Рішення № 81327052, 03.04.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45624/18

Провадження № 2/761/3169/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Мусійчук В.С.,

представника позивача - Таболіна О.С.,

представника третьої особи - Голік О.А.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичної особи про визнання недійсним договору, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - позивач) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичної особи про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 жовтня 2012 року між АТ Дельта Банк та ОСОБА_3 було укладено Договір № 001-28801-031012 банківського рахунку фізичної особи (транзакційний рахунок) від 03.10.2012 року. З підписанням цього договору ОСОБА_3 приймає всі без виключення умови пропозиції Банку на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб-клієнтів Delta Premier, що оприлюднені на офіційному сайті банку, засвідчує, що він ознайомлений з умовами ДКБО та погоджується вважати їх обов'язковими до відносин, що виникли на підставі цього договору. Відповідно до договору, ОСОБА_3 було відкрито поточні рахунки НОМЕР_2 у доларах США та НОМЕР_3 у доларах США. Також між АТ Дельта банк та ОСОБА_3 було укладено договір № 001-28804- 130213 банківського рахунку фізичної особи (транзакційний рахунок) від 13.02.2013 року. З підписанням цього договору ОСОБА_3 приймає всі без виключення умови пропозиції Банку на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб-клієнтів Delta Premier, що оприлюднені на офіційному сайті банку, засвідчує, що він ознайомлений з умовами ДКБО та погоджується вважати їх обов'язковими до відносин, що виникли на підставі цього Договору. Відповідно до договору, ОСОБА_3 було відкрито поточні рахунки НОМЕР_4 у євро та НОМЕР_3 у євро. Позивач зазначає, що під час розгляду судової справи № 910/11426/15 за позовом ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» до ПАТ «Дельта Банк» про зобов'язання вчинити певні дії, 25 лютого 2015 року між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги № 2502005, умовами якого передбачено, що первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає права вимоги до ПАТ «Дельта-Банк» за договорами банківського рахунку № 001-28804-130213 від 13.02.2013 та за договором на обслуговування рахунку № 001-28801-031012 від 03.10.2012 року. Відповідно п. 1.2 договору, на підставі даного договору до нового кредитора переходить право вимагати від боржника сплати за основним договором коштів в сумі 798106,23 євро та 722006,06 доларів США, що обліковуються на рахунках первісного кредитора, які первісний кредитор зобов'язується отримати в ПАТ «Дельта Банк» протягом десяти календарних днів з моменту підписання даного договору. При цьому можливість змінити власника рахунку Інструкцією № 492 не передбачено, а вказано про можливість здійснювати операції за рахунком у випаді надання власником до Банку відповідного розпорядження рахунком іншій особі ( 7.1, п. 7.2 Інструкції № 492). Отже, АТ Дельта Банк не міг виконувати будь-які розпорядження ПАТ «Білгород- Дністровський комбінат хлібопродуктів» щодо розпорядження ним коштами, які знаходились на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_3, оскільки жодних доручень та жодних розпоряджень від ОСОБА_3 до банку не надходило. Відповідно до Картки із зразками підписів, яка була оформлена при відкритті рахунку НОМЕР_3 та рахунку НОМЕР_2, ОСОБА_3 не надав будь- якій іншій особі права на розпорядження коштами, що