Рішення № 81330270, 22.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року Справа № 160/7571/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати дії ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити та виплачувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неправомірними;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 03.04.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію на пільгових умовах, врахувавши період його роботи за Списком №2 на Криворізькому турбінному заводі "Восход", ВАТ "Криворізький турбінний завод "Констар": з 25.08.1993 року по 10.03.1994 року на посаді шліфувальника виробів сухим способом, як робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів і інструменту абразивними кругами сухим способом цеху №35; з 11.03.1994 року по 31.07.2001 року на посаді шліфувальника виробів сухим способом, як робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів і інструменту абразивними кругами сухим способом цеху №35, №65, що дає право на вихід на пенсію у 57 років.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач бажає вийти на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з чим 03.04.2018 року він звернувся до відповідача з питання призначення пенсії за віком згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надав заяву на призначення пенсії за віком та необхідний перелік документів. У відповіді відповідачем підтверджено, що згідно трудової книжки позивач працював за Списком №2: 25.08.1993 року по 10.03.1994 року на посаді шліфувальника виробів сухим способом, як робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів і інструменту абразивними кругами сухим способом цеху №35; з 11.03.1994 року по 31.07.2001 року на посаді шліфувальника виробів сухим способом, як робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів і інструменту абразивними кругами сухим способом цеху №35, №65 (загалом більше ніж 7 років 11 місяців). Згідно наказу "Про атестацію робочих місць" №219 від 28.03.1995 атестовано посаду шліфувальника виробів сухим способом цеху №35, а відповідно до наказу "Про атестацію робочих місць" №431 від 11.08.1999 атестовано посаду шліфувальника виробів сухим способом цеху №65. Але відповідач скоротив пільговий стаж позивача та повідомив, що згідно наданих документів стаж роботи на професіях, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" склав 6 років 7 місяців 3 дні. Загальний стаж роботи 40 років 9 місяців, з правом на призначення пенсії у 58 років. Позивач з відмовою зарахувати зазначений період роботи у повному обсязі не погоджується, оскільки відповідно до документів, відомостей, які надані відповідачу, витягу, довідок, що є в матеріалах пенсійної справи, трудової книжки, ОСОБА_2 набув необхідний пільговий стаж, що є підставою для зниження його віку для призначення пенсії.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

28.11.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що згідно з наданими документами загальний стаж позивача складав 40 років, 09 місяців з них за Списком №2 - 06 років 7 місяців 3 дні (підтверджено документально). Враховуючи даний пільговий стаж позивач матиме право на пенсію за віком на пільгових умовах у 58 років. Зазначено, що періоди які позивач просить зарахувати до пільгового стажу за списком №2 з 25.08.1993 по 27.03.2000 головним управлінням зараховано, тож спору з даного періоду не має. Управлінням не було враховано період роботи з 28.03.2000 по 31.07.2001, з наступних підстав, зокрема наявність атестації робочого місця після 21.08.1992 року. Відповідно до пред'явлених позивачем документів для вирішення питання призначення пенсії на пільгових умовах встановлено, що згідно наказу про атестацію робочих місць від 28.03.1995 №219 атестовано посаду шліфувальника №35, а відповідно до наказу про атестацію робочих місць №431 від 11.08.1999 атестовано посаду шліфувальника цеху №65. Оскільки наказ про атестацію робочих місць №431 від 11.08.1999 є доповненням до наказу №219 від 28.03.1995 можливо зарахувати до пільгового стажу період роботи з 25.08.1993 по 27.03.2000, а період роботи без атестації робочих місць з 28.03.2000 по 31.07.2001 не зараховується до пільгового стажу.

В судове засідання сторони по справі не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до п.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин та керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до копії трудової книжки БТ №5152673 від 10.12.1981 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, працював зокрема:

- Криворізький турбінний завод "Восход", 01.06.1990р. прийнято в цех №35 токарем по 4 розряду по переведенню з Криворізького гранітного кар'єра (наказ №50 від 30.05.1990р.);

- 11.10.1991 присвоєно 5 розряд токаря цеху №35 (наказ №102 від 23.10.1991р.);

- 02.08.1993 переведено на перекваліфікацію шліфувальником (сухої шліфовки) цех №35 (наказ №101 від 04.08.1993р.)

- присвоєно 5 розряд шліфувальника (сухої шліфовки);

КрТЗ "Восход" реорганізовано у ВАТ "Криворізький турбінний завод "Констар"

- 01.12.1998 у зв'язку зі спрощенням структури управління МСП переведено на ділянку №65 шліфувальником (сухої шліфовки) 5 розряду (наказ №60 від 22.12.1998р.);

- 15.02.2000 присвоєно суміжну професію оператора верстатів з програмним управлінням (наказ №8 від 16.02.2000р.);

- 20.01.2003 - переведено на ділянку №35 шліфувальником сухої шліфовки 5 розряду (наказ №51 від 19.02.2003р.).

Згідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній виданої ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" від 02.04.2018 року №23, ОСОБА_2 в тому, що він повний робочий день працював на Криворізькому турбінному заводі "Восход", ВАТ "Криворізький турбінний завод "Констар":

- з 25.08.1993 року по 10.03.1994 рік шліфувальником виробів сухим способом, як робітники зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів і інструменту абразивними кругами сухим способом цеху №35, що передбачено Списком №2 розділ №XIV, пункт №12(а) позиція 2151200а-1753а згідно зі Списками, затвердженими постановою КМУ СРСР від 26.01.1991р. №10;

- з 11.03.1994 року по 31.07.2001 рік - шліфувальником виробів сухим способом, як робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів і інструменту абразивними кругами сухим способом цеху №35, №65, що передбачено Списком №2 розділ №XIV, пункт №12(а) позиція 2151200а-1753а згідно Списками, затвердженими постановою КМУ від 11.03.1994р. №162.

Підстава видачі: особиста картка, відомості про нарахування заробітної плати, книги наказів.

Професія підтверджена атестацією робочих місць:

- наказ голови правління від 28.03.1995р. №219;

- наказ генерального директора від 11.08.1999р. №431;

- Лист головного державного експерта області за умовами праці від 25.10.2001р. №003/07-1-242.

Листом від 25.09.2018 року №Т14658 Центрально-міський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду звернення на особистому прийомі щодо відмови в призначенні пенсії повідомило ОСОБА_2, зокрема наступне:

- 03.04.2018 року ОСОБА_2 було надані заява та наступні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": копія паспорту, трудова книжка, диплом, військовий квиток, довідка про підтвердження пільгового стажу №23 від 02.04.2018 року видана ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар", копії наказів про атестацію робочих місць.

- відповідно до наданої пільгової довідки №23 від 02.04.2018р. заявник працював за списком №2 з: 25.08.1993 року по 10.03.1994 рік шліфувальником виробів сухим способом, як робітники зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів і інструменту абразивними кругами сухим способом цеху №35; 11.03.1994 року по 31.07.2001 рік - шліфувальником виробів сухим способом, як робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів і інструменту абразивними кругами сухим способом цеху №35, №65.

- згідно наказу "Про атестацію робочих місць" №219 від 28.03.1995 атестовано посаду шліфувальника виробів сухим способом цеху №35, а відповідно до наказу "Про атестацію робочих місць" №431 від 11.08.1999 атестовано посаду шліфувальника виробів сухим способом цеху №65.

- оскільки наказ "Про атестацію робочих місць" №431 від 11.08.1999 є доповненням до наказу №219 від 28.03.1995 можливо зарахувати до пільгового стажу період роботи з 25.08.1993 по 27.03.2000, а період роботи без атестації робочих місць з 28.03.2000 по 31.07.2001 не зараховується до пільгового стажу роботи.

- отже, згідно наданих документів стаж роботи на професіях, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" склав 6 років 7 місяців 3 дні. Загальний стаж роботи 40 років 9 місяців. Право на призначення пенсії згідно наданих документів набудете в 58 років. У зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи по списку №2 ОСОБА_2 не має права на призначення пенсії на теперішній час.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, які є чинними на час виникнення спірних відносин.

Згідно вступної частини Закону України "Про пенсійне забезпечення", положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років згідно із Законом № 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.18.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Законом України № 3108-IV від 17.11.2005 внесено зміни до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списком №2, виконання яких проводиться на протязі повного робочого дня.

При цьому під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу (роз'яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці від 10.05.1994 р. № 01-3/406-02-2 та № 06-1649).

Отже, позивач працював повний робочий день на посаді, яка була віднесена до Списку №2 ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", і при цьому його пільговий стаж надає право отримати пенсію на пільгових умовах із зменшенням віку.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку “Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п. 20 вказаної Постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992р. №41.

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Держпраці.

Отже, своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.

Наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 № 205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.

Згідно п.1 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357 державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорії з шкідливим і важкими умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладався на органи Державної експертизи умов праці.

З матеріалів справи слідує, що підставою для відмови позивачу в підтвердженні його стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідач визначив те, що наказ "Про атестацію робочих місць" №431 від 11.08.1999 є доповненням до наказу №219 від 28.03.1995, тому можливо зарахувати до пільгового стажу період роботи з 25.08.1993 по 27.03.2000, а період роботи без атестації робочих місць з 28.03.2000 по 31.07.2001 не зараховується до пільгового стажу роботи.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Зазначений висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах сформульовано Верховним Судом України зокрема у постанові від 16.09.2014 року (справа №21-307а14), та зазначено, що аналіз положень Порядку проведення атестації та розроблених на виконання цієї постанови Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41, дає підстави вважати, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року (справа №352/547/16-а) (http://reestr.court.gov.ua/Review/72373136)

Приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, оскільки професія позивача у спірний період підтверджена атестацією робочих місць відповідно до наказу голови правління від 28.03.1995р. №219; наказу генерального директора від 11.08.1999р. №431; листа головного державного експерта області за умовами праці від 25.10.2001р. №003/07-1-242, суд критично ставиться до твердження відповідача про неможливість зарахувати до пільгового стужу період роботи з 28.03.2000 по 31.07.2001 через те, що наказ №431 від 11.08.1999р. є доповненням до наказу №219 від 28.03.1995р.

Таким чином, відповідачем не подано належного обґрунтування не включення періоду роботи позивача до пільгового стажу.

Відповідно до вищенаведених доказів, які надав позивач, та відсутності спростування вищенаведених фактів відповідачем переконливими доказами у відповідності із ст. 77 КАС України, якою обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, слід вважати доведеним, що ОСОБА_2 з 28.03.2000р. по 31.07.2001р. (період який не зараховано відповідачем згідно листа №Т14658 від 25.09.2018р.) виконував роботи на посаді шліфувальника виробів сухим способом, як робітники, зайняті на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів і інструменту абразивними кругами сухим способом цеху №65, зайнятість на якій дає право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2, вказаний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу з особливо шкідливими умовами праці за Списком №2.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно позовної вимоги позивача він просить визнати дії ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити та виплачувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" неправомірними.

Разом з тим, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.

В даному випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідача, а відмовою викладеною у формі листа №Т14658 від 25.09.2018 року, тобто рішенням суб’єкта владних повноважень, внаслідок чого суд вважає необхідним залишити вимогу про визнання неправомірними дій відповідача без задоволення.

Враховуючи викладене, а також належність способу захисту порушеного права і необхідність його повного захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 викладену в листі №Т14658 від 25.09.2018 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про підтвердженість спірного періоду роботи з 28.03.2000 по 31.07.2001 та про його зарахування ОСОБА_2, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсій, що в сукупності з періодом роботи з 25.08.1993 по 27.03.2000 (який можливо зарахувати до пільгового стажу згідно відповіді відповідача) є достатнім для призначення позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №0.0.1150962514.1 від 05.10.2018р. за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят коп.), який у повному розмірі зараховано до бюджету.

Враховуючи задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок.)

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 241, 243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 викладену в листі №Т14658 від 25.09.2018 року.

Зобов'язати зарахувати до стажу роботи ОСОБА_2 період його роботи з 28.03.2000р. по 31.07.2001р., що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов'язати призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 03.04.2018 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 26).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко