Рішення № 81329557, 17.04.2019, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/473/16-ц

Провадження №2/568/27/19

17 квітня 2019 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Саган В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні у м. Радивилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Радивилівської міської ради Рівненської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,

встановив:

в Радивилівський районний суд Рівненської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Радивилівської міської ради Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно. Свою позовну заяву мотивує тим, 27. 09.2015 року померла її мати ОСОБА_2, яка до дня смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. До спадкового майна померлої входять будинок з господарськими будівлями. який знаходиться по вул. Тарасюка, 24, с. Казмірі, Радивилівського району, Рівненської області. Державним нотаріусом позивачу відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 75).

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради Рівненської області в судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява, щодо розгляду справи за відсутності їхнього представника, заперечень проти позову не мають (а.с. 74).

Керуючись ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою суду від 29.10.2018 р. призначено судовий розгляд справи та витребувано спадкову справу № 103/2015 від 20.11.2015 року, заведену після смерті ОСОБА_2

Інших процесуальних дій не вчинялося.

Повно, всебічно та об'єктивно оцінивши інші докази у їх сукупності, суд вважає, що позов про визнання права власності на спадкове майно доведений і підлягає задоволенню.

З копії свідоцтва про смерть серії І-ГЮ №180012 встановлено, що ОСОБА_2 померла 27.09.2015 року (а.с.12).

Із довідок № 02-27/237 від 16.06.2016 року, виданої Радивилівською міською радою Рівненської області вбачається, що ОСОБА_2 була постійною жителькою с. Казмірі, вул. Тарасюка, 24, Радивилівського району, Рівненської області до дня її смерті - 27.09.2015 року (а.с.15). Згідно довідки № 02-27/238 від 16.06.2016 року встановлено, що ОСОБА_2, яка померла 27.09.2015 року, згідно запису в погосподарській книзі № 4, особовий рахунок № 0259, дійсно була власником домогосподарства за адресою: с. Казмірі, вул. Тарасюка, 24, Радивилівського району, Рівненської області (а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва про народження серії ІІ-АВ № 233926, виданого 15.06.1972 року (повторно) Підлипківською сільською радою Червоноармійського району Ровенської області та свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ГЮ № 488747, виданого 27.12.1991 року Підзамчівською сільською радою Червоноармійського району Ровенської області, ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2, яка померла 27.09.2015 року (а.с. 61).

Із витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 42197214 (а.с. 16) встановлено, що після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 58245597.

Згідно заповіту від 16.07.2014 року ОСОБА_2 заповіла будинковолодіння за адресою: с. Казмірі, вул. Тарасюка, 24, Радивилівського району, Рівненської області ОСОБА_1 (а.с. 17).

Беручи до уваги встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 є її дочка – ОСОБА_1С

Суд, встановивши наявність приватно-правового спору, який виник із спадкових правовідносин, при вирішенні останнього вбачає за необхідне застосування наступних норм права.

Норми ст. 1217 ЦК України вказують на те, що одним із видів спадкування є спадкування за заповітом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Таким чином позивач ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, має право на спадкування усього належного померлій матері ОСОБА_2 майна, в тому числі і на спадкування будинковолодіння , що знаходиться за адресою: вул. Тарасюка, 24, с. Казмірі, Радивилівського району, Рівненської області.

У дослідженій судом постанові приватного нотаріуса Радивилівського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 від 17.06.2016 року вказано про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на спадщину за заповітом після померлої 27.09.2015 року ОСОБА_2 на домоволодіння, яке знаходиться в с. Казмірі, вул. Тарасюка, 24, Радивилівського району, Рівненської області, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказане домоволодіння, які підтверджували б належність даного домоволодіння померлій (а.с. 13).

Відповідно до ч. 3 п. 23 Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи, що неотримання свідоцтв про право на спадщину не залежить від волі позивача та причина неотримання останніх є об'єктивною, а відтак на державу покладений обов'язок у її вирішенні.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вказане, за відсутності встановлення судом інших спадкоємців, враховуючи визнання відповідачем позову, наявні підстави для визнання за ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2, право власності на спадкове нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями, місцезнаходження якого: с. Казмірі, вул. Тарасюка, 24, Радивилівського району, Рівненської області.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії МЮ 416593, виданий 16.02.2016 року Радивилівським РС УДМС України в Рівненській області, місце проживання: 35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул.Набережна, 18) до Радивилівської міської ради Рівненської області (код ЄДРПОУ: 04057847, місцезнаходження: 35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. Паркова, 5) про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2, право власності на спадкове нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями, місцезнаходження якого: с. Казмірі, вул. Тарасюка, 24, Радивилівського району, Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення - 23.04.2019 року.

Суддя М.В. Панчук