знаходяться на зазначених рахунках. Аналогічна ситуація і при оформлені картки із зразками підписів при відкритті рахунків у євро НОМЕР_4 та НОМЕР_3. Крім того, відповідно до заявок ОСОБА_3, йому було видано платіжні картки для розпорядження рахунком НОМЕР_2 у доларах США та рахунком № НОМЕР_4 у євро. Відповідно до виписки по поточному рахунку НОМЕР_2, ОСОБА_3 здійснював останнє зняття готівкових коштів 02.03.2015 року, тобто вже після укладання договору відступлення прав вимоги від 25.02.2015 року. При цьому за період з 25.02.2015 по 02.03.2015 (включно) ОСОБА_3 було знято 700 доларів США. Станом на 03.03.2015 року розмір залишку грошових коштів на зазначеному рахунку склав 298 580,59 доларів США. Станом на 02.02.2015 залишок становив 266 073,5 доларів США. Тобто нібито відступлене право вимоги за даним договором у розмірі 722006,06 доларів США не відповідає дійсному залишку коштів на рахунках, відкритих в рамках договору № 001-28801-031012 від 03.10.2012 року. Відповідно до договору № 001-28804-130213 від 13.02.2013 року, ОСОБА_3 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_4 в євро. Станом на 16.02.2015 року, залишок грошових коштів на зазначеному рахунку становив 487175,96 євро. Таким чином, ОСОБА_3 не міг відступити право вимоги за цим договором у розмірі 798106,23 євро, оскільки таких коштів на його рахунку не було. По рахункам НОМЕР_3 та НОМЕР_5 взагалі був відсутній рух коштів з моменту їх відкриття, та залишок грошових коштів на них становить 00,00. Таким чином, щоб здійснити відступлення права вимоги за договором обслуговування рахунку № 001-28804-130213 від 13.02.2013 на загальну суму 798106,23 євро та за договором на обслуговування рахунку № 001-28801-031012 від 03.10.2012 року на загальну суму 722006,06 доларів США, грошові кошти саме в цих розмірах, але менше, мають бути на зазначених рахунка. Оскільки необхідні суми грошових коштів на визначену дату були відсутні на відповідних рахунках, то відступлення права вимоги не відбувалось, а договір про відступлення права вимоги не передбачає зміни розміру відступленого права вимоги. Крім того, 14.07.2015 року ОСОБА_3 звернувся до уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта Банк із заявою про надання інформації щодо невиплати йому відшкодування грошових коштів саме за рахунками відкритими в рамках договорів № 001-28804-130213 та № 001-28801-031012, тобто саме за тими рахунками, право вимоги за якими нібито ОСОБА_3 відступив П. «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів». Також ОСОБА_3 згідно із його заявою від 09.10.2018 був включений до реєстру вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», тобто шляхом подачі заяви про визнання кредитором підтвердив факт того, що він не здійснював відступлення права вимоги за його рахунками на користь іншої особи у лютому 2015 року. 22.01.2016 року залишок грошових коштів на рахунку НОМЕР_4 у розмірі 487175,96 євро було конвертовано у гривню і включено до 4 черги акцептованих вимог кредиторів. Того ж дня залишок грошових коштів по рахунку НОМЕР_2 у розмірі 298 580,09 доларів США було конвертовано у гривню та включено до 4 через акцептованих вимог кредиторів. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, і обумовлене ним. АТ Дельта Банк вважає, що договір про відступлення права вимоги №2502005 від 25.02.2015 року, укладений між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ОСОБА_3, є недійсним, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені.

