Рішення № 81313888, 19.04.2019, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/392/19

2-а/379/9/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2019 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Потеряйко С.А.,

за участю секретаря судових засідань: Іванченко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ст. сержанта поліції СРПП Бучацького ВП Теребовлянського відділу поліції в Тернопільській області Андрунів А.М. про скасування постанови ДПО18 № 495084 від 09.03.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до заявлених позовних вимог просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, ДПО18 № 495084 від 09.03.2019.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.03.2019 старшим сержантом поліції СРПП Бучацького ВП у Тернопільській області Андрунівим А.М. було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ДПО18 № 49508445421, за порушення пункту 9.8 Правил дорожнього руху України, а саме керування транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкнення ближнього світла фар та ходових вогнів.

В оскаржуваній постанові зазначено, що 09.03.2019 о 11 год. 14 хв. на автодорозі М-18 на 57 км. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Рено Трафик д.н.з. НОМЕР_1, поза населеним пунктом без увімкнення ближнього світла фар та ходових вогнів, чим порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стверджує, що зазначена постанова винесена щодо нього незаконно, оскільки його адміністративне правопорушення не правильно кваліфіковане за ч. 2 ст. 122 КУпАП, як «користування зовнішніми освітлюваними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з пропущенням вимог відповідних стандартів», адже як вбачається з оскаржуваної постанови, в момент фіксації порушення, він не розпочинав рух, не змінював напрямок руху, ним не було допущено переобладнання чи використання світлових приладів з порушенням вимог відповідних стандартів.

Вважає, що в даному випадку застосуванню підлягає ст. 125 КУПАП, якою передбачена відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених ст. 121-128 КУпАП, ч. 1 та ч. 2 ст. 129, ст. 139 і 140 КУпАП у вигляді попередження.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, проте надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки до суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАСУ фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що постановою серії ДПО 18 № 495084 від 09.03.2019 року, винесеною старшим сержантом поліції СРПП Бучацького ВП Теребовлянського відділу поліції в Тернопільській області Андрунів А.М. на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн за порушення п.9.8 Правил дорожнього руху, оскільки 09.03.2019 о 11 год. 14 хв. на автодорозі М-18 на 57 км. водій ОСОБА_2, керував автомобілем Рено Трафик д.н.з. НОМЕР_1, поза населеним пунктом без увімкнення ближнього світла фар та ходових вогнів.

Позивач зазначає, що дійсно 09.03.2019 близько 11 год рухався автодорогою М-18 та дійсно не ввімкнув ближнє світло фар. Стверджує, що повинен понести за порушення ПДР відповідальність за ст.125 КУпАП, а не за ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідками, технічними засобами, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вказаної вимоги, суд запропонував всім учасникам провадження надати відповідні докази, а відповідача зобов'язав довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ОСОБА_2 дорожнього руху України.

Пленум Верховного суду України у п. 24 свої Постанови № 14 від 23.12.2005 Постанови № 14 від 23.12.2005 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті роз`яснив, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до п. 1.10 ПДР денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.

Аналіз положень ПДР свідчить про те, що денні ходові вогні це зовнішні світлові прилади. Вони є попереджувальним сигналом. Правила користування зовнішніми світловими приладами передбачено розділом 19 ПДР.

Правила користування попереджувальними сигналами містяться у розділі 9 ПДР. Згідно з п. 9.1 (г) ПДР, попереджувальними сигналами є також увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.

Відповідно до п. 9.8 ПДР, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар.

Таким чином п.9.8 ПДР врегульовано порядок користування попереджувальними сигналами у визначений період, у світлу пору доби, під час руху транспортних засобів за межами населених пунктів. Отже, користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух , учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частина 2 ст. 122 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачає відповідальність, зокрема, за порушення водіями правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, що врегульовано відповідними правилами дорожнього руху, однак як зазначено в оскаржуваній постанові, позивач здійснив порушення під час керування транспортним засобом.

Таким чином, за не ввімкнені за межами населеного пункту в період часу з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів чи ближнього світла фар настає відповідальність за ст. 125 КУпАП

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі склав протоколу щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за кваліфікацією вчиненого адміністративного правопорушення - ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідач всупереч вимогам ст. 77 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото-чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.

Вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122 КУпАП, за яке його і притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії ДПО 18 № 495084 від 09.03.2019 та не підтверджується жодними іншими доказами.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 № 495084 від 09.03.2019 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 77, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 122, 125, 245, 280, 288, 289, 293 КУпАП, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДПО18 № 495084 від 09.03.2019 про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 425 грн., складену сержантом поліції СРПП Бучацького ВП Теребовлянського відділу поліції в Тернопільській області Андрунів А.М. - скасувати.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення через суд першої інстанції. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

ГоловуючийС. А. Потеряйко