Рішення № 81330232, 10.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 р. Справа№0540/8592/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., за участю секретаря судового засідання Кульматицького Я.В., позивача – ОСОБА_1, представників: позивача – ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4867), відповідача – ОСОБА_3 (довіреність від 12.11.2018 року №0-5-0.63-79/62-18), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 (надалі за текстом – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі – ГУ Держгеокадастру, відповідач) про зобов’язання прийняти наказ про надання земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 14 років із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, загальною площею 11,3197 га ріллі, для ведення фермерського господарства на території Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області за межами населених пунктів (кадастровий номер 1423055400:03:000:1787).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 09 вересня 2013 року звернувся до Головного управління Держземагенства у Донецькій області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11,3000 га ріллі в довгострокову оренду. Наказом Головного управління Держземагенства у Донецькій області від 27 березня 2014 року № ДЦ/1433055400:03:000/00000781 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки строком на 14 років. 29 грудня 2014 року висновком міськрайонного управління Держземагенства у м. Красний Лиман та Краснолиманському району Донецької області № 154 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області за межами населених пунктів. В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки в довгострокову оренду, проте відповідач відмовляв та повертав проекти на доопрацювання. Рішеннями Донецького окружного адміністративного суду відповідача зобов’язано затвердити проект землеустрою, при цьому, земельна ділянка так і не передана позивачу в оренду, у зв’язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У відзиві на адміністративний позов від 29.10.2018 представник відповідача зазначив, що на виконання постанови суду Управління повторно розглянуло проект землеустрою позивача, в якому повідомило, що зауваження до проекту усунуті не в повному обсязі. Також, відповідач зазначив, згідно відомостей Національної кадастрової карти (програмного забезпечення Державного земельного кадастру), інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 відсутня, тому підготувати відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не представлялось можливим, про що і було повідомлено позивача. Більш того, земельну ділянку з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 поділено на 6 земельних ділянок та визначено кожній свій кадастровий номер, які були надані у власність громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Крім того, зазначені земельні ділянки, за договорами оренди власниками передані у строкове платне користування земельною ділянкою на підставі договору оренди строком на 7 років ТОВ «Агро-Лиман». Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 11.02.2019 року прийнято до провадження адміністративну справу №0540/8592/18-а та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 05 березня 2019 року.

05 березня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 19.03.2019 року.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду на 10 квітня 2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, 09 вересня 2013 року звернувся до Головного управління Держземагенства у Донецькій області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11,3000 га ріллі для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду (а.с. 55-57).

Наказом Головного управління Держземагенства у Донецькій області від 27 березня 2014 року № ДЦ/1433055400:03:000/00000781 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки строком на 14 років (а.с. 9-10).

29 грудня 2014 року висновком міськрайонного управління Держземагенства у м. Красний Лиман та Краснолиманському району Донецької області № 154 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області за межами населених пунктів.

З метою затвердження проекту землеустрою позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із відповідними клопотаннями про затвердження проекту землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки в довгострокову оренду, проте відповідач листами від 24.09.2015 року, 23.12.2015 року, 12.03.2016 року, 16.06.2016 року, 04.04.2017 року, 23.05.2017 року, відмовляв та повертав проекти на доопрацювання (а.с. 11-19).

Зазначене виступило підставою для звернення позивача до суду і постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі №805/2158/17-а відповідача зобов’язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:000:1787 в оренду (а.с. 20-26).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року залишено без змін (а.с. 27-35).

У подальшому, позивач ще двічі звертався до суду, оскільки відповідач відмовляв позивачу у затвердженні проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду (а.с. 36-53).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2016 року наказами № 2100-СГ, № 2101-СГ, № 2102-СГ, № 2104-СГ та наказом від 29 вересня 2016 року № 2127-СГ громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_9,. та ОСОБА_7 надані дозволи на розроблення документації із землеустрою (а.с. 80-84).

Відповідно до наказу від 20 жовтня 2016 року №2216-СГ про надання згоди на поділ земельної ділянки, ОСОБА_10 надано згоду на поділ земельної ділянки площею 11,3197 га (кадастровий номер 1423055400:03:000:1787), що перебуває у запасі із цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, на території Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області за межами населених пунктів, на підставі якого зазначену земельну ділянку було розділено на 6 (шість) ділянок (а.с. 85).

Наказами від 31 січня 2017 року № 183-СГ, № 184-СГ, № 198-СГ, № 199-СГ та наказами від 01 лютого 2017 року № 205-СГ, № 208-СГ громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно та надано безоплатно у власність земельні ділянки (а.с. 86-91).

Юридичний факт передання зазначених земельних ділянок у власність наведеним громадянам підтверджується витягами з Державного земельного кадастру на земельну ділянку (а.с. 92-109).

Таким чином, станом на час розгляду даної адміністративної справи, земельна ділянка з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 розділена на 6 ділянок, яким присвоєні кадастрові номери та які належить на праві власності фізичним особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7

При вирішенні даного спору, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

На підставі ч. 1, 2 та п. «2а» ч. 3 ст. 22 Земельного Кодексу України (далі – ЗК України), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

У відповідності до частини першою статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з ч.1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

За приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року 15 (далі за текстом - Положення 15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Приймаючи до уваги, що фактично земельна ділянка з кадастровим номером 1423055400:03:000:1787 вже розділена на 6 інших земельних ділянок, що передані у власність громадянам, а отже, не є землею державної власності, при цьому право власності вказаних громадян не скасовано у встановленому Законом порядку, у відповідача відсутні правові підстави для надання спірної земельної ділянку в оренду позивачу.

Отже, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, позивач суду не надав, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України, судом не здійснюється.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 10 квітня 2019 року. Повне судове рішення складене 18 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.