Рішення № 81330163, 19.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/487/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача Петрук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 серпня 2018 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги старшому солдату в запасі ОСОБА_1, зобов'язання прийняти рішення про призначення ОСОБА_1, особи з інвалідністю ІІІ групи, одноразової грошової допомоги, передбаченої статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, внаслідок чого отримав статус учасника бойових дій. 31 серпня 2014 року неподалік с. Георгіївка Луганської області під час артилерійського обстрілу отримав вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин правої щічної та інфаорбітальної ділянок. У зв'язку із отриманим пораненням був змушений неодноразово проходити відповідні лікування.

11 лютого 2015 року органами МСЕК встановлено позивачу 10 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби та призначена допомога в сумі 8526,00 грн. В подальшому, з 17.11.2017 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини. А тому позивач вважає, що з 17.11.2017 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності. Однак оскаржуваним пунктом 18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 серпня 2018 року відповідач протиправно відмовив йому у призначенні такої допомоги, посилаючись на те, що групу інвалідності встановлено позивачу понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

На думку позивача твердження відповідача про те, що огляд МСЕК, який відбувся 11 лютого 2015 року є первинним і таким, що визначає подальший хід подій є хибним, оскільки в той день позивачу інвалідність не встановлювалась, відповідно і право на виплату одноразової грошової допомоги в той момент не виникало, а тому дворічний термін після первинного встановлення інвалідності не минув.

На підставі наведеного оскаржуване рішення просить визнати протиправним та скасувати, а також зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позов (а.с.1).

У відзиві на позов від 22.03.2019 року №4398/19 (а.с.30-31) представник відповідача позов не визнає з тих підстав, що 11.02.2015 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено позивачу 10 % втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, a 17.11.2017 року під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини. Вказує на те, що пройшло понад два роки з часу встановлення позивачу ступеня втрати працездатності після первинного огляду, а тому виплата грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності не здійснюється. Також звертає увагу на те, що до матеріалів позову не долучено позивачем довідка про встановлення первинно ІІІ групи інвалідності серії НОМЕР_2 від 22.01.2018 року. На підставі вищенаведеного вважає, що підстави для призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності відсутні, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

01 квітня 2019 року за вх. №4957/19 (а.с.35) до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить відхилити твердження відповідача про первинне встановлення позивачу органами МСЕК 10% втрати працездатності з 11 лютого 2015 року. Звертає увагу на те, що стаття 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції до 01 січня 2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення втрати працездатності та/або інвалідності. Також вважає недоречним твердження відповідача про недолучення до матеріалів позову довідки про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності серії НОМЕР_2 від 22.01.2018 року, оскільки така довідка була надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Крім того, відповідач не ставить під сумнів наявність даної довідки.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року розгляд справи призначено в судове засідання з повідомленням (викликом) сторін на 10:00 19.04.2019 року та зобов'язано відповідача надати суду в строк до 16 квітня 2019 року належним чином завірені копії документів, на підставі яких ОСОБА_1 відмовлено у призначенні і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення ІІІ групи інвалідності, в тому числі надати копію довідки МСЕК серії НОМЕР_2 від 22.01.2018 року про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (а.с.37).

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, витребувані судом документи відповідач не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляд, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.46).

Відтак, розгляд справи ухвалено здійснювати за відсутності представника відповідача на підставі наявних письмових доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 15.04.2014 року по 03.09.2014 року, з 16.02.2015 року по 05.05.2015 року, з 14.01.2016 року по 31.03.2016 року, з 12.04.2016 року по 13.05.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та є учасником бойових дій, що підтверджується копіями довідки військової частини А028 від 25.01.2018 року №58 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.15) та посвідчення серії ЮА №016704 від 22.05.2015 року (а.с.10).

31 серпня 2018 року позивач - солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 отримав поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, про що свідчить копія витягу з протоколу №728 від 31 грудня 2014 року засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв (а.с.16). Як слідує з довідок військово-лікарської комісії від 12.11.2015 року №1259 (а.с.18), від 19.10.2016 року №670/3 (а.с.21), від 12.09.2014 року №1166/1 (а.с.24), встановлено причинний зв'язок захворювання позивача, яке, так, пов'язане з проходженням військової служби (захисту Батьківщини).

Як зазначає позивач, 11 лютого 2015 року органами МСЕК встановлено йому 10 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби та призначено допомогу в сумі 8526,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що позивач неодноразово проходив лікування у медичних закладах та підтверджується копіями медичних документів: випискою з медичної карти стаціонарного хворого №5185 від 27.12.2017 року (а.с.17); свідоцтва про хворобу №1485 від 31.07.2017 року (а.с.19-20); протоколу обстеження №9681 від 26.12.2017 року (а.с.22); виписного епікризу від 13.09.2014 року (а.с.23).

Відповідно до пунктів 12-13 свідоцтва про хворобу №1485 від 31.07.2017 року в позивача наявний хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт з переважним ураженням п'ятого поперекового, першого крижового корінців справа в стадії нестійкої ремісії з помірними руховими, чутливими трофічними розладами правої нижньої кінцівки. Міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта, протрузії міжхребцевих дисків між третім і четвертим поперековими, п'ятим поперековим та першим крижовим хребцям, грижа міжхребцевого диску між четвертим і п'ятим поперековими хребцями з люмбальним стенозом, больовим синдромом, помірним порушенням функції хребта. Захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини. На підставі статей 23 б, 64 б графи II Розкладу хвороб встановлено, що позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини А0284 (по стройовій частині) від 20.10.2017 року №230 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1, старшого розвідника-оператора 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, звільнено наказом наказом командира військової частини А0284 (по особовому складу) від 18 жовтня 2017 року №81-PC, з військової служби у запас за підпунктом „б" пункту 1 частини 8 (за станом здоров'я) статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та 20 жовтня 2017 року виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Луцького ОМВК Волинської області (а.с.25).

Як вказує позивач, 17 листопада 2017 року органами МСЕК його визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини. Під час повторного огляду 27.11.2018 року підтверджено встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане із захистом Батьківщини, про що свідчить копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №768451 від 07.12.2018 року (а.с.12).

У зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивач звернувся до Волинського обласного військового комісаріату із заявою з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із отриманням 17.11.2017 ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.

Листом від 31.08.2018 року вих. №ВСЗ/1039 (а.с.13) Волинський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 03.08.2018 року відповідно до протоколу №81 прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки групу інвалідності позивачу встановлено понад дворічний термін пі:ля первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Додатково проінформовано, що у зв'язку з установленням 10 % втрати працездатності позивачу виплачена допомога в сумі 8526,0 грн.

Як слідує з пункту 18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 серпня 2018 року №81 (а.с.14), розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, а саме: старшому солдату в запасі ОСОБА_1 (Волинський ОВК), якого 20.10.2017 року звільнено з військової служби та 11.02.2015 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 10 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що сталося 31.08.2014 року (довідка МСЕК серія 12 AAA № 001556 від 11.02.2015 року), а 17.11.2017 року під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 AAA № 758518 від 22.01.2018 року). Вказано те, що ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, а згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втратя працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Додатково зазначено, що допомога у зв'язку з встановленням 10 % втрати працездатності виплачена в сумі 8526,00 грн.

З оскаржуваного рішення слідує та не заперечується відповідачем, що позивачу 11.02.2015 року встановлено 10 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК серія НОМЕР_3 від 11.02.2015 року), а ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, первинно встановлена позивачу 17.11.2017 року (довідки МСЕК серії НОМЕР_2).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ст.41 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Частиною 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Разом з цим, відповідно до ч.4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

Як встановлено судом та зазначається в оскаржуваному рішенні, допомога у зв'язку з встановленням 10 % втрати працездатності виплачена позивачу в сумі 8526,00 грн.

Проте, як зазначалось, відповідачем відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 17.11.2017 року позивачу ІІІ групи інвалідності, через відсутність правових підстав для виплати, оскільки групу інвалідності встановлено позивачу понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Як зазначалось раніше, пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011- ХІІ визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Надаючи тлумачення положень ст.58 Конституції України, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.

Суд звертає увагу, що вказана норма не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки це фактично означатиме, застосування зворотньої дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача, починаючи з 17.11.2017 року (дата встановлення ІІІ групи інвалідності) і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, яку суд в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховує при розгляді даної справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до п.6 Порядку № 975 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Частиною 2 п.3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Тобто, з огляду на викладене встановлено, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності виникло з моменту встановлення інвалідності, а саме 17.11.2017 року.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності свого рішення.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 серпня 2018 року №81 про відмову у призначенні старшому солдату в запасі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1, особі з інвалідністю ІІІ групи, одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач - Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Повне рішення суду буде складено 24 квітня 2019 року.

Суддя В.Д. Ковальчук