Рішення № 81323677, 02.04.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3452/18

Провадження № 2/643/531/19

02 квітня 2019 р. Московський районний суд у м. Харкові у складі: головуючого - судді Майстренко О.М., при секретарі Постульга О.Г., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», 3-тя особа: Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування, усунення перешкод у здійсненні права власності,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Кей-Колект», 3-тя особа: Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування, усунення перешкод у здійсненні права власності. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що після смерті її чоловіка відкрилася спадщина. Вона спадщину прийняла. До складу спадщини входило нерухоме майно, яке перебувало в іпотеці за зобов'язаннями померлого. Вона вчасно повідомила кредитора про смерть боржника, але банк не скористався своїм правом і протягом шести місяців не звернувся із заявою кредитора до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Проте існування записів про заборону відчуження нерухомого майна, перешкоджає реалізації її законних права та інтересів, що змушує її звернутися до суду.

В судове засідання позивач, та її представник адвокат Стець М.Л., не з'явилися.

Від представника надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача на підставі наявних в справі матеріалів, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду сповіщений належним чином. Раніше до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, посилається на те, що позивачем не надано доказів прийняття спадщини, а за відсутності судового рішення по визнання кредитного та іпотечного договору припиненим, передчасним.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, при вирішенні справи покладається на суд.

Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 08.01.1988 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Київським відділом РАЦС за актовим записом №22.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що 18.10.2010 року відділом РАГС по м.Харкову ХМУЮ видано свідоцтво про смерть за актовим записом 14526.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до смерті останнього проживали разом за адресою: 61001, АДРЕСА_1, що підтверджується штампами про реєстрацію в їх паспортах, актовим записом про смерть №14526 від 18.10.2010 року, що надійшов разом із матеріалами витребуваної судом спадкової справи №547/2015.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належала померлому на підставі договору купівлі-продажу від 28.01.2008 року, посвідченого ПН ХМНО Погрібною Т.П. за реєстр.№210, зареєстрованому в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 20889787.

Вказана квартира була придбана померлим за рахунок кредитних коштів на підставі Договорів про надання споживчого кредиту №11289139000 та №11289155000 від 28.01.2008 року та передана ним в іпотеку ПАТ «УкрСибБанк» за Договором іпотеки від 28.01.2008 року, посвідченим ПН ХМНО Погрібною Т.П. за реєстр.№213.

Оригінали правовстановлюючих документів були передані іпотекодержателю ПАТ «УкрСибБанк» згідно з актом приймання - передачі від 28.01.2008 року.

ОСОБА_1 фактично та юридично прийняла спадщину, про що повідомила ПАТ «УкрСибБанк» листом від 09.11.2010 року, де також вказала про смерть чоловіка.

20.03.2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «УкрСибБанк» із заявою про видачу оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, з метою подальшого оформлення спадщини у нотаріуса. Заява була отримана банком 23.03.2015 року. Проте, банком вказаний лист проігноровано, будь-якої відповіді не надано.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 звернулася в 2015 році до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання права власності в порядку спадкування, визнання договорів припиненими, скасування запису про заборону відчуження.

Відповідно до наданих в процесі розгляду справи №643/16610/15 ПАТ «УкрСибБанк» документів, 13.02.2012 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу №2 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими ПАТ УкрСиббанк відступив ТОВ «Кей-Колект» своє право грошової вимоги до ОСОБА_3 відповідно до ст.1077 ЦК України, що свідчить про заміну кредитора у зобов'язанні.

Ухвалою суду від 21.12.2015 року відповідача ПАТ «УкрСиббанк» було замінено на відповідача ТОВ «Кей-Коллект», а ПАТ «УкрСибБанк» залишено у справі у якості третьої особи на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог.

Під час розгляду справи, стало відомо, що ТОВ «Кей-Колект» лише 05.05.2015 року звернулося до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців померлого ОСОБА_3, за якою було заведено спадкову справу №547/2015.

28.12.2015 року Московським районним судом м. Харкова постановлено рішення по справі 643/16610/15 та:

Визнано за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування на квартиру №12, загальною площею 96,8 кв.м., житловою площею 53,3 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1

Визнано Договори про надання споживчого кредиту №11289139000 та №11289155000 від 28.01.2008 року припиненими;

Визнано Договір іпотеки від 28.01.2008 року, посвідчений ПН ХМНО Погрібною Т.П. за реєстр.№213, припиненим;

Скасовано записи про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 внесені на підставі Договору іпотеки від 28.01.2008 року, посвідченим ПН ХМНО Погрібною Т.П. за реєстр.№213, а саме: в Державному реєстрі іпотек за №6472637 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №6472536.

