Вирок № 81324981, 22.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/268/19 Справа № 711/6360/18 Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниГоловуючий по 1 інстанції Кучеренко В. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М. О.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі Ятченка М. О. Соломки І. А.Соломки І. А.Соломки І. А.Соломки І. А., Биби Ю. В.Биби Ю. В.Биби Ю. В.Биби Ю. В. Чорній Я. Ю.за участю прокурорівТараненка В.О., Протас І.О. обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Жужбицької Т.О. на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 листопада 2018 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженець села Лип'янка

Шполянського району Черкаської області, зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1, проживаючий за

адресою: АДРЕСА_2,

громадянин України, -

визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання - 5 /п'ять/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання, визначивши йому іспитовий строк три роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 періодично з'являтись в органи пробації по місцю проживання для реєстрації, не змінювати без відому цих органів місце постійного проживання.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на залучення експертів в сумі 4004,00 гривень, перерахувавши їх до Державного бюджету України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Вирішено долю речового доказу,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_1, 11.06.2018, близько 04 години 38 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Благовісна в місті Черкаси у напрямку вулиці Смілянська, чим грубо порушував вимоги пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України № 1306, зі змінами та доповненнями, в порушення вимог п. 2.3 б), 12.3 та 13.1 цих же Правил не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому у момент виникнення перешкоди для його руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, у вигляді автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2., що рухався попереду по смузі його руху у попутному напрямку, вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого, перед регульованим перехрестям із вулицею Небесної Сотні допустив контактування із задньою частиною автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2, після чого змінив напрямок руху вліво, виїхав на ліве узбіччя, де скоїв наїзд на дерево.

Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3., згідно висновку судово-медичної експертизи №03-01/542 від 13.06.2018 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1., а саме вимог пунктів 2.3 б), 2.9 а), 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України № 1306, зі змінами та доповненнями, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні Жужбицької Т.О. ставиться питання про скасування вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_1 у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення особі обвинуваченого внаслідок м'якості та необхідності постановлення нового вироку, яким необхідно засудити ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, строком на 3 роки. Також потрібно дослідити висновок експерта №05-3-08/1522 від 17.07.2018, висновок експерта №02-01/800 від 20.07.2018 та характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_1. В решті вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор у кримінальному провадженні Жужбицька Т.О. зазначає про те, що не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, апелянт вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Так, при призначенні покарання суди повинні суворо дотримуватися вимог ст.ст.50, 65 КК України стосовно загальних засад його призначення, оскільки через ці засади реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Особі, що вчинила злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і для попереджених нових злочинів (пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).

Апелянт вважає, що поза увагою суду залишилась тяжкість вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, за яке кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, тобто особи, які вчинили такий злочин, мають нести суворе покарання. Відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Окрім того, згідно із п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання, та особу винного.

Однак, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1, зазначені вимоги закону та судової практики не врахував, не призначив покарання, яке було б необхідним для виправлення і попередження нових злочинів особою обвинуваченого, та дійшов хибного переконання, що виправлення винного, за даних обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди, можливе за умови застосування положень ст.75 КК України до основного покарання без реального його відбування.

Так, згідно з вироком суду першої інстанції, при призначенні відповідного покарання враховано думку потерпілих, позитивні характеризуючі дані обвинуваченого та відшкодування завданої шкоди, натомість в достатній мірі не взято до уваги обтяжуючу обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та ставлення до цього самого обвинуваченого.

Беручи до уваги те, що факт перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння достовірно підтверджується доказами, які досліджені судом, а саме: висновком експерта №05-3-08/1522 від 17.07.2018; висновком експерта №02-01/800 від 20.07.2018, ОСОБА_1 заперечував вказаний факт. При таких обставинах застосування судом ст.75 КК України до основного покарання - є недоцільним та не вмотивованим.

Невизнання обвинуваченим достовірно встановленої обтяжуючої обставини вчинення злочину, встановленої на досудовому розслідуванні та в подальшому судом, фактично дає підстави вважати, що ОСОБА_1. не усвідомлено в повній мірі вчиненого злочину та його тяжких наслідків, що судом при призначенні покарання не враховано.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що Придніпровським районним судом м.Черкаси призначене покарання ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення особі обвинуваченого внаслідок його м'якості.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, думку обвинуваченого ОСОБА_1 про необхідність залишення вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_1 без змін, оскільки він законний та обґрунтований доказами у кримінальному провадженні, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні Жужбицької Т.О. підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, висновок суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується всією сукупністю досліджених судом доказів, які в судовому засіданні належним чином перевірено та оцінено, відповідно до вимог ст.374 КПК України і приведені у вироку, не викликають сумнівів у своїй достовірності, а скоєне ОСОБА_1. кримінальне правопорушення правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України.

