Ухвала суду № 81317597, 22.04.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/8382/17 22.04.2019

н\п 1-кп/490/909/2017

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8382/17

У Х В А Л А

22 квітня 2019 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Медюка С.О.,

при секретарі Митрохіній А.Є.,

під час розгляду у судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017150020003368 від 30.07.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

за участю прокурора Цибух Т.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Коваля О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Разумовської О.Г.,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, зокрема у тому, що 29 липня 2017 року близько 23 год. 00 хв., заходячись у дворі будинку № АДРЕСА_1, із погрозою застосування ножа, здійснили напад на ОСОБА_3 , у ході якого заволоділи мобільним телефоном останнього вартістю 3 900 грн..

Відносно обвинувачених застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 27.02.2019 року строк тримання під вартою обвинувачених було продовжено до 27 квітня 2019 року включно.

Судом, в порядку ч.3 ст.331 КПК України, ініційовано питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 під вартою.

В судовому засіданні прокурор вважала необхідним продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на момент обрання даного запобіжного заходу, не зменшилися, а обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинувачених щодо виконання ними своїх процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні та не дасть можливості запобігти цим ризикам.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисники - адвокати Коваль О.В., Разумовська О.Г. проти задоволення клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечували та вказували, що ризики є необґрунтованими і прокурором не було доведено про неможливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів. Тому, просили суд в задоволенні клопотання прокурора відмовити та змінити обвинуваченим запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м`який, який не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Як слідує зі змісту ст.199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

Обраний відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що їм інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, до затримання офіційно не працював.

Як вбачається з показів потерпілого ОСОБА_3 , який під присягою та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за давання суду завідомо неправдивих показань, вказав, що саме ОСОБА_1 сів на лавку поруч з ним та діставши з кишені ніж, приклав його лезом до шиї потерпілого, що вказує на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину щодо потерпілого. Крім цього, з показів потерпілого слідує, що свідки у вказаному кримінальному провадженні є знайомими обвинувачених.

Зазначені вище обставини вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, в якому його обвинувачують та одночасно на наявність високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі доведеності вини в інкримінованому злочині, буде переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою схиляння останніх до давання суду показань, які йому вигідні.

Саме останній ризик суд вважає цілком реальним та таким, якому не зможуть запобігти інші запобіжні заходи, менш суворі ніж тримання під вартою, оскільки такі запобіжні заходи, у тому числі і домашній арешт, не створять перешкод спілкування цього обвинуваченого з вказаними особами, які б він не зміг подолати. Зокрема, вони не створять перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з цими особами шляхом розмов за допомогою засобів мобільного зв`язку, Інтернету, тощо, або при відвідуванні за його місцем проживання знайомими йому свідками, а також через інших знайомих йому осіб.

Отже, станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 минулого разу, не зникли, будь-яких нових обставин, які б істотно впливали на ступінь вказаних двох ризиків судом не встановлено, а відповідно, ці ризики не перестали існувати та не зменшились.

При цьому, жоден з інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків, оскільки, жоден з альтернативних запобіжних заходів не позбавить його можливості спілкуватися зі свідками за допомогою телефонного зв`язку або через інших осіб, тощо.

Таким чином, під час вирішення питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , судом встановлено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість їх запобігання шляхом застосування до цього обвинуваченого запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183, 194, 199 КПК України є підставою для продовження строку його тримання під вартою.

ОСОБА_2 не працює та не має інших офіційних доходів для забезпечення свого життя, є раніше судимим за вчинення тяжкого корисливого злочину, обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, при цьому вчиненого у період випробування, встановленого судом при його звільненні від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, а тому у разі доведення винуватості ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, останньому загрожує надзвичайно суворе покарання. У той же час, свідки є його знайомими, а адреси проживання потерпілого і свідків відомими йому.

Враховуючи ці обставини, розглядаючи питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою цього обвинуваченого минулого разу, суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме щодо високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 вчинить нові корисливі кримінальні правопорушення, а також з метою уникнення кримінального покарання, що йому загрожує у разі доведеності вини в інкримінованому йому злочині, він буде переховуватися від суду та впливати на потерпілого і свідків з метою схиляння останніх до давання суду показань, які йому вигідні.

Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 минулого разу, не зникли, будь-яких нових обставин, які б впливали на ступінь вказаних ризиків судом не встановлено, а, відповідно, ці ризики не перестали існувати та не зменшилися.

При цьому, жоден з інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику незаконного впливу ОСОБА_2 на потерпілого і свідків, оскільки жоден з альтернативних запобіжних заходів не позбавить його можливості спілкуватися з потерпілим та свідками за допомогою телефонного зв`язку або через інших осіб.

Таким чином, під час вирішення питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 судом встановлено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість їх запобігання шляхом застосування до цього обвинуваченого запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183, 194, 199 КПК України є підставою для продовження строку його тримання під вартою.

Відповідно, клопотання обвинувачених та їх захисників про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 183, 194, 199, 331 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Строк тримання під вартою в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 днів, а саме до 20 червня 2019 року включно.

Строк тримання під вартою в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на 60 днів, а саме до 20 червня 2019 року включно.

У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Головуючий С.О. Медюк