Рішення № 81326003, 11.04.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/828/19

Справа №754/7119/17

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

секретаря судового засідання Гайворонського В.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача - адвоката Сакалош С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року позивач ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) через свого представника - ОСОБА_6 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач), третя особа: ОСОБА_5, про припинення права на частку в спільному майні. Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що в червні 2016 року помер її батько - ОСОБА_7 Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1. Квартира, як спадкове майно, за законом мала перейти у рівних частках (по 1/9 частки) до спадкоємців померлого першої черги: позивача, її рідного брата, ОСОБА_8 та дружини спадкодавця ОСОБА_4. ОСОБА_9 відмовився від своєї частки на користь позивача, про що подав заяву до Першої київської державної нотаріальної контори. В результаті позивачем було успадковано 2/9 частки квартири. Інша частина квартири, а саме 2/3 частини, у рівних частках (по 1/3) належать позивачу та її доньці ОСОБА_5 Таким чином, позивач є власницею 5/9 частки квартири, а ОСОБА_5 належить 3/9 частини квартири. Власницею 1/9 частки квартири після прийняття спадщини та реєстрації права власності стала дружина померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 Вказана квартира в цілому складається з трьох житлових кімнат загальною площею 61,7 кв. м., в тому числі житловою площею 42,5 кв.м. З огляду на зазначене, відповідачу належить 6,8 кв. м. від загальної площі квартири. Між позивачем та відповідачем склалися неприязні стосунки, чому посприяла систематична неправомірна поведінка відповідача. Позивач неодноразово пропонувала відповідачу придбати її незначну частку квартири за договірною ціною, однак після тривалих переговорів такі спроби домовитися виявилися не вдалими. Наведені вище обставини свідчать про неможливість домовитися про спільне проживання (користування) квартирою позивачем та відповідачем, а тому спільне володіння і користування майном є неможливим. Відповідач є власницею 6,8 кв. м. загальної площі спірної квартири, у зв'язку з чим не викликає сумніву той факт, що частка є незначною. Крім того, відповідач є власницею 1/4 частки 3-кімнатної квартири по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим позбавлення права на 1/9 частки квартири з виплатою компенсації не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача. Окрім того, відповідач ніколи не проживала у спірній квартирі, не брала та не бере участі у її утриманні. Згідно даних технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 вбачається, що інвентаризаційна вартість квартири складає 129507,00 грн., отже, відповідно 1/9 частина становить 14 390,00 грн., які і були внесені позивачем на депозитний рахунок суду.

Ухвалою суду від 31.05.2017 року відкрито провадження у вказані вище справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.11.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, відхилено, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31.05.2017 року, про відкриття провадження у справі залишено без змін.

Розпорядженням керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва від 17.01.2018 року за №517 у зв'язку з прийняттям 21.12.2017 року Вищою радою правосуддя рішення про звільнення судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_13 та відповідно до п.п. 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу призначено повторний автоматичний розподіл справи №754/7119/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про припинення права на частку в спільному майні.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 року вказану справу було розподілено на суддю Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А.

У зв'язку з вищевикладеним 19.01.2018 року було здійснено виклик в судове засідання учасників справи.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідач скористалась правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України та подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказувала на те, що вартість компенсації була визначена позивачем на підставі інвентаризаційної вартості квартири та становить 14390,00 грн. Однак, відповідач категорично не погодилась із визначеною саме інвентаризаційною вартістю частини квартири, оскільки на її думку має бути визначена ринкова вартість частини квартири станом на момент розгляду справи. Наголошувала на тому, що припинення права власності на належну їй частку з виплатою грошової компенсації, визначеної на підставі інвентаризаційної вартості спірної квартири, що майже у 10 разів менша ніж дійсна ринкова вартість цієї частки на час вирішення спору судом суттєво порушить її права. Звернула увагу суду на той факт, що згідно висновку про вартість майна від 23.11.2016 року вартість спірної квартири становить 1050000 грн. За таких обставин, вартість її частки в спірній квартирі становить приблизно 116666,00 грн.