Крім того, висновок місцевого суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду в апеляційному порядку не заперечується, а тому, відповідно до ст.404 КПК України апеляційним судом не переглядається.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні Жужбицької Т.О. щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і є слушними.

Так, частиною 1 ст.414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Згідно ст.334 КПК України, суд у мотивувальній частині вироку зобов'язаний належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

В ч. 2 ст.409 КПК України зазначено, що підставою для скасування або зміни вироку суду є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_1, вказані вимоги закону належним чином не виконав.

Як видно з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_1, місцевий суд врахував характер і ступінь тяжкості злочину, особу ОСОБА_1, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно. До обставин, передбачених ст.66 КК України, що пом'якшують покарання, судом було віднесене щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування в добровільному порядку матеріальної та моральної шкоди потерпілим. В якості обтяжуючої покарання обвинуваченого ОСОБА_1 обставини, згідно ст.67 КК України судом було віднесене, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 було призначено судом першої інстанції за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки та звільнено від відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Однак судом на обґрунтування прийнятого рішення, на думку суду апеляційної інстанції, не наведено у вироку переконливих доводів, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та впливають на пом'якшення покарання та які є підставами для звільнення від відбування покарання.

Зазначені висновки суперечать матеріалам кримінального провадження, оскільки суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, належним чином не оцінив і не врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, також безпідставно визнав щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання.

Так, щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки, шляхом визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність. При цьому, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав частково, не визнавши того, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, що не було враховано судом першої інстанції.

Факт перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння достовірно підтверджується доказами, які досліджені судом, а саме: висновком експерта №05-3-08/1522 від 17.07.2018; висновком експерта №02-01/800 від 20.07.2018.

Проте, обвинувачений ОСОБА_1 заперечував вказаний факт.

При таких обставинах, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, застосування місцевим судом ст.75 КК України до основного покарання - є недоцільним та не вмотивованим.

Невизнання обвинуваченим достовірно встановленої обтяжуючої обставини вчинення злочину, встановленої на досудовому розслідуванні та в подальшому судом, фактично дає підстави вважати, що ОСОБА_1. не усвідомлено в повній мірі вчиненого злочину та його тяжких наслідків, що судом при призначенні покарання не враховано.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що призначене судом покарання за своїм розміром, навіть з врахуванням особи обвинуваченого, обставин, наведених у вироку, є явно несправедливим через м'якість, та необґрунтованим звільненням обвинуваченого від відбування покарання, оскільки призначене судом покарання є недостатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.

Виходячи з викладеного та частково погоджуючись з доводами, наведеними в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів вважає необхідним скасувати вирок в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, на підставі п.2 ч.1 ст.420 КПК України, у зв'язку з неправильним звільненням обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання.

При визначенні виду і розміру покарання ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке носить характер грубого порушення ПДР, що він скоїв з необережності тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває. Наявність обставин, які відповідно до ст.66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування в добровільному порядку матеріальної та моральної шкоди потерпілим. Наявність обставини, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Окрім цього, враховує позицію потерпілих ОСОБА_4., ОСОБА_5., які у судовому засіданні зазначали, що претензій до обвинуваченого не мають, оскільки мають намір відшкодувати шкоду зі страхової компанії та просили призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді реального, проте мінімального, позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. На думку колегії суддів, саме таке покарання буде справедливим і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

При цьому, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст.ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні Жужбицької Т.О. підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного покарання ОСОБА_1, з ухваленням нового вироку суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414, 419, п.2 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів, -

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Жужбицької Т.О. - задовольнити частково.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 листопада 2018 року в частині призначення покарання стосовно ОСОБА_1 - скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Постановити в цій частині новий обвинувальний вирок за ч.2 статті 286 КК України стосовно ОСОБА_1.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 /один/ рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту його проголошення апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_1. - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий :

Судді :