Рішення № 81313629, 22.04.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11126/17

Провадження № 2-а/344/118/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: ОСОБА_1

при секретарі с/з: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру в Івано-

Франківській області,

державного інспектора Головного управління

Держгеокадастру в Івано-Франківській

області ОСОБА_4

треті особи Товариство сприяння обороні України Івано-

Франківської обласної організації ТСО України,

Автомобільна школа в м. Івано-Франківську

про визнання протиправними та скасування припису

та постанови про накладення адміністративного

стягнення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

ОСОБА_3 (надалі – також «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (надалі – також «Відповідач 1»), державного інспектора Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 (надалі – також «Відповідач 2»), треті особи – Товариство сприяння обороні України Івано-Франківської обласної організації ТСО України, Автомобільна школа в м. Івано-Франківську, про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області реєстраційний номер 4.3-15/21 від 21.08.2017 року; визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про накладення адміністративного стягнення №4.3-17/18 від 21.08.2017 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що припису Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області реєстраційний номер 4.3-15/21 від 21.08.2017 року та постанова Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про накладення адміністративного стягнення №4.3-17/18 від 21.08.2017 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято з порушенням вимог закону, з невірним встановленням фактичних обставин правовідносин.

Обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог представник Позивача в судових засіданнях покликався на те, що ПП «Прикарпаття і К» здійснювало відповідні будівельні роботи на підставі договору про участь у будівництві від 24.05.2013 року, укладеному із законним землекористувачем відповідної земельної ділянки. Крім того, у встановленому законом порядку ПП «Прикарпаття і К», як генпідрядник, отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, наявність якого, на думку представника Позивача, не потребує отримання будь-яких інших дозвільних документів.

Крім того, представник Позивача покликався на те, що представниками відповідачів не доведено факту необхідності отримання ПП «Прикарпаття і К» спеціального дозволу на зняття ґрунтового покриву, оскільки не наведено доказів родючості грунтів у відповідному місці, з якого їх було знято.

Представником Позивача подано заяву про розгляд справи в судовому засіданні 22.04.2019 року без його участі.

Відповідачем 1 – Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, – подано заперечення на позов, в яких Відповідач 1 покликається на те, що при винесення оскаржуваних рішень державний інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.

В судових засіданнях представник Відповідача 1 та Відповідач 2 покликалися на те, що Позивача було притягнуто до відповідальності за порушення земельного законодавства, оскільки ПП «Прикарпаття і К», директором якого є Позивач, було знято ґрунтовний шар на земельній ділянці без наявності виданого у встановленому порядку спеціального дозволу.

Крім того, представник Відповідача 1 та відповідач 2 покликалися на те, що у ПП «Прикарпаття і К», директором якого є Позивач, взагалі відсутній дозвіл на здійснення відповідних будівельних робіт на відповідній земельній ділянці.

Представник третьої особи – Товариства сприяння обороні України Івано-Франківської обласної організації ТСО України, – в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просив в задоволенні їх відмовити.

Заперечуючи проти позову, представник третьої особи зауважив, що ПП «Прикарпаття і К», директором якого є Позивач, не має права здійснювати будівельні роботи на відповідній земельній ділянці.

Третя особа – Автомобільна школа в м. Івано-Франківську, явку уповноваженого представника до суду не забезпечила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, –

В С Т А Н О В И В:

На підставі листа-звернення Товариства сприяння обороні України Івано-Франківської обласної організації ТСО України щодо самовільного зайняття земельної ділянки та проведення і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель за об’єктом: земельна ділянка по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську від 12.07.2017 року №4/87 та Наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області «Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності» від 17.07.2017 року №169-ДК, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Івано-Франківської області було проведено перевірку за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості грунтів за об’єктом: земельна ділянка по вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківську.

За результатами проведеної перевірки державним інспектором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 було складено Акт обстеження земельної ділянки від 27.07.2017 року №4.3-13/44 та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом – земельної ділянки від 27.07.2017 року №4.3-12/56, якими встановлено факт самовільного заняття ПП «Прикарпаття і К» (директор ОСОБА_3О.) частини земельної ділянки, яка перебуває на праві постійного користування Товариства сприяння обороні України на вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківськ, а також знищення та пошкодження ґрунтового покриву, зняття верхнього шару грунту без спеціального дозволу.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано Главою 22 КУпАП.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 280 КУпАП).

