Ухвала суду № 81330084, 27.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 лютого 2019 року Справа № 160/9674/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кучми К.С.

при секретарі судового засідання – Чорній М.В.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду по справі №160/9674/18, –

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в якому заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника УВД ФСС України в Дніпропетровській області від 31.01.2018р. про його звільнення;

- зобов'язати відповідача поновити його на посаді начальника Петриківського відділення УВД ФСС України в Дніпропетровській області з 31.01.2018 р.;

- стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 19210,62 грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць на його користь.

До суду 30.01.2019 року від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду. В обґрунтування даної заяви зазначено, що 14.12.2018 р. відповідачем було видано наказ № 516-к про призначення його виконувачем обов'язків начальника Петриківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з 15.12.2017 р. на період до укладення контракту з кандидатурою, погодженою директором виконавчої дирекції Фонду, на посаду начальника Петриківського відділення Управління.

31.01.2018 р. наказом Управління № 70-к його з зазначеної посади звільнено згідно п.2 ст.36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Відповідно до запису № 12 у його трудовій книжці, датою його звільнення з посади є 31.01.2018 р., але на його вимогу копію наказу та оригінал трудової книжки було надано лише 05.02.2018 р. Надана відповідачем копія книги обліку трудових книжок і вкладишів до них, має факти внесення недостовірних відомостей. Так, попередній запис перед записом про видачу трудової книжки позивачеві, датовано 27 лютого 2018 року на підставі наказу №147-к від 27.02.2018 р. та 28 лютого 2018 року особа отримала трудову книжку. Запис про видачу та отримання трудової книжки ним зроблено на підставі наказу №70-К від 31.01.2018 р. після вищевказаного запису та датовано 31 січня 2018 року, тобто відповідач 31 січня 2018 року, або навіть раніше, видав до настання календарної дати (27 лютого 2018 року) наказ №147-к від 27.02.2018 р.

Таким чином, вищевказане підтверджує той факт, що дійсно, відповідачем було видано трудову книжку позивачеві після 31.01.2018 р. Після отримання позивачем 05.02.2018 р. копії наказу №70-к, останній не міг своєчасно звернутись за правовою допомогою для складання, написання адміністративного позову та подачі його до суду у місячний строк, тобто до 28.02.2018 р., оскільки з 23.02.2018 р. по 05.03.2018 р. перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом «надрив зв'язок правого колінного суглобу», що підтверджується медичною довідкою та не міг самостійно рухатись. Лише після одужання, 05.03.2018 р. позивачем через Петриківське відділення поштового зв'язку ПАТ «Укрпошта» було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов звичайним поштовим листом. На поштовому конверті наявний штемпель Петриківського ВПЗ із зазначенням дати 05.03.2018 р. За таких обставин, просив визнати поважними причини пропуску місячного строку на пред'явлення адміністративного позову та поновити пропущений процесуальний строк.

До суду 14.02.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на вказану заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивача звільнено наказом управління від 31.01.2018 р. №70-к у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору згідно пункту 2 статті 36 КЗпІІ України. Згідно наданих відповідачем доказів, які містяться в матеріалах справи (першого примірнику наказу від 31.01.2018 р. №70-к «Про звільнення ОСОБА_1А засвідченого особистим підписом ОСОБА_1 31.01.2018 р. під час ознайомлення з ним; особової картки працівника (форма П-2), засвідченої 31.01.2018 р. особистим підписом ОСОБА_1; витягу «Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них», з особистим підписом ОСОБА_1 31.01.2018 р.), трудова книжка видана позивачу саме в цей день - 31.01.2018 р.

Доводи позивача про те, що «на його вимогу копію наказу та оригінал трудової книжки було надано лише 05.02.2018 р.» є вигаданими та не підтверджуються жодними доказами. Навіть, якщо брати до уваги, що позивач з 23.02.2018 р. перебував на амбулаторному лікуванні та не міг самостійно рухатися, враховуючи намір оскаржити наказ про звільнення від 31.01.2018 р. №70-к, у період з наступного дня після отримання трудової книжки (01.02.2018 р.) та, якщо припустити вигадану позивачем дату її отримання (05.02.2018 р.), у позивача було достатньо часу для підготовки позовної заяви. Доводи позивача стосовно направлення позову звичайним листом 06.03.2018 р. (а не 05.03.2018 р., як зазначено в заяві) не спростовують порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки, навіть якщо відраховувати строк з 05.02.2018 р., місячний строк порушено.

В судовому засіданні позивач та його представник просили поновити строк звернення до суду, а представник відповідача просила суд у задоволенні клопотання про поновлення порушеного строку звернення до суду відмовити.

Дослідивши матеріали справи, та заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як видно з матеріалів справи, позивач просить, в тому числі, визнати протиправним та скасувати наказ начальника УВД ФСС України в Дніпропетровській області від 31.01.2018 р. про його звільнення.

Відповідно до доказів наявних в матеріалах справи, а саме: наказу від 31.01.2018 р. №70-к «Про звільнення ОСОБА_1А»; особової картки працівника (форма П-2); витягу «Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них», які засвідчені особистим підписом ОСОБА_1 31.01.2018 р. та трудової книжки, виданої позивачу саме 31.01.2018 р.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що після отримання ним 05.02.2018 р. копії наказу №70-к, останній не міг своєчасно звернутись за правовою допомогою для складання, написання адміністративного позову та подачі його до суду у місячний строк.

Отже, саме з 01 лютого 2018 року необхідно відраховувати строк, передбачений чинним законодавством для звернення до адміністративного суду.

Водночас позивач звернувся до адміністративного суду лише 06 березня 2018 року, тобто з пропущенням місячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст.122 КАС України.

Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до суду з даним позовом. Доводів щодо причин пропуску строку звернення до суду визначеного Законом позивач не вказує, не вважаючи його пропущеним, а матеріали справи не містять.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає за можливе даний адміністративний позов залишити без розгляду з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст.243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду по справі №160/9674/18 – відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу – залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 КАС України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 КАС України.

Повний текст ухвали складено 05 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_5