR INDUSTRY COMPANY LTD, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти "Товар" - металеві двері в кількості і ціні згідно з супровідними документами (товар за кодом 7308300000).

Відповідно до умов вказаного Контракту, додаткової угоди №3 від 13.06.2018 до Контракту та специфікацій до Контракту, ТОВ "ТарімусГрупп" отримало металеві двері в кількості 602 одиниці на загальну суму 213745,00 юаней (872056,73 грн).

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним Контрактом, ТОВ "ТарімусГрупп", через представника ФОП ОСОБА_4 до Вінницької митниці ДФС України, подало митну декларацію №UA401010/2018/019970. Відповідно до ст. 57, 58 Митного Кодексу України, було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту, яка склала 224635,00 юаней (916486,75 грн) з врахуванням доставки.

Позивачем подано митному органу наступні документи: Контракт; Додаткову угоду до Контракту; Комерційний інвойс; Коносамент; Пакувальний лист.

21.06.2018 Вінницькою митницею ДФС України за результатами перевірки митної декларації № UA401010/2018/019970 прийнято рішення №UA401000/2018/000044/1 про коригування митної вартості, яким було відкориговано митну вартість товару, яка склала 224635,00 китайських юаней, з огляду на наступне.

Митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту) , щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до вимог ст. 58 МК України, оскільки, у декларанта є додаткова інформація про ціну аналогічного товару. Декларантом не надано всі документи, передбачені ч. 2 п. 3 ст. 53 МК України, а також в зв'язку із наявність у митного органу та декларанта інформації про вартість аналогічного товару (попереднє митне оформлення суб'єкта). Для підтвердження митної вартості у відповідності до вимог ст. 53 МК України декларант зобов'язаний надати митному органу додаткові документи, а саме: каталоги виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір перевезення та банківські платіжні документи, що підтверджують вартість доставки товару. Декларант відмовився від надання документів, що вимагалися митним органом.

Відповідачем проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у органу доходів і зборів інформації про вартість товару, відповідно, митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст. 60 МК України) по причині відсутності у органу доходів і зборів інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформленні у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 та ст. 63 МК України) неможливо з причини відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є попереднє оформлення суб'єкта аналогічного товару: МД №UA500060/2018/017353 від 07.06.2018.

До митного оформлення позивачем надано: рахунок-фактуру на оплату транспортних послуг б/н від 12.04.2018; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1687 від 23.05.2018; прайс-лист б/н від 01.02.2018; висновок про вартісні характеристики товару №0-55 від 21.06.2018; договір транспортної експедиції №8 від 02.04.2018; додаток №ETD 13/04/18 від 06.04.2018 до договору транспортної експедиції №8 від 02.04.2018; контракт №3 від 04.12.2017 та додатки до нього; митна декларація країни відправлення №310420180549828389 від 11.04.2018. Додатково декларантом повідомлено що інші документи надаватися не будуть.

На переконання позивача, зазначене рішення відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства стосовно порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 ст. 544 МКУ, здійснюючи державну митну справу, органи доходів і зборів виконують такі завдання як: забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; 6) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Частинами першою та другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Судом встановлено, що ТОВ "Тарімус Групп" до митного оформлення була подана МД №UA401010/2018/019970 від 21.06.2018.

Відповідачем при розгляді поданих до митного оформлення документів встановлено, що надані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. В наданому рахунку фактурі №U8205РАР049 від 08.04.2018 передбачено передплату. Однак, у наданих позивачем документах були відсутні відомості (банківські платіжні документи) про здійснення передплати.

Керуючись ч. 3 ст. 53 МК України, декларанту було надіслано електронне повідомлення про надання документів, які підтверджуються митну вартість, а саме:

1. додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності;

2. банківські платіжні документи, що підтверджують вартість доставки товару згідно інвойсу 7121712182 від 12.04.2018, оскільки згідно ризику спрацювання АС АУР код. 101-1 фрахт контейнера з відповідної країни до порту призначення коштує значно більше, ніж заявлено декларантом;

3. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

4. банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару ( у разі сплати за рахунком);

5. інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за наявності);

6. страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування).