Представником відповідача в судовому засіданні, що відбулось 27.04.2018 року заявлено клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 27.04.2018 року у даній справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, у зв'язку із чим зупинено провадження по справі. Виконання вищевказаної експертизи за клопотанням особи, яка його заявила було доручено - експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

09.10.2018 року до суду повернулась вищевказана справа з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 02.10.2018 року №10677/18-42 та матеріали надані на дослідження, у зв'язку з чим ухвалою від 22.10.2018 року відновлено провадження у вказаній цивільній справі.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.11.2018 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вказувала на те, що позивачем в повній мірі виконана вимога ч. 2 ст. 365 ЦПК України та на депозитний рахунок суду була внесено 14390,00 грн. і ця сума коштів, відповідає вартості квартири на момент подачі позову. Крім того, належна відповідачу частка (1/9 квартири) становить 6.5 кв.м. Згідно з положеннями ст. 47 ЖК України норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу. Не викликає сумніву, що виділити 6,5 кв.м. у квартирі із збереженням цільового призначення даної частки квартири, яким є проживання фізичної особи, не є можливим. Тобто, володіти і користуватися 6.5 кв. м. як житлом, згідно з положеннями житлового законодавства України, не можливо.

Ухвалою від 26.11.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені в ньому обставини та доводи, просили позов задовольнити.

Продставник відповідача у свою чергу у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на викладене у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, ретельно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами шляхом дослідження, дійшов до наступного.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Статтями 15, 16 ЦК України, ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, у відповідності до ст.4 ЦПК України, кожна особа в порядку, встановленому цивільним кодексом, має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.07.2006 року квартира АДРЕСА_3 належала на праві спільної часткової власності - ОСОБА_10 та членам його сімї: ОСОБА_1, ОСОБА_11 в рівних долях (а.с.9).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.11) від 16.02.2017 року, яке видане державним нотаріусом Першої київської нотаріальної контори ОСОБА_12, позивач - ОСОБА_1 успадкувала 2/9 частки квартири АДРЕСА_3.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.02.2017 року ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 2/9 частини квартири АДРЕСА_3 (а.с.14).

Також, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 29.03.2017 року ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_3 (а.с.16).

Крім мого, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 29.03.2017 року ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_3 (а.с.15).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.05.2017 року вбачається, що ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/9 частина квартири АДРЕСА_3 (а.с.23).

Отже, позивач є власницею 5/9 частки квартири, а ОСОБА_5 належить 3/9 частини квартири. Власницею 1/9 частки квартири після прийняття спадщини та реєстрації права власності стала дружина померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_4

Крім того, згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 на праві приватної часткової власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_4 (а.с.24).

Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3, вбачається, що інвентаризаційна вартість квартири складає 129507,00 грн. (а.с.17-18, 19).

Згідно копії довідки про показники об'єкта нерухомого майна КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 31.03.2017 року Загальна площа вищевказаної квартири становить 61,6 кв.м., житлова площа - 41,2 кв.м. Інвентаризаційна вартість квартири становить 129507,00 грн. (а.с.20).

Обґрунтовуючи вимоги, позивач, посилаючись на неможливість спільного володіння і користування вказаною квартирою, а також, що частка відповідача у спільному майні є незначною, остання має на праві власності інше житлове приміщення, що не призведе до завдання істотної шкоди її інтересам, просить припинити право власності відповідача на спірну частину квартири. Окрім того, вказує на той факт, що відповідач ніколи не проживала у спірній квартирі, не брала та не бере участі у її утриманні. Згідно даних Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5, вбачається, що інвентаризаційна вартість квартири складає 129 507,00 грн., отже, відповідно 1/9 частина становить 14 390,00 грн., які і були внесені позивачем на депозитний рахунок суду.

Разом з тим, з такими доводами позивача суд погодитись не може, з огляду на наступне.

За імперативними приписами ч. 3 ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 364 ЦК України (далі по тексту - ЦК України), співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне користування і володіння майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-яких з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України обставин, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (див. згадане вище рішення у справі «Україна-Тюмень» проти України» п. 49).

Під час розгляду справи № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зі змісту практики Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п. 1-3 ч.1ст. 365 ЦК України, яка обов'язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п. 4 ч. 1 цієї статті.

Крім того, поняття «незначна частка» є оціночним і має встановлюватися, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, умовою припинення права на частку є саме незначний розмір частки у праві, а не частини спільного майна, яка припадає на цю частку.

При встановленні обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постанові у справі №6-68цс14 від 02.07.2014 року та встановлені судом обставини справи, зокрема: відповідачу на праві власності належить 1/9 частина квартири, загальною площею 61,6 кв.м., житловою площею 42,5 кв.м., що становить відповідно до загальної площі - 6,8 кв.м., тобто, належна відповідачу частка у майні є незначною.

В обґрунтування доводів про те, що відповідач не проживає у квартирі та не бере участі у її утриманні позивачем надано: акти приймання-передачі виконаних робіт, додаткова угода до договору, магазинні чеки на будівельні матеріали до вказаного договору до додаткової угоди до договору та договір про заміну вікон в квартирі (а.с.186-208).

Однак, слід зазначити, що судом не можуть бути прийняті надані документи як належні докази, оскільки суд вважає, що не проживання відповідача в квартирі протягом тривалого часу та відмова від утримання квартири не свідчить та не підтверджує наявність спору між сторонами з цього приводу. Крім того, відносини співвласників щодо участі в утриманні спільного майна не впливають на можливість припинення права одного співвласників на частку у спільному майні.

Стаття 365 ЦК України не передбачає таких підстав для припинення права на частку у спільному майні, як відсутність участі в утриманні спільного майна. В разі, якщо один із співвласників відмовляється брати участь в утриманні спільного майна, діючим законодавством передбачено спосіб захисту права інших співвласників, а саме: той співвласник, який несе витрати по утриманню спільного майна, має право пред'явити позов до інших співвласників про стягнення коштів, які він витратив на утримання спільного майна.

Крім того, належних та достатніх доказів на підтвердження об'єктивної неможливості спільного володіння та користування сторонами належною їм квартирою суду не надано і такі доводи не наведені у позові.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ (з п. 42. Рішення ЄСПЛ в справі «Андрій Руденко проти України») слідує, що внесення вартості частки у власності на депозитний рахунок суду першої інстанції було і залишається передумовою винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні.

При зверненні з позовом до суду, позивачем було внесено на депозитний рахунок суду вартість частки квартири, що належить відповідачу та яка визначена позивачем у співвідношенні до інвентаризаційної вартості спірної квартири та становить 14390,00 грн. (а.с.2).

Згідно абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №10677/18-42 від 02.10.2018 року (а.с.145-158), ринкова вартість квартири АДРЕСА_6, в цінах на час проведення дослідження, становить - 908271,00 грн. Ринкова вартість 1/9 частини квартири АДРЕСА_6, в цінах на час проведення дослідження, становить - 100919,00 грн.

Отже, вбачається, що припинення права власності на належну відповідачу частку квартири з виплатою грошової компенсації у розмірі 14390,00 грн., визначеної на підставі інвентаризаційної вартості спірної квартири порушить її права, оскільки відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи №10677/18-42 від 02.10.2018 року, ринкова вартість 1/9 частини квартири АДРЕСА_6, в цінах на час проведення дослідження, складає 100919,00 грн.

З урахуванням викладеного суд не може погодитись з доводами позивача та вважає, що нею не надано доказів того, що припинення права власності на належну відповідачу частку у майні не завдасть істотної шкоди її інтересам, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність обставин, за наявності яких можливе припинення права особи на частку у спільному майні, а наведені вище обставини свідчать про те, що припинення права власності відповідача на належну їй частину спірного житла завдасть істотної шкоди її інтересам.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування ( ст. 77 ЦПК України).

Отже, з урахуванням принципів рівності прав співвласників та правового режиму спільної часткової власності, враховуючи інтереси всіх її учасників і заборону обмеження прав одних учасників за рахунок інших, суд вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому у задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Оскільки, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то внесені позивачем на депозитний рахунок суду згідно квитанції № N180P51051 від 23.05.2017 року грошові кошти у розмірі 14 390 грн. підлягають поверненню судом ОСОБА_1., а також понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору не відшкодовуються.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року, ст.ст. 3, 15, 16, 317, 321, 364, 365 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 206, 223, 247, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні - відмовити.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37984978, м. Київ, вул. Бальзака, 22) повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП- НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_7) внесені нею на депозитний рахунок суду згідно квитанції № N180P51051 від 23.05.2017 року грошові кошти у розмірі 14 390 грн..

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст судового рішення складений 22.04.2019.

Суддя: