Вирок № 8132135, 10.02.2010, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1- 8

В И Р О К 2010рік

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2010 року Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Данилів О.М.

при секретарі Уляшевій М.М.

за участі прокурора Сливінського Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Козови Тернопільської області, громадянина України, українця, з освітою вищою, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, працюючого заступником директора ТОВ “Верес ЛТД”, мешканця АДРЕСА_1 ( прописаного по АДРЕСА_2), не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1, працюючи в 2006 році директором ТзОВ “Радана” і являючись службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов”язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов”язків, з метою отримання коштів в Бережанському відділенні ВАТ “Державного ощадного банку України” на ім”я ОСОБА_3 і для відображення платоспроможності останнього він, як керівник, директор ТзОВ “Радана”, видав фіктивну довідку за № 51 від 2 листопада 2006 року про доходи ОСОБА_3, в якій зазначив, що за три місяці 2006 року: серпень, вересень та жовтень заробітна плата ОСОБА_3 становила помісячно по 1980 гривень, хоч фактично його зарплата за цей період становила від 350 до 400 гривень. Для відображення платоспроможності поручителя ОСОБА_3 ОСОБА_2 підсудний видав фіктивну довідку за № 52 від 2 листопада 2006 року, в якій зазначив, що ОСОБА_2 за травень 2006 року отримав заробітну плату 750 гривень, за червень- 760 гривень, за липень - 980 гривень, за серпень - 1200 гривень, за вересень і за жовтень 2006 року по 1250 гривень, хоч фактично заробітна плата ОСОБА_2 за цей період становила від 350 до 400 гривень. Видані фіктивні довідки підсудний завірив своїм особистим підписом та мокрою печаткою і передав для подання у Бережанське відділення ВАТ “ Державного Ощадного банку України”. Своїми діями підсудний ОСОБА_1 вчинив службове підроблення, поскільки, являючись службовою особою, до офіційних документів вніс завідомо неправдиві відомості, тобто скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України.

Крім того, підсудний ОСОБА_1, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, а саме грошовими коштами на суму 26 900 гривень Бережанського відділення ВАТ“Державного Ощадного банку України”, з цією метою в листопаді 2006 року він звернувся до ОСОБА_3 з проханням оформити на своє ім”я кредит в Бережанському відділенні ВАТ “Державного Ощадного банку України” на вищевказану суму, а для доведення до кінця свого злочинного умислу, він, зловживаючи довірою свого знайомого ОСОБА_2, вмовив його виступити поручителем за ОСОБА_3 в Бережанському відділенні ВАТ “Державного Ощадного банку України” при оформлені кредитної угоди № 190 від 3 листопада 2006 року, і для оформлення цієї кредитної угоди видав на ім”я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фіктивні довідки, а отримавши від ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 26900 грн., шляхом шахрайства заволодів ними, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 значну майнову шкоду, тобто скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.190 К України.

На досудовому слідстві вини своєї у вчиненні інкримінованих йому злочинів

підсудний ОСОБА_1 не визнав.

В судовому засіданні підсудний визнав свою вину у вчиненні службового підроблення, а вини своєї у вчиненні шахрайства не визнав, пояснив, що він дійсно у зазначений слідством період працював директором ТОВ “Радана” та в листопаді 2006 року отримав від ОСОБА_3 зазначені кошти, які останній із своєї доброї волі позичив йому, як директору товариства на цілі товариства, у якому він сам працював, не заперечує, що обіцяв віддати отримані у ОСОБА_3 кошти у місячний термін, однак у зв”язку із відсутністю останніх, не мав змоги цього зробити, а тому, як гарантію їх повернення написав ОСОБА_3 розписку, що він, як директор ТОВ “ Радана”, зобов”язуюється повернути ОСОБА_3 кошти у сумі 24 404 грн. до 1 грудня 2007 року; гроші, отримані у ОСОБА_3, він використвав виключно на купівлю будівельних матеріалів для товариства. Далі підсудний пояснив, що йому було відомо про те, що ОСОБА_3 отримав у банку кредит, однак він не змушував його це робити, вважає, що у його діях немає шахрайства так як він на день розгляду справи сплатив по зазначеному кредиту замість самого ОСОБА_3 кошти у сумі 21 262грн.. Проти задоволення цивільного позову ОСОБА_3 на суму, що зазначена у рішенні Бережанського районного суду від 2 грудня 2009 року, не заперечує, однак вважає, що його діями ОСОБА_3 не заподіяно моральної шкоди. Що стосується видачі на ім”я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фіктивних довідок за № 51 та № 52 про їх заробітні плати, то вину свою в цьому він визнає, розкаюється у своїх діях. Просить його суворо не карати, а обираючи покарання за ст. 366 КК України врахувати, що він є єдиним годувальником сім”ї та що застосування до нього додаткового покарання, передбаченого, як обов`язкове у санкції статті, а саме: позбавлення права займати посади, позбавить його сім`ю засобів до існування, а крім того, воно затруднить сплату ОСОБА_3 коштів по заявленому ним цивільному позову.

