Ухвала суду № 81330076, 17.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 квітня 2019 р. Справа №200/5127/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, за участі третьої особи, Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі – відповідач), за участі третьої особи, Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог №Ф-141-17 від 11.06.2018 року на суму 21 392,00 грн. та №Ф-141-17 від 10.01.2019 року на суму 19 207,07 грн. про сплату боргу (недоїмки) до єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, припинення постанови ВП №56900223 про виконавче провадження.

За результатами ознайомлення з даною позовною заявою судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, передбачених ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з наведених нижче підстав.

1. Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.

Спеціальним законом, яким врегульовано спірні правовідносини є Закон № 2464-VI від 8 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За положеннями частини другої статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону № 2464-VI є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов'язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 Закону № 2464-VI.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI.

В силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з абз. 3, 4 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз.9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Також, частиною 1 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати протиправними та скасувати вимоги №Ф-141-17 від 11.06.2018 року на суму 21 392,00 грн. та №Ф-141-17 від 10.01.2019 року на суму 19 207,07 грн. про сплату боргу (недоїмки) до єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та припинити постанову ВП №56900223 про виконавче провадження від 01.08.2018 року.

В позовній заяві позивач зазначив, що вимогу від 01.08.2018 року він отримав 23.08.2018 року, по якій 01.08.2018 року було відкрито виконавче провадження ВП №56900223, а пізніше, 10.01.2019 року була винесена така ж вимога на суму 19 207, 07 грн. станом на 31.12.2018 року, проте, позовну заяву надіслано до суду 09.04.2019 року, про що свідчить штамп відділення поштового зв’язку на конверті відправника. Тобто, позивачем пропущений десятиденний строк звернення до суду із даним позовом.

Разом з цим, в позові відсутня заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Так, з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 16 квітня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії»).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

2. Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги майнового та одна вимога немайнового характеру, зокрема вимоги про визнання протиправними та скасування вимог №Ф-141-17 від 11.06.2018 року на суму 21 392,00 грн. та №Ф-141-17 від 10.01.2019 року на суму 19 207,07 грн. про сплату боргу (недоїмки) до єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є майновими, оскільки їх наслідком є зміна складу майна позивача на суму 40 599,07 грн. (21 392,00 грн. + 19 207,07 грн.).

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674-VІ).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2019 року становить 1 921,00 грн.

За приписами частини 3 статті 6 Закону № 3674-VІ за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У відповідності до статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною 2 цієї статті визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано, зокрема, фізичною особою-підприємцем, 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову з двома майновими вимогами у сумі 40 599,07 грн., позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 768,40 грн. (не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу), а за подання адміністративного позову з однією вимогою немайнового характеру - 1 921, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до адміністративного суду з вказаними вимогами, позивач сплатив судовий збір у сумі – 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 2 від 09.04.2019 року, що не відповідає розміру судового збору, встановленого Законом для подання адміністративного позову з двома вимогами майнового характеру і однією вимогою немайнового характеру на 2019 рік.

А отже, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в сумі 1 921,00 гривня за наступними реквізитами: Р/р 34318206084034, отримувач коштів: Слов`янське УК/м.Слов`янськ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37803368, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), або доказів неможливості сплати судового збору у встановленому Законом розмірі.

3. Відповідно до частини 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно п. 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

У порушення вищевказаних норм копії документів, додані до позовної заяви, позивачем не засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином позивачу необхідно надати до суду належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів.

4. Як слідує з вимог п.11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві в тому числі зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, позивачем наведена вимога не виконана, у позовній заяві відсутнє письмове підтвердження того, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду зазначене вище письмове підтвердження.

5. Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В порушення зазначених вимог позивачем не зазначено у позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України – позивача, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) - відповідача.

З урахуванням наведеного, позивачу необхідно зазначити у позові наведену у попередньому абзаці додаткову інформацію.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Керуючись статтями 160, 161, 172, 169, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, за участі третьої особи, Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов’язання вчинити певні дії - залишити без руху.

2. Позивачу у десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску;

- доказів сплати судового збору відповідно до заявлених вимог майнового і немайнового характеру у розмірі 1 921,00 грн.;

- належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів;

- власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, та

- позовної заяви із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України – позивача та його представника, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) - відповідача.

3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.

4. Копію ухвали направити позивачу.

5. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Чучко В.М.