Рішення № 81315505, 27.02.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6869/18

Провадження № 2/369/185/19

РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2019 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Водала А.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю в зареєстрованому шлюбі, визнання права власності на майно в порядку спадкування , -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю в зареєстрованому шлюбі, визнання права власності на майно в порядку спадкування. Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 З 1994 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,0462 га, яка знаходиться на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, цільове призначення - для ведення садівництва. Із заявою до нотаріальної контори протягом шести місяців після смерті чоловіка вона не подавала, так як була упевнена, що як дружина померлого може звернутись із заявою пізніше. У жовтні 2007 року іі представник звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нею пропущено строк для прийняття спадщини. Зазначає, що була зареєстрована із чоловіком за різними адресами, проте фактично проживали разом, вели спільне господарство, разом обробляли земельну ділянку. Тому змушена звернутись до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на спадкове майно.

Тому позивач просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з покійним чоловіком - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з 16 вересня 1994 року по день його смерті та спільно проживали та вели спільне господарство. Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,0462 га, яка розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.06.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.

31.10.2018 року на виконання вимог ухвали судді від 15.06.2018 року надійшла заява від представника позивача.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.11.2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

10.12.2018 року від представника Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що спадкова земельна ділянка знаходиться в адміністративно-територіальних межах Гореницької сільської ради СТ «Струмок, але за межами населених пунктів Гореницької сільської ради. Отже, розпорядження даною земельною ділянкою віднесено до компетенції органів виконавчої влади, в даному випадку до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області. Таким чином, Гореницька сільська рада є неналежним відповідачем у даній справі. Окрім того, позивачем не наведено жодного доводу та не надано належних доказів на підтвердження спільного проживання позивача з померлим, проживання однією сім`єю, прийняття спадщини, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Ухвалою Києво-Святшинського районного суду Київської області від 16.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

У судове засідання представник Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У письмовому відзиві просили суд розглянути справу у відсутності їх представника.

У судове засідання представник Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направили до суду клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній письмові докази, знаходить, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що на підставі рішення Гореницької сільської ради від 27 березня 2001 року №8/22 ОСОБА_3. було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0462 га, яка розташована на територіїх Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, СТ «Струмок», цільове призначення - для ведення садівництва.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3. було видано державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3.

19 серпня 1998 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким усе своє майно заповів ОСОБА_5. Заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Апишковою З.І. та зареєстровано в реєстрі за №2-3081.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

В ході судового розгляду справи, встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 16 вересня 1994, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4.

27.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася до органів нотаріату із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_3

05.01.2018 року представник ОСОБА_1 звернувся із заявою до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1

Постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 05.01.2018 року за №119/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8. Постанов мотивована тим, що в порушення вимог ст. 1268, ст. 1270 ЦК України ОСОБА_1 не прийняла спадщину в установлений шестимісячний строк. Спадкоємець на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем не проживав.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004 року тощо.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Пунктом 6 Рішення Конституційного суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-135цс13, згідно правового висновку якої вбачається що, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Аналізуючи наявні матеріали в світлі наведених правових норм, а також беручи до уваги ту обставину, що на час смерті ОСОБА_3, шлюб між ним та ОСОБА_1 не розірвано, суд визнає належними і допустимими надані позивачем докази щодо спільного проживання із спадкодавцем, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 однією сім'єю з 16 вересня 1994 року до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1.

При розгляді справи судом встановлено, що заявник не має іншої можливості документально підтвердити факт свого постійного проживання разом з ОСОБА_3, але встановлення даного факту породжує певні юридичні наслідки, оскільки з визначенням місця проживання заявника з спадкодавцем законодавство пов'язує прийняття спадщини.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту підлягають задоволенню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи те, що позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і їй було відмовлено через неприйняття спадщини в установлений шестимісячний строк, оскільки на час відкриття спадщини вона не проживала разом із спадкодавцем, тому за наявності рішення суду про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини вона не позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі.

Беручи до уваги вищенаведене, вимоги позивача щодо визнання за нею право власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,0462 га, яка розташована на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на думку суду є передчасними, оскільки при доведенні факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, позивач не позбавлена права отримати свідоцтво про право на спадщину в установленому законом порядку у нотаріуса. Тобто, існує позасудовий порядок оформлення спадкових прав позивача, тому спір з цього питання відсутній. Отже, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в цій частині позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1217, 1264, 1268, ЦК України, ст.ст. 265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю в зареєстрованому шлюбі, визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 16 вересня 1994 року до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Дубас Т.В.