Крім часткового визнання підсудним своєї вини, його винність у скоєних злочинах підтверджується сукупністю доказів, здобутих як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що на початку листопада 2006 року до нього звернувся підсудний і повідомив, що для функціонування ТОВ “Радана” необхідні кошти, і тому він для отримання банківського кредиту підготував всі необхідні документи, і попросив його, ОСОБА_3, підписати в банку всі необхідні документи по кредиту на суму 26 900 гривень, що він і зробив, при цьому ОСОБА_1 завірив його, що за місяць він сам погасить кредит та відсотки по ньому, а йому, ОСОБА_3, виплатить за це винагороду, проте свого слова підсудний не дотримав, у зв”язку з чим останнім йому була написана розписка, яка підтверджує факт отримання у нього підсудним зазначених коштів. Далі потерпілий пояснив, що поскільки ОСОБА_1 шляхом обману заволодів коштами, виданими банком по договору кредиту на його ім”я, а банк повернення цих коштів вимагав в нього, і суд виніс рішення про стягнення з нього коштів по договору кредиту, то цими своїми діями ОСОБА_1 заподіяв йому значну майнову шкоду, а тому він просить стягнути із ОСОБА_1 у його користь кошти, які він відповідно до рішення Бережанського районного суду від 2 грудня 2009 року зобов”язаний сплатити банку, бо значну частину із коштів, які він попередньо включив у суму заявленого ним цивільного позову, ОСОБА_1 сплачено банку в добровільному порядку, а щодо суми відшкодування завданої йому діями ОСОБА_1 моральної шкоди, він покладається на розгляд суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він працюючи на посаді бухалтера ТОВ “ Радана”, на початку листопада 2006 року за вказівкою директора цього ж товариства ОСОБА_1 підготував довідки про заробітні плати головного інженера по будівництву ОСОБА_3 та заступника директора ОСОБА_2, у яких зазначив такий розмір заробітних плат, який би був достатнім для отримання ними кредиту, зокрема, ОСОБА_3- 1980 гривень, а ОСОБА_2- від 750 до 1250 гривень, хоч останні отримували заробітну плату в межах 350-400 гривень; після написання довідок, ОСОБА_1 особисто завірив їх своїми підписами та печаткою і передав для подання в установу банку.

Свідок ОСОБА_2 показав, що йому відомо, що ОСОБА_3 отримав кредит у Бережанському відділенні ВАТ “Державного Ощадного банку України”, а отримані гроші вложив у товариство, але хто займався оформленням кредиту на ОСОБА_3 він не знає. Далі свідок показав, що він хоч був поручителем ОСОБА_3 по даному кредитному договору, однак своєї довідки про доходи він не подавав, хто її заносив в установу банку, йому невідомо, але дані про його доходи, що зазначені у довідці за № 52 від 2 листопада 2006 року, є неправдивими, оскільки в травні-жовтні 2006 року його заробітна плата в ТОВ “Радана” не перевищувала 400 гривень.

Cвідок ОСОБА_5 показала, що вона працює у філії Бережанського відділення ВАТ “Державного Ощадного банку”на посаді заступника керуючого-начальника відділу кредитування, їй відомо, що 3 листопада 2006 року між їх банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір для купівлі побутової техніки на суму 26 900грн.. ОСОБА_3 особисто приносив документи, які вимагав банк та заповнював власноручно заявку для отриманя кредиту, а для забезпечення своєчасного повернення отриманих згідно укладеного договору кредиту коштів у якості поручителя представив ОСОБА_2, який також власноручно підписував всі необхідні для цього документи. Згідно платіжного доручення кошти у сумі 26900грн. банком були перераховані на рахунок СПД “Бернатовича” , подальша доля зазначених грошей їй невідома, знає лише із неодноразових звернень ОСОБА_3 до адміністрації банку, що дані кошти шляхом шахрайства отримав ОСОБА_1, а тому ОСОБА_3 відмовлявся їх сплачувати. На день розгляду справи по зазначеному кредиту сплачено 21 262грн., із яких 11506грн. - сума основного боргу по кредиту та 9 756грн.- відсотки, заборгованість по кредиту становить близько 17 000грн.