Позивачем, в свою чергу, як обов'язкові до надання разом з митною декларацією та додатково на вимогу митниці, надано наступні документи: рахунок-фактура на оплату транспортних послуг б/н від 12.04.2018; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1687 від 23.05.2018; прайс-листа б/н від 01.02.2018; висновок про вартісні характеристики товару № 0-55 від 21.06.2018; договір транспортної експедиції № 8 від 02.04.2018; додаток № ЕТD 13/04/18 від 06.04.2018 до договору транспортної експедиції № 8 від 02.04.2018; контракт № 3 від 04.12.2017 та додатки до нього; митна декларація країни відправлення № 310420180549828389 від 11.04.2018.

За результатами розгляду поданих документів, відповідачем встановлено, що митну вартість не може бути визначено за ціною договору (контракту), оскільки у декларанта та митного органу є довідкова інформація про ціну товару за тим самим кодом згідно з УКТЗЕД (попереднє митне оформлення суб'єкта). Крім того, позивачем не було надано всіх документів, передбачених п. 2, 3 ст. 53 МК України, а тому відповідно до вимог ст. 54 та ст. 55 МК України прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Так, відповідно до доданого додатку № ЕТD 13/04/18 від 06.04.2018 до договору транспортної експедиції № 8 від 02.04.2018, фрахт (включаючи всі збори) Нанбо-порт Южний (Україна) 840,00 доларів США. Загальна кількість морських перевезень на 2 контейнери складає 1680 доларів США. Разом з тим, в інвойсі від 12.042018 № ZJ21712182 вартість перевезення вказана 1680 доларів США, а у платіжному дорученні №1687 від 23.05.2018 - 3360 доларів США.

Суд погоджується з тим, що надані позивачем документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Щодо документів про транспортні витрати, суд враховує позицію відповідача, щодо неможливості чіткого прив'язку довідки про транспортні витрати до конкретної партії товару. Оскільки використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 відповідачем правомірно застосовані другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України та взято джерелом числового значення митної вартості попереднє оформлення позивачем товару за МД від 07.06.2018 №UА500060/2018/017353.

Крім того, щодо посилань позивача на ч. 3. ст. 60 МК України, суд зазначає, що відповідачем не проведено визначення подібності товару, з огляду на те, що товарна марка на товар відсутня. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) по причині відсутності у органу доходів і зборів інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. При цьому критерії ідентичності та подібності ( аналогічності) товарів наведені в ст.ст. 59, 60 МК України.

В даних спірних правовідносинах, відомості про ідентичні товари були відсутні, тому, саме відсутність торгової марки не давало можливості застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Визначити митну вартість за іншими другорядними методами (ст.62 МКУ та ст.63 МКУ) було неможливо з причини відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості. Тому, відповідачем після проведення консультації встановлено, що митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях - резервний метод. В результаті консультації представнику імпортера було роз'яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу ДФС про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом ДФС; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному органом доходів та зборів відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15) зазначає, «аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених під час судового розгляду доказів, суд вважає, що відповідач обґрунтовано відмовив у визнанні заявленої митної вартості вказаного вище товару.

Таким чином, у даних спірних правовідносинах у митниці обґрунтовано виник сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була визначена позивачем на підставі поданих документів. Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно запропоновано декларанту надати додаткові документи.

Судом встановлено, що додаткові документи, які були надані декларантом, взяті відповідачем до уваги, однак, не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, відповідачем дотримано вимоги законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від 21 червня 2018 року №UA401000/2018/000044/1.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТарімусГрупп" - задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТарімусГрупп" - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: товариство з обмеженою відповідальністю "Тарімус Групп", вул. Шимка, 50, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39620947; Вінницька митниця Державної фіскальної служби України, вул. Лебединського, 7, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 39510064.

Повний текст рішення суду складено: 19.04.19

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна