Ухвала суду № 81323191, 22.04.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3090/19

Провадження № 2/635/2102/2019

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

22 квітня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Шинкарчука Я.А.

секретар судового засідання – Желізова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно та визнання права власності на 1/2 частину квартири, -

встановив:

17 квітня 2019 року до Харківського районного суду Харківської області від адвоката ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, надійшла позовна заява до ОСОБА_3, в якій позивач просить суд:

-визнати квартиру, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, в’їзд ЛозівськийАДРЕСА_1, спільною сумісною власністю між ОСОБА_3 (дів.Караванченко) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2;

-визнати за ОСОБА_3 (дів.Караванченко) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, в’їзд ЛозівськийАДРЕСА_1;

-стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, судові витрати у розмірі 1536,80 гривень;

-стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 600,00 гривень.

Одночасно з подачею позовної заяви, а саме, 17.04.2019 представник позивача надала до суду заяву про забезпечення позову у даній справі, в якій просить суд:

-вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, в’їзд ЛозівськийАДРЕСА_1;

-до набрання чинного рішенням у справі заборонити будь-яким особам, зокрема ОСОБА_3 у будь-який спосіб вчиняти дії щодо нерухомого майна - квартири, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, в’їзд ЛозівськийАДРЕСА_1;

-стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, судові витрати у розмірі 384,20 гривень.

В обґрунтування вимог відповідної заяви зазначено, що предметом спору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 є визнання права спільної сумісної власності на квартиру та визнання права власності на 1/2 частину квартири, що за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, в’їзд ЛозівськийАДРЕСА_1. Згідно з Договору купівлі-продажу №4051 від 13.08.2004 право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3. Є підстави вважати, що дана квартира можу бути відчужена на користь невидових осіб, продана, подарована, здана в оренду, зламана, змінена в плануванні, обміняна, закладена тощо та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. ОСОБА_3 на сьогоднішній день вже здійснювалися погрози примусово з’їхати з спірної квартири, де позивач мешкає та з 2004 року займається господарством, сплачує всі належні платежі, що підтверджується квитанціями, робить за власний кошт ремонт, купує речі необхідні для комфортного проживання у даній квартирі тощо.

Розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №635/3090/19 та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії щодо предмета спору. А у відповідності до частин другої приведеної статті, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналізуючи приведені вище норми закону, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Разом з тим, всі посилання в заяві представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, на можливі порушення прав позивача у даній справі, здійсненими відповідачем погрозами стосовно примусового виселення, не підтвердженні жодними доказами, як і не підтверджено дійсність реєстрації права власності за відповідачем на момент звернення до суду.

Між тим, представником позивача у своїй заяві про вжиття заходів забезпечення позову в порушення вимог статті 151 ЦПК України не приведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, тоді як вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має врахувати також інтереси іншої сторони, за для уникнення спричинення збитків відповідачу забезпеченням позову.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову, слід відмовити.

Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно та визнання права власності на 1/2 частину квартири – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя – Я.А. Шинкарчук