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу – головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

21 серпня 2017 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 було складено Протокол про адміністративне правопорушення №4.3-16/17, яким зафіксовано факт зняття та перенесення Приватним підприємством «Прикарпаття і К» ґрунтового покриву без спеціального дозволу шляхом вириття котловану на частині земельної ділянки, яка розташована на вул. Гетьмана Мазепи, 144 в м. Івано-Франківськ.

21 серпня 2017 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення №4.3-17/18, якою директора ПП «Прикарпаття і К» ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Крім того, 21 серпня 2017 року державним інспектором Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 на ім’я директора ПП «Прикарпаття і К» ОСОБА_5 винесено Припис реєстраційний №4.3-15/21, яким приписано у 30-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства.

Вищевказані постанову про накладення адміністративного стягнення та припис про усунення порушень Відповідача 2 Позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Так, згідно зі ст. 168 Земельного кодексу України ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, крім випадків:

а) проведення робіт із буріння та облаштування нафтових і газових свердловин, будівництва, технічного обслуговування, ремонту і реконструкції нафтових і газових свердловин та пов'язаних з їх обслуговуванням об'єктів трубопровідного транспорту, виробничих споруд, під'їзних доріг, ліній електропередачі та зв'язку, підземних кабельних мереж енергозабезпечення;

б) проведення робіт, пов'язаних з ліквідацією та запобіганням аварійним ситуаціям на нафтових і газових свердловинах та пов'язаних з їх експлуатацією об'єктах трубопровідного транспорту, виробничих спорудах, під'їзних дорогах, лініях електропередачі та зв'язку, підземних кабельних мережах енергозабезпечення. У випадках, визначених підпунктами «а» і «б» цієї частини, зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок здійснюються виключно на підставі робочого проекту землеустрою.

Приписами статті 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і) самовільне відхилення від проектів землеустрою; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

Стаття 53-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Як передбачено підпунктом 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством України та перебуває під особливою охороною держави. Враховуючи особливий правовий статус землі як головного багатства держави, а також цінності сільськогосподарських земель, питання зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки знайшло своє особливе правове регулювання.

Зокрема, ст.1 Закону України «Про охорону земель» визначено, що:

- гумус – це органічна складова частина ґрунту, яка утворюється в процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток та формує його родючість;

- ґрунт – це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості – родючості;

- родючість ґрунту – здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту.

Відповідно до частини другої ст. 168 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Процедуру видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок визначає Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.01.2005 року №1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за №70/10350 (надалі – «Порядок»).

Згідно з п. 1.3. Порядку вимоги Порядку щодо отримання дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок є обов'язковими для власників земельних ділянок та землекористувачів, діяльність яких пов'язана з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Відповідно до п. 2 Порядку ґрунтовий покрив земельних ділянок – це поверхневий шар ґрунту, який характеризується родючістю; спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі – дозвіл) – це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Згідно з п. 3.1. Порядку власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Відповідно до п. 3.2. Порядку дозвіл не вимагається у випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів.

Як зазначено в Листі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 11 вересня 2006 року №6-8-1487/885, дозвіл видається на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок. Ґрунтовий покрив земельних ділянок характеризуватиметься родючістю і підлягатиме землюванню, якщо буде відповідати вимогам та показникам, встановленим у ГОСТ 17.5.1.03-78, ГОСТ 17.4.2.02-83, ГОСТ 17.5.3.05-84, ГОСТ 26213-84, ГОСТ 17.5.3.06-85 (відповідні обстеження земельних ділянок проводять юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення землевпорядних робіт). Ґрунтовий покрив земельних ділянок, який не відповідає вимогам та показникам, встановленим у зазначених ГОСТах, не є родючим, а отже, дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок не видається.

В Листі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель «Щодо надання роз'яснення про необхідність подання агрохімічного паспорта земельної ділянки для отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок» від 08 вересня 2008 року №6-8-2857/1272 зазначено, що однією із умов отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки є наявність агрохімічного паспорта земельної ділянки, що є документом, який підтверджує наявність чи відсутність родючого шару ґрунту. При цьому документом, який підтверджує наявність чи відсутність родючого шару ґрунту на землях сільськогосподарського призначення, є виключно агрохімічний паспорт цієї земельної ділянки, а не довідка про стан родючості ґрунтів земельної ділянки.

Як вбачається з вимог та показників, встановлених в ГОСТ 17.5.1.03-86 Охорона природи. Землі. Класифікація вскришиних та вмістких порід для біологічної рекультивації земель придатний родючий шар ґрунту класифікується як такий, що містить, зокрема більш ніж 1% гумусу – для лісної та напівпустинної зон та більш ніж 2% - для степової та лісостепової зон.

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу на те, що необхідність отримання дозволу на зняття і перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок має місце лише у тих випадках, коли він характеризується родючістю (у даному випадку – вміст гумусу в ґрунті має бути більш ніж 2%) та не підпадає під винятки, передбачені п. 3.2. Порядку.

При цьому, як встановлено судом, Відповідачем при обстеженні спірної земельної ділянки не зазначено, в якій саме частині земельної ділянки виявлено зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту). Таких даних не міститься в Акті обстеження земельної ділянки та Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

При цьому, суд повторно наголошує на тому, що необхідність отримання дозволу на зняття і перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок має місце лише у тих випадках, коли він характеризується родючістю (у даному випадку – вміст гумусу в ґрунті має бути більш ніж 2%) та не підпадає під винятки, передбачені п. 3.2. Порядку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ПП «Прикарпаття і К» дійсно здійснювались роботи, пов’язані із зняттям ґрунтового покриву без спеціального дозволу (і вказану обставину представник Позивача не заперечував), однак доказів на підтвердження того, що такий спеціальний дозвіл повинен був отримуватися в спірних правовідносинах представниками відповідачів суду не надано.

Крім того, згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

При цьому, Суд звертає особливу увагу на те, що в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб’єкта владних повноважень у правовідносинах щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб’єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб’єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб’єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб’єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Так, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб’єкт владних повноважень – Відповідач, – повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.

Враховуючи вищевикладене, посилання на належні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, а також посилання на докази та конкретні обставини, які були враховані інспектором при прийнятті рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинні міститися саме в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення.

В іншому випадку, в разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які, у відповідності до статті 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

Оскаржувана Постанова державного інспектора Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 про накладення адміністративного стягнення №4.3-17/1821 від 21 серпня 2017 року не містить посилань на перелічені статтею 251 КУпАП докази вчинення Позивачем адміністративного правопорушення (зокрема, доказ щодо обов’язку підприємства отримувати спеціальний дозвіл на зняття та перенесенні ґрунтового покриву, зокрема, доказ родючості відповідних грунтів), відповідальність за яке передбачено статтею 53-3 КУпАП, оскільки такі посилання в даній постанові відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами, як суб’єктами владних повноважень, в даній адміністративній справі не було виконано обов’язку доказування правомірності прийнятої постанови у справі про адміністративне правопорушення та припису про усунення порушень земельного законодавства, не надано належних доказів на підтвердження правомірності даної постанови та припису та самого факту вчинення Позивачем відповідного адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що Припис Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області реєстраційний номер 4.3-15/21 від 21.08.2017 року та Постанова державного інспектора у сфері здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 про накладення адміністративного стягнення №4.3-17/18 від 21.08.2017 року не можуть вважатися мотивованими, а тому підлягають скасуванню.

Посилання представника Позивача на відсутність факту самовільного захоплення земельної ділянки (наявність дозволу на початок будівельних робіт тощо) не входять до предмету доказування та з’ясування в даній справі, оскільки у спірних правовідносинах Позивача притягнуто до відповідальності саме за порушення земельного законодавства в частині зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, а не за самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно з ч.3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення субєкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення субєкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 53-3, 251, 252, 254, 256, 258 КУпАП, керуючись ст. ст. 9, 77, 134, 139, 241-246, 286 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Припис Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області реєстраційний номер 4.3-15/21 від 21.08.2017 року.

Визнати протиправною та скасувати Постанову державного інспектора у сфері здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_4 про накладення адміністративного стягнення №4.3-17/18 від 21.08.2017 року.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2019 року.

Суддя Домбровська Г.В.