Ухвала суду № 81314816, 09.04.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3061/19

Провадження № 1-кс/359/1008/2019

У Х В А Л А

09 квітня 2019 м. Бориспіль

Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В. при секретарі судового засідання Тоцькій К.О., розглянувши в приміщенні суду у судовому засіданні клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області юриста 2 класу Малинецького В.А., про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке 05.03.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019111100000051,

в с т а н о в и в:

До слідчого судді 08.04.2019 надійшло зазначене клопотання, в якому прокурор зазначає, що Бориспільською місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального провадження, відомості про яке 05.03.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019111100000051 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що невідомими особами шахрайським шляхом, всупереч встановленого мораторію, отримано у приватну власність земельні ділянки товарного сільськогосподарського виробництва на території Бориспільського району та в подальшому змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам держави.

Зокрема, згідно даних Публічної кадастрової карти земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 площею 0,9334 га кожна, розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району.

Вказані земельні ділянки, на даний час, відносяться до категорії земель призначених для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.03.2019 року встановлено, що вказані земельні ділянки перебувають у користуванні (право забудови земельної ділянки) обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КАНТРІ ХАУС».

На даний час, на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 проводяться землевпорядні та будівельні роботи.

Разом з тим, в ході досудового розслідування встановлено, що вказані земельні ділянки відносяться до земель товарного сільськогосподарського виробництва (паї), цивільно-правовий обіг яких обмежено відповідно до розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - Закон) з 2001 року та по 01.01.2020 рік.

Зокрема, Закон передбачає, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств; купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, згідно інформації відділу в Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області встановлено, що вказані земельні ділянки з 30.05.1997 перебували у колективній власності Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Бортничі» та використовувались товариством для виробництва товарної сільськогосподарської продукції.

Зокрема, на підставі рішення Гірської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області від 30.05.1997 №35 ВАТ «Племзавод «Бортничі» передано у колективну власність 1022,3 га земель та у постійне користування 129,6 га.

Вказана інформація також підтверджується викопіюванням зі схеми формування земель ВАТ «Племзавод «Бортничі» та державним актом на право постійного користування сері І-КВ №000164.

В подальшому право колективної власності ВАТ «Племзавод «Бортничі» припинено та вказані земельні ділянки розпайовано згідно схеми паювання земель Гірської сільської ради.

Крім того, згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Київській області (далі - Управлінням) від 10.01.2019 встановлено, що Управлінням відповідно до плану робіт на IV квартал проведені заходи державного контролю за додержанням законодавства стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3220883200:03:002:2360, 3220883200:03:002:2361, 3220883200:03:002:2362 та 3220883200:03:002:2363, які розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району та межують із земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в одному земельному масиві.

За результатами проведених заходів контролю встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220883200:03:002:2360, 3220883200:03:002:2361, 3220883200:03:002:2362 та 3220883200:03:002:2363 відносились до земель з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, власники вказаних земельних ділянок змінивши цільове призначення таких ділянок, передали їх в якості пайового внеску до ОК «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КАНТРІ ХАУС». На даний час, земельні ділянки з порушенням вимог земельного законодавства забудовані.

За результатами перевірки Управлінням встановлено порушення вимог земельного законодавства при зміні цільового призначення, а саме при прийнятті розпоряджень Бориспільської РДА, якими затверджено проекти землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства. ОК «ЖБК «КАНТРІ ХАУС» порушує норми земельного законодавства, а саме ст. 211 Земельного кодексу України, щодо невиконання вимог використання земель за цільовим призначенням.

Враховуючи викладені обставини та місце розташування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 встановлено, що цільове призначення останніх не могло бути змінено у встановленому законом порядку з товарного сільськогосподарського виробництва на землі призначені для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини є достатньо підстав вважати, що невідомими особами шахрайським шляхом, всупереч встановленого Законом мораторію, отримано у приватну власність (користування) земельні ділянки товарного сільськогосподарського виробництва на території Бориспільського району та в подальшому змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам держави.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 належать на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та передані у подальшому в користуванні (право забудови земельної ділянки) обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КАНТРІ ХАУС», які проводять будівельні роботи в порушення вимог земельного законодавства.

Власники земельних ділянок про час та місце розгляду справи не повідомлялися з урахуванням приписів ч. 2 ст. 172 КПК України.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ч. 1 ст. 107 КПК України не здійснювалось, у зв'язку із відсутністю відповідного клопотання від учасників кримінального провадження.

Слідчий суддя оглянув в нарадчій кімнаті матеріали клопотання про накладення арешту і дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, дійсно існує кримінальне провадження, відомості про яке 05.03.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019111100000051 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження прокурором місцевої прокуратури відповідно до вимог ст. 98 КПК України земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району - визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 належать на праві власності ОСОБА_4 та земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 ОСОБА_3

На даний час, вказані земельні ділянки передані в користування (право забудови земельної ділянки) обслуговуючому кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КАНТРІ ХАУС».

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України, передбачено, що арешт накладається на майно з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.09.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що з метою забезпечення збереження речового доказу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

У своєму клопотанні прокурор вказує, що в даному кримінальному провадженні метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості приховування чи відчуження цього майна, шляхом зняття їх з рахунків у вигляді готівки чи здійснення переказів цих коштів. Разом з тим, до матеріалів клопотання не надані докази, які б дійсно свідчили про вказані прокурором підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1ст.173 КПК України).

Обов'язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Прокурор у поданому клопотанні не конкретизував, не обґрунтував та не довів як саме по собі накладення арешту на майно, а саме грошові кошти, які знаходяться на рахунках, що відкриті в у ПАТ АБ «Південний» вказаними суб'єктами підприємницької діяльності може бути використано в рамках даного кримінального провадження № 42019111100000051 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт вказаного у клопотанні майна, згідно ст.173 КПК України, враховує зазначені в клопотанні підстави для арешту, наслідки арешту майна для власників, оскільки санкції ч. 1 ст. 190 КК України не передбачають конфіскації майна та приходить до висновку, що підстави, на які посилається прокурор для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження є завчасними, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Оскільки власник майна має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, не виключено, що земельні ділянки можуть бути відчужені чи змінені будь-яким чином, тобто існують ризики втрати земельними ділянками своїх індивідуальних ознак, переходу прав власності на них до інших осіб тощо, що може мати наслідком втрати дієвості кримінального провадження та виконання завдань, визначених в ст.2 КПК України.

В разі відчуження на підставі цивільно-правових угод (міни, продажу, дарування, об'єднання, поділу, тощо) вказаних земельних ділянок чи розпорядження ними в інший спосіб вказані земельні ділянки можуть втратити свої індивідуальні ознаки (внаслідок зміни власника, конфігурації, площі появи обтяжень тощо), що ускладнить виконання органом досудового розслідування завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Продовження здійснення землевпорядних робіт на вказаних земельних ділянках однозначно призведе до перетворення речового доказу, що у свою чергу значно ускладнить виконання обов'язків органу досудового розслідування щодо вжиття всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за можливе клопотання задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170-172 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

Клопотання задовольнити часково.

Встановити заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Встановити заборону ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОК «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КАНТРІ ХАУС» (код ЄДРПОУ 39136282) на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 здійснювати будь-які роботи з метою їх подальшої забудови.

Відповідно до ч. 2 ст. 400 КПК України подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду на протязі 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ю.В. Кабанячий