Винність підсудного у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.2 ст.190 та ч.1 ст. 366 КК України, підтверджується також дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи, а саме:

- довідками № 51 та № 52, виданими 2 листопада 2006 року підсудним ОСОБА_1, як директором ТОВ «Радана», і завіреними його підписом та мокрою печаткою ТОВ «Радана» (а.с. 32,33), з яких видно, що заробітна плата ОСОБА_3 в серпні, вересні та жовтні 2006 року становила помісячно по 1980 гривень, а заробітна плата ОСОБА_2 за травень 2006 року становила 750 гривень, за червень - 760 гривень, за липень - 980 гривень, за серпень - 1200 гривень, за вересень 1250 гривень і за жовтень 2006 року - 1250 гривень;

- довідкою Пенсійного Фонду України в Бережанському районі (а.с. 61-63) № 150 від 22 вересня 2009 року, з якої видно, що працівники ТОВ «Радана» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 протягом червня-грудня 2006 року отримували заробітну плату в сумі по 350-400грн., тобто набагато нижчу заробітну плату, ніж у довідках № 51-52 про їхні доходи від 2 листопада 2006 року, виданих на їх ім”я підсудним;

-довідкою (а.с. 65) Бережанського міжрайонної державної податкової інспекції № 17-00 від 12.10.2009 року, згідно якої працівники ТОВ «Радана» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 протягом 2-го кварталу 2006 року отримали зарплату у розмірі 350 грн., протягом 3 кварталу 2006 року-1125грн., протягом 4 кварталу 2006 року 1150грн., тобто ця довідка податкової інспекції свідчить про фіктивність довідок № 51-52 , виданих підсудним про платоспроможність ОСОБА_3 та ОСОБА_2;

- висновком судово-почеркознавчої експертизи № 01/132/09 від 28 жовтня 2009 року, згідно якого підписи у довідках № 51 та № 52 від 2 листопада 2006 року про доходи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 навпроти надпису « керівник ОСОБА_1», виконані ОСОБА_1;

- висновком судової експертизи № 2349 від 27 лютого 2009 року, з якого видно, що сума позикових коштів 24 404 грн., отриманих ОСОБА_1 від ОСОБА_3 для будівництва 4-х квартирного будинку по вул. Хатки, в м. Бережани по бухалтерському обліку ТОВ « Радана» на оприбуткування не відображені (а.с. 46-59).

Наказ № 1 по ТОВ «Радана» від 19 жовтня 2005 року свідчить про те, що ОСОБА_1 19 жовтня 2005 року був прийнятий в ТОВ «Радана» на посаду директора товариства (а.с. 161), тобто цей наказ в свою чергу свідчить про те, що підсудний, як директор ТзОВ “Радана”, являвся службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов”язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов”язків.

Таким чином, на підставі перевірених в судовому засіданні доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що органи досудового слідства вірно кваліфікували дії підсудного ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України, поскільки, він, являючись службовою особою, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, тобто вчинив службове підроблення, а також суд вважає, що органи досудового слідства вірно кваліфікували дії підсудного за ч.2 ст. 190 КК України, поскільки він шляхом обману чи зловживання довірою заволодів чужим майном і цими своїми діями завдав потерпілому ОСОБА_3 значної шкоди.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 66 КК України враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання підсудного є ті, що він є раніше не судимий, щиро розкаявся у вчинененому злочині, частково відшкодував спричинену шкоду.

Беручи до уваги особу підсудного, суд враховує ту обставину, що по місцю проживання він характеризується позитивно, на утриманні має двоє неповнолініх дітей і що він є єдиним годувальником сім”ї .

Дані обставини суд вважає такими, що дозволяють прийти до висновку про можливість виправлення підсудного без ізоляції його від суспільства, а тому покарання йому слід призначити у виді штрафу, що передбачено санкціями ч. 2 ст. 190 та ч.1 ст. 366 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення його права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю

Суд вважає необхідним при призначенні покарання підсудному керуватись вимогами ст. 70 ч.1 КК України, тобто покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 190 КК України і призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п”ятдесят) гривень, без позбавлення його права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

- за ч.2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання - штраф в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одну тисячу сімсот) гривень, без позбавлення його права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволити частково. Стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 17 027 ( сімнадцять тисяч двадцять сім) гривень 87 коп., шкоди, спричиненої йому злочином, та 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 в користь НДЕЦК при УМВСУ в Тернопільській області Код ЄДРПОУ 24524727 Банк УДК в Тернопільській області МФО -838012, розрахунковий рахунок 35221003000215 кошти у сумі 525 гривень 84 коп. за проведення почеркознавчої експертизи за № 01/132/09 від 28 жовтня 2009 року.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом пятнадцяти діб з моменту проголошення вироку до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд.

Суддя: підпис

Копія з оригіналом вірна.

В.о. голови Бережанського

районного суду Тернопільської області Німко Н.П.