Рішення № 81316145, 11.04.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/17788/18

Провадження №2/521/994/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.,

при секретарі - Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 182 665,65 гривень, моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень, а також судовий збір у розмірі 1930,00 гривень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.05.2018 року приблизно о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Audi A6 НОМЕР_1 Bg), по вул. Ватутіна у м. Одеса, порушив п.10.11, п.16.3 ПДР України, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Honda Stream НОМЕР_2 , під керуванням позивача.Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.07.2018 року ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.. Згідно звіту №191/05-ТЗ від 28.05.2018 року про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу автомобіля Honda Stream, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 - вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ складає 182 665,65 гривень.Крім того, позивач вказує, що окрім завданої матеріальної шкоди, відповідачем також завдано позивачу моральну шкоду, яка полягає в стресовій ситуації, порушенні звичайного укладу життя, оскільки в зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою позивач не може підтримувати звичайний стан життя його родини, яка вимушена користуватися громадським транспортом. Таким чином, позивач та члени його родини зазнали душевні страждання у зв`язку з пошкодженням позивачем належного йому майна.

Позивач та його представник в судові засіданні не з`явились. Представник позивача надав до канцелярії суду заяву в якій просить слухати справу за відсутності позивача та представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи. Також представник позивача просив приєднати до матеріалів справи лист МТСБУ №3.1-05/36108.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судових ухвал та повісток на адресу місця реєстрації, згідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом також враховується, що відповідно до ч.1ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи встановлено, що 13.05.2018 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Audi A6 НОМЕР_1 (Bg), по вул. Ватутіна у м. Одеса, порушив п.10.11, п.16.3 ПДР України, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Honda Stream НОМЕР_2 , транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.07.2018 року визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень на користь держави. На підставі п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352,4 гривень на користь держави (Платіжні реквізити: отримувач коштів УК у м. Одесі (Малиновський район) 22030101; код за ЄДРПОУ 38016923; банк отримувач Казначейство України (ЕАП); номер рахунку НОМЕР_4; МФО 899998).

Відповідно до ст. ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили є обов`язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.

З звіту про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу №191/05-ТЗ від 28.05.2018 року вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ в результаті пошкодження транспортного завданого Honda Stream, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 182 665 грн, 65 коп..

З листа головного експерта відділу регламентних виплат МТСБУ №3.1-05/36108 від 21.11.2018 року надісланого на адресу ОСОБА_1 вбачається, що МТСБУ розглянуло справу щодо відшкодування шкоди заподіяної ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка мала місце 13/05/2018 13:00 за участю транспортного засобу (ТЗ) марки Honda з номерним знаком НОМЕР_2 та повідомило наступне. Відповідно пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ прийняло рішення про виплату відшкодування в розмірі 100 000,00 грн.. Зазначена вище сума буде перерахована в строки, передбачені законом.

Відповідно до підпункту «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Частинами 1 та 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за №6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК, крім того, відповідні роз`яснення надано в постанові Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.

Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або зниження нематеріальних благ (рівня життя, здоров`я тощо).

Ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з роз`ясненнями п.9 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну.

З зазначених підстав суд приходить до висновку, що до стягнення з ОСОБА_2 , в рахунок відшкодування завданих позивачу збитків має бути присуджено грошову суму у розмірі - 82 665,65 гривень (182 665,65 - 100 000,00).

В судовому засіданні також встановлено, що протиправними діями відповідача позивачу завдана певна моральна шкода.

Відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна. Згідно зі статтею 9 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.269 Цього Кодексу потерпілим є особа, якому адміністративним правопорушенням завдана моральна, фізична або майнова шкода. З цих підстав суд вважає, що в даному випадку позивач переніс моральні страждання і у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, і у зв`язку з пошкодженням його майна. В контексті статті 23 ЦК України при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Законодавець вказує, що межах розумності важливо правильно визначити розмір моральної шкоди в залежності від тяжкості моральних витрат, тривалості страждань, наслідки завданої шкоди відповідачем, а також часу необхідного на відновлення психічного стану позивача. У даному випадку суд враховує безумовні стражданні які позивач зазнав у зв`язку з ДТП. ОСОБА_1 зазнав душевних страждань пов`язаних з порушенням звичайного укладу життя, оскільки в зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою позивач не міг підтримувати звичайний стан життя його родини, яка була вимушена користуватися громадським транспортом. З урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 5000 гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 258-259, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 15, 22, 23, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 82 665 (вісімдесят дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) гривень 65 копійок та моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 876 (вісімсот сімдесят шість) гривень 66 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний термін.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий:

11.04.19