Тому, позивач просив суд визнати договір про відступлення права вимоги №2502005 від 25.02.2015 року, укладений між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ОСОБА_3 недійсним (нікчемним) з моменту його укладення та застосувати наслідки недійсності (нікчемності) та стягнути судові витрати.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні представник третьої особи просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив обставини справи та дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2012 року між АТ Дельта Банк та ОСОБА_3 було укладено Договір № 001-28801-031012 банківського рахунку фізичної особи (транзакційний рахунок) від 03.10.2012 року, відповідно якого, з підписанням цього договору ОСОБА_3 приймає всі без виключення умови пропозиції Банку на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб-клієнтів Delta Premier, що оприлюднені на офіційному сайті банку, засвідчує, що він ознайомлений з умовами ДКБО та погоджується вважати їх обов'язковими до відносин, що виникли на підставі цього договору.

Відповідно до договору, ОСОБА_3 було відкрито поточні рахунки НОМЕР_2 у доларах США та НОМЕР_3 у доларах США.

13.02.2013 року між АТ Дельта банк та ОСОБА_3 було укладено договір № 001-28804- 130213 банківського рахунку фізичної особи (транзакційний рахунок), відповідно якого, з підписанням цього договору ОСОБА_3 приймає всі без виключення умови пропозиції Банку на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб-клієнтів Delta Premier, що оприлюднені на офіційному сайті банку, засвідчує, що він ознайомлений з умовами ДКБО та погоджується вважати їх обов'язковими до відносин, що виникли на підставі цього Договору.

Відповідно до договору, ОСОБА_3 було відкрито поточні рахунки НОМЕР_4 у євро та НОМЕР_3 у євро.

25 лютого 2015 року між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги № 2502005, умовами якого передбачено, що первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає права вимоги до ПАТ «Дельта-Банк» за договорами банківського рахунку № 001-28804-130213 від 13.02.2013 та за договором на обслуговування рахунку № 001-28801-031012 від 03.10.2012 року.

Відповідно п. 1.2 договору, на підставі даного договору до нового кредитора переходить право вимагати від боржника сплати за основним договором коштів в сумі 798106,23 євро та 722006,06 доларів США, що обліковуються на рахунках первісного кредитора, які первісний кредитор зобов'язується отримати в ПАТ «Дельта Банк» протягом десяти календарних днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору про відступлення права вимоги, первісний Кредитор запевняє та гарантує Новому Кредитору, що він має всі повноваження та права укласти цей Договір та виконати свої зобов'язання за ним, що його права стосовно Основних договорів не обмежені ані договором, ані рішенням суду ані іншим чином, що обмежував би його права стосовно розпорядження основними договорами.

Відповідно до 3.5 Договору про відступлення права вимоги, право вимоги за Основними договорами переходить до нового кредитора в розмірі встановленому в п. 1.2 Договору в день підписання цього Договору.

Позивач зазначає, що про договір про відступлення права вимоги № 2502005 дізнався під час розгляду судової справи № 910/11426/15 за позовом ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» до ПАТ «Дельта Банк» про зобов'язання вчинити певні дії, додатково зазначив, що при цьому можливість змінити власника рахунку Інструкцією № 492 не передбачено, а вказано про можливість здійснювати операції за рахунком у випаді надання власником до Банку відповідного розпорядження рахунком іншій особі ( 7.1, п. 7.2 Інструкції № 492).

Відповідно до п.1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою правління НБУ від 12.11.2003 року № 492, (далі-Інструкція № 492) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з п. 2.1. глави 2 Інструкції № 492 банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавстві України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації верифікації банком.

Позивач зазначає, що рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а тому АТ Дельта Банк не міг виконувати будь-які розпорядження ПАТ «Білгород- Дністровський комбінат хлібопродуктів» щодо розпорядження ним коштами, які знаходились на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_3, оскільки жодних доручень та жодних розпоряджень від ОСОБА_3 до банку не надходило.

Відповідно ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до Картки із зразками підписів, яка була оформлена при відкритті рахунку НОМЕР_3 та рахунку НОМЕР_2, ОСОБА_3 не надав будь- якій іншій особі права на розпорядження коштами, що знаходяться на зазначених рахунках.

Відповідно до Картки із зразками підписів, яка була оформлена при відкритті рахунку НОМЕР_4 та НОМЕР_3 в Євро ОСОБА_3 не надав будь- якій іншій особі права на розпорядження коштами, що знаходяться на зазначених рахунках.

Крім того, відповідно до заявок ОСОБА_3, йому було видано платіжні картки для розпорядження рахунком НОМЕР_2 у доларах США та рахунком № НОМЕР_4 у євро.

Відповідно до виписки по поточному рахунку НОМЕР_2, ОСОБА_3 здійснював останнє зняття готівкових коштів 02.03.2015 року, тобто вже після укладання договору відступлення прав вимоги від 25.02.2015 року.

Станом на 03.03.2015 року розмір залишку грошових коштів на зазначеному рахунку склав 298 580,59 доларів США.

Позивач зазначає, що відступлене право вимоги за даним договором у розмірі 722006,06 доларів США не відповідає дійсному залишку коштів на рахунках, відкритих в рамках договору № 001-28801-031012 від 03.10.2012 року.

Відповідно до договору № 001-28804-130213 від 13.02.2013 року, ОСОБА_3 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_4 в євро.

Станом на 16.02.2015 року, залишок грошових коштів на зазначеному рахунку становив 487175,96 євро.

Таким чином, ОСОБА_3 не міг відступити право вимоги за цим договором у розмірі 798106,23 євро, оскільки таких коштів на його рахунку не було.

По рахункам НОМЕР_3 та НОМЕР_5 взагалі був відсутній рух коштів з моменту їх відкриття, та залишок грошових коштів на них становить 00,00. Таким чином, щоб здійснити відступлення права вимоги за договором обслуговування рахунку № 001-28804-130213 від 13.02.2013 на загальну суму 798106,23 євро та за договором на обслуговування рахунку № 001-28801-031012 від 03.10.2012 року на загальну суму 722006,06 доларів США, грошові кошти саме в цих розмірах, але менше, мають бути на зазначених рахунка.

Крім того, 14.07.2015 року ОСОБА_3 звернувся до уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ Дельта Банк із заявою про надання інформації щодо невиплати йому відшкодування грошових коштів саме за рахунками відкритими в рамках договорів № 001-28804-130213 та № 001-28801-031012, тобто саме за тими рахунками, право вимоги за якими нібито ОСОБА_3 відступив П. «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів».

Також ОСОБА_3 згідно із його заявою від 09.10.2018 року був включений до реєстру вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», тобто шляхом подачі заяви про визнання кредитором підтвердив факт того, що він не здійснював відступлення права вимоги за його рахунками на користь іншої особи у лютому 2015 року.

22.01.2016 року залишок грошових коштів на рахунку НОМЕР_4 у розмірі 487175,96 євро було конвертовано у гривню і включено до 4 черги акцептованих вимог кредиторів. Того ж дня залишок грошових коштів по рахунку НОМЕР_2 у розмірі 298580,09 доларів США було конвертовано у гривню та включено до 4 черги акцептованих вимог кредиторів.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, і обумовлене ним, тому АТ Дельта Банк вважає, що договір про відступлення права вимоги №2502005 від 25.02.2015 року, укладений між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ОСОБА_3, є недійсним, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

У відповідності до положень статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Як роз'яснено в пункті 8 зазначеної Постанови, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Глава 47 ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо порядку та підстави заміни сторін у зобов'язанні.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 ЦК Українипередбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Суд приходить до висновку, що оскільки необхідні суми грошових коштів на визначену дату були відсутні на відповідних рахунках, то відступлення права вимоги не відбувалось, а договір про відступлення права вимоги не передбачає зміни розміру відступленого права вимоги, а тому позовні вимоги в частині визнання договору про відступлення права вимоги №2502005 від 25 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ОСОБА_3 недійсним з моменту його укладання підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про застосування наслідків недійсності (нікчемності) договору про відступлення права вимоги №2502005 від 25 лютого 2015 року, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки наслідки недійсності позивачем не визначено.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Частино 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Разом з тим перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим по справі доказам, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що оскільки необхідні суми грошових коштів на визначену дату були відсутні на відповідних рахунках, то відступлення права вимоги не відбувалось, а договір про відступлення права вимоги не передбачає зміни розміру відступленого права вимоги, а тому є недійсним, таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору про відступлення права вимоги №2502005 від 25 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ОСОБА_3 недійсним з моменту його укладання підлягають задоволенню, проте, позивач не зазначив, які наслідки недійсності правочину слід застосувати до спірних правовідносин, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 76, 81,133 141, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 204, 215, 512, 514, 516, 626, 627, 628, 638, 1077, 1079 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ЄДРПОУ 34047020) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичної особи (м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, ЄДРПОУ 21708016) про визнання недійсним договору - задовольнити частково.

Визнати договір про відступлення права вимоги №2502005 від 25 лютого 2015 року, укладений між ПАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» та ОСОБА_3 недійсним з моменту його укладання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 10.04.2019 року.

Суддя