Рішення № 81330300, 06.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Справа № 160/76/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1369594-1310-0463 від 27.08.2018 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 25.10.2018 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Дніпропетровській області №1369594-1310-0463 від 27.08.2018 року, в якому було визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку у сумі 25 000,00 грн. Позивач не погоджується з правомірністю прийняття спірного рішення, оскільки автомобіль, власником якого є позивач, в розумінні Податкового кодексу не є об’єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб у 2018 році з огляду на те, що середньоринкова вартість вказаного автомобіля є меншою, ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, як визначено статтею 267 Податкового кодексу України. Також позивач вказав на порушення порядку складання та строків прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 08.01.2019 року позовну заяву було залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду на 18.02.2019 року на 11:30 год.

14 лютого 2019 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому Головне управління ДФС у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечує, оскільки позивач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, так як наявний в переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, опублікованому на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у зв’язку із чим, відповідачем було правомірно визначено до сплати податкове зобов'язання за 2018 рік.

18 лютого 2019 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 06.03.2019 року до 10:30 год.

У судове засідання 06.03.2019 року позивач або його представник не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, заяв або клопотань до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

В матеріалах справи наявні докази повідомлення представника позивача – адвоката ОСОБА_5 про дату, час та місце розгляду справи, призначене на 06.03.2019 року. Між тим, причину неявки суду ні позивач ні представник не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали, у зв’язку із чим, керуючись статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на місці ухвалив продовжити розгляд справи за відсутністю позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_4 є власником легкового автомобіля марки «AUDI», модель Q7, тип «УНІВЕРСАЛ-В», рік випуску 2016, дата першої реєстрації – 11.10.2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, об’єм двигуна 2967 см. куб., тип пального D, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХО 699480.

27 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1369594-1310-0463, яким нараховано позивачу податкове зобов’язання з транспортного податку за 2018 рік у сумі 25 000,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення – рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755 – VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України визначено, що об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального (абз.2 пп.267.2.1 п.267.2ст.267 ПК України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (абз.3 пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, затверджено Методику визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілі, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об’єктів оподаткування транспортним податком (далі - Методика №66).

Пунктом 2 Методики №66 встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об’єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403.

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об’єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (п. 4 Методики №66).

Пунктом 13 Методики №66 визначено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна та тип пального (п. 14 Методики №66).

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2018 році з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.

Отже, аналіз наведених положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема, середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Таким чином, повноваження податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі середньоринкова вартість якого визначена Мінекономрозвитку і така вартість не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів. Крім того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №813/3583/17 (провадження №К/9901/36034/18) та від 08 серпня 2018 року у справі №813/3073/17 (провадження № К/9901/46133/18).

Тобто, з урахуванням викладеного вище, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є інформація Мінекономрозвитку про автомобілі, що мітиться в переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році.

Позивач зазначає, що відповідно до листа ПП «АЕЛІТА МОТОРС», яке є офіційним дилером марки AUDI в Україні і у якого було придбано позивачем автомобіль, офіційна вартість нового автомобіля Audi Q7 з дизельним двигуном об'ємом 2967 куб.см. станом на 9 січня 2018 року становила 2 337 127,00 грн., що є меншою, ніж вартість об'єкта оподаткування транспортним податком у 2018 році (1396125 грн.).

Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими, оскільки позивач не є уповноваженою особою для визначення вартості автомобіля.

Між тим, суд, дослідивши перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку (копія залучена до матеріалів справи), та встановивши наявність у цьому переліку транспортного засобу марки «AUDI» моделі «Q7», до 3 років випуску, об'єм циліндрів двигуна 3,0, тип пального- дизель, який за своїми характеристиками співпадає з характеристиками автомобіля позивача, вважає, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, що доводить правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, вказаний автомобіль є об'єктом оподаткування згідно норм Податкового кодексу України, а позивач - платником транспортного податку.

З наведених підстав суд не бере до уваги посилання позивача на інформацію про ціни на автомобіль марки AUDI, модель Q7, з об'ємом двигуна 2967 куб.см., тип пального- дизель, 2016 року випуску, що вказані у листі ПП «АЕЛІТА МОТОРС» та договорі №3970/2006/13 від 05.10.2016 року про купівлю автомобіля, оскільки середньоринкова вартість легкових автомобілів, що є об'єктом оподаткування у розумінні пункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, визначається Мінекономрозвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, і саме таким чином розрахована вартість транспортного засобу повинна братися судом до уваги. Така інформація наявна у матеріалах справи.

Посилання позивача на винесення податковим органом та отримання позивачем спірного податкового повідомлення-рішення після 01 липня 2018 року, тобто з пропуском визначеного законодавством строку, не може бути підставою для його визнання протиправним та скасування з огляду на правомірність його прийняття, так як ПК України не містить такої підстави для визнання його незаконним.

Порушення податковим органом підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України щодо винесення і направлення (вручення) позивачу податкового повідомлення-рішення після 01 липня року базового податкового періоду свідчить лише про недотримання відповідачем процедури надіслання (вручення), встановленої ПК України, та є підставою для сплати податкового зобов'язання в більш пізній термін відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267 статті 267 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування.

Також, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення порядку складання податкового повідомлення-рішення, оскільки за висновком Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі 820/2753/17(касаційне провадження №К/9901/4632/17), якщо відповідний акт індивідуальної дії прийнятий контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього податкового повідомлення-рішення (зокрема, порушення законодавства, за яке здійснюється донарахування, та розмір останнього), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів його форми. У такому разі податкове повідомлення-рішення варто оцінювати як акт індивідуальної дії з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

На думку суду, вказані порушення не впливають на правомірність безпосередньо податкового-повідомлення рішення, не є підставою для скасування вказаного рішення та не звільняють позивача від податкового обов’язку, який є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що відповідач - суб'єкт владних повноважень - належними та допустимими доказами довів суду наявність підстав, що передбачені ПК України, для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №1369594-1310-0463 від 27.08.2018 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку у сумі 25 000,00 грн. за 2018 рік. Приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (49005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 07 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1