Ухвала суду № 81318908, 13.12.2018, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/4241/18

Провадження № 2-з/653/29/18

У Х В А Л А

іменем України

13 грудня 2018 року

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря – Волвенко А.О.

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 до Генічеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним правоустановчого документу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Генічеської міської ради, ОСОБА_2, в якому просить визнати недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 червня 2009 року, видане Генічеською міською радою ОСОБА_3 на АДРЕСА_1.

Мотивує вимоги, тим, що в період з 15 листопада 1974 року по 01 червня 1994 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3. Під час шлюбу ними була набута у власність квартира АДРЕСА_2 шляхом повної виплати пайового внеску кооперативу «Будевельник», доказом цього є реєстраційне посвідчення на ім’я ОСОБА_3 Після розлучення ОСОБА_3 здійснив прибудову до вказаної квартири, яка 20 березня 2009 року рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради № 93 була зареєстрована за ОСОБА_3 21 травня 2009 року рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради № 214 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на цю квартиру. 29 травня 2018 року її колишній чоловік помер. Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2, спадкова справа заведена приватним нотаріусом Генічеського нотаріального округу ОСОБА_4 Таким чином, оскаржуване свідоцтво про право власності на спірну квартиру, придбану в період шлюбу, порушує її права як власника квартири.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову: - шляхом заборони державним або приватним нотаріусам щодо оформлення спадкових прав на спадщину, яка відкрилася 29 травня 2018 року після смерті ОСОБА_3; - шляхом заборони державним реєстраторам, а так само нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі і забороною вчиняти певні дії;

Пленум Верховного суду України в п. 4 своєї Постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів позову вбачається, що згідно реєстраційного повідомлення, виданого Генічеським БТІ 15 січня 1992 року, квартира АДРЕСА_3 зареєстрована на праві особистої приватної власності за гр. ОСОБА_5.

В 1994 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розлучилися. Як стверджує позивач після розлучення спору про поділ сумісної квартири між ними не було, добровільно поділили її та проживали в окремих частинах. Але, письмових доказів цього суду позивачем не надано.

Надалі, 20 березня 2009 року рішенням виконкому реєструється за ОСОБА_3 прибудова до цієї квартири, а 21 травня 2009 року рішенням виконкому за ОСОБА_1 оформлюється право власності на цю квартиру.

Отже, на цій стадії процесу, враховуючи матеріали справи, неможливо встановити чи існує спір щодо вищезгаданої квартири, чи дійсно вона є спільно нажитим майном подружжя, чи вирішено питання щодо поділу спільного майна подружжя, оскільки в реєстраційному посвідченні зазначено, що квартира зареєстрована за померлим на праві особистої приватної власності, свідоцтво на право власності на квартиру ним отримано в 2009 році майже через п'ятнадцять років після розлучення. Цих даних матеріли справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять даних щодо спадкової справи, особи спадкоємця - відповідача по справі, обставин виниклих правовідносин.

Також, яким чином, оформлення спадщини відповідачем по справі, унеможливить виконання рішення суду, а саме визнання свідоцтва про право власності на майно за померлим, позивачем не зазначено.

Тому, враховуючи вищевикладене, а також те, що при забезпеченні позову цивільне процесуальне законодавство в однаковій мірі захищає інтереси як позивача, так і відповідача, законні права якого не можуть бути порушені, суд вважає, що заява про застосування заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки встановити з матеріалів позову чи дійсно існує спір між сторонами та чи потребують ці правовідносини застосування відповідних заходів забезпечення позову, на цій стадії не можливо.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію цієї ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Генічеського районний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня оголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Генічеського районного суду ОСОБА_6