Не погодившись частково із вказаним рішенням, Відповідач ТОВ «Кей-Коллект» подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати в частині визнання договорів припиненими та скасування записів про заборону відчуження.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07.07.2016 року апеляційну скаргу задоволено в повному обсязі: рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.12.2015 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування, апеляційний суд зазначив, що в цій частині позовні вимоги є передчасними, оскільки позивач не зверталася до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину, а отже не втратила можливості отримати спадщину в загальному порядку. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання договорів припиненими та скасування записів про іпотеку та заборону відчуження, апеляційний суд зазначив, що «якщо боржник та іпотекодавець одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобов'язань переходять обов'язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки».

Ухвалою ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ 19.07.2017 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Поряд з цим ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11289139000 від 28.01.2008 року, яка складає 87674,12 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, що розташована у м. Харкові по вул. Сомівська у будинку №12-Б, шляхом визнання права власності за позивачем; зобов'язати Реєстраційну службу ХМУЮ внести запис про реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно, а саме на Квартиру; при вирішенні звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, прийняти рішення про виселення всіх мешканців, що проживають та зареєстровані за адресою вказаної квартири.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.12.2016 року по справі №643/8964/15-ц, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» відмовлено з посиланням в т.ч. на те, що «позивачем пропущений встановлений законодавством строк звернення з вимогами до спадкоємців померлого ОСОБА_3».

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.04.2017 року вказане рішення залишено без змін, в касаційному порядку воно не оскаржувалося.

ОСОБА_1 звернулась до Одинадцятої ХДНК із заявою про видачу свідоцтва про право власності на квартиру, проте Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.01.2018 року їй було відмовлено через недоведеність факту прийняття спадщини (так як за даними КП «Жилкомсервіс» та АДБ м.Харкова, ОСОБА_3 за адресою спірної квартири зареєстрований не був) та відсутність правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до вимог ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до правил ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Разом з цим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Згідно ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

А за правилами ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

В силу роз'яснень Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.32 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Тобто, правовідносини між позичальником та кредитором, визначені кредитною угодою, в т.ч. щодо повернення кредиту частинами, нарахування та сплати відсотків впродовж дії такої угоди тощо, припиняються та трансформуються у відносини між кредитором та спадкоємцем позичальника щодо сплати боргу останнього в обсязі, зафіксованому на день його смерті, та в межах вартості спадкового майна. При цьому виникнення відносин між кредитором та спадкоємцем позичальника залежить від здійснення кредитором дій, передбачених ст.1282 ЦК України. А фіксуються такі правовідносини на підставі вимоги кредитора, де вказана сума боргу, та строки його сплати з урахуванням норм ст.ст.530, 1282 ЦК України, та висновком суб'єкту оціночної діяльності щодо вартості спадкового майна. Відсутність згаданих дій з боку кредитора призводить до відсутності будь-яких зобов'язань спадкоємця на його користь.

Згідно ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

За ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки у спірних правовідносинах кредитор не пред'явив кредиторської вимоги до спадкоємця, зобов'язання за кредитними договорами припинилися внаслідок смерті боржника, а їх трансформація у спадкові відносини між кредитором та спадкоємцем померлого не відбулася, саме через ігнорування кредитором, покладених на нього законом обов'язків, та настання наслідків, визначених ч.4 ст.1281 ЦК України. За відсутності основного зобов'язання не має місця і зобов'язанню акцесорному, в спірному випадку договору іпотеки.

Саме на підставі згаданих норм матеріального права суд при вирішенні справи №643/8964/15-ц дійшов висновку про пропуск з боку ТОВ «Кей-Колект» строку на звернення з вимогами до спадкоємців ОСОБА_3 та відмовив у позові.

Крім того, вказане узгоджується з тим, що Велика Палата Верховного Суду у справі №522/407/15-ц прийняла Постанову, в якій сформулювала наступну правову позицію:

«Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів:

У разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця;

Спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця;

Спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки;

Спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього;

Кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги;

Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв'язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань».

Відповідно до ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення обтяжень проводиться на підставі рішення суду щодо припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування на квартиру №12, загальною площею 96,8 кв.м., житловою площею 53,3 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1

Усунити перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 та припинити записи про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 внесені на підставі Договору іпотеки від 28.01.2008 року, посвідченим ПН ХМНО Погрібною Т.П. за реєстр.№213, а саме: в Державному реєстрі іпотек за №6472637 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №6472536.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України (в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Майстренко О.М.