Рішення № 81310600, 19.04.2019, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/53/19

2/339/79/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2019 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

з участю представника позивача ОСОБА_1

особи, яка представляє інтереси неповнолітньої дитини ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, інтереси якого представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з нього на утримання сина аліменти в розмірі 1200 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за письмою заявою бабусі неповнолітнього ОСОБА_3, проведено обстеження та встановлено, що по АДРЕСА_1 з бабусею ОСОБА_2 проживає її неповнолітній онук та навчається у Болехівській ЗОШ І-ІІІ ст. №2.

Батьками неповнолітнього ОСОБА_3 записані батько ОСОБА_4, мати ОСОБА_6 До травня дитина проживала та перебувала на утриманні своїх батьків, але ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла і він залишився проживати з батьком в с.Тяпче Долинського району та проживав з ним до 2016 року. Однак батько не займався вихованням сина, часто вживав спиртні напої, був відсутній вдома. ОСОБА_7 перебував без нагляду, тікав з дому, пропускав заняття в школі, а тому в 1 семестрі 2016 року був влаштований у Міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей в Івано-Франківській області с.Мединя Галицького району.

В кінці грудня 2016 року неповнолітнього ОСОБА_7 забрала до себе бабуся на проживання та виховання і з того часу займається його вихованням і утриманням. Дитина відвідує регулярно заняття в школі, займається спортом та слухає бабусю.

Батько у вихованні сина участі не приймає, не надає коштів на утримання, хоча це є його обов'язком. Коштів бабусі на утримання та забезпечення всім необхідним внука не вистачає. Утримувати неповнолітнього ОСОБА_7 допомагає його старший брат ОСОБА_8

Після того, як неповнолітній ОСОБА_7 почав проживати у бабусі, батько з ним не спілкується, не цікавиться його життям, здоров'ям, навчанням, не піклується про його фізичний, духовний та моральний розвиток і не приїжджав за цей час жодного разу.

Відповідач не купував і не купує сину продукти харчування, одяг, взуття, не вітає сина з Днем народження, не дарує подарунків, не допомагає матеріально та 29 серпня 2017 року нотаріально засвідчив заяву, в якій відмовився від подальшого виховання та утримання сина ОСОБА_9.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача щодо неповнолітнього сина ОСОБА_9, який проживає з бабусею ОСОБА_2, за ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У відповідності до чинного законодавства України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. А тому просить стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1200 грн.

22 лютого 2019 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

18 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач в судові засідання не з'явився повторно, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином і від нього не надійшло заяви про причини неявки в суд чи про слухання справи в його відсутності ( а.с.51, 55) та не надав відзив на позов.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

- відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

- відповідач не подав відзив;

- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При таких обставинах, враховуючи згоду представника позивача, суд, керуючись вимогами ст.280 ЦПК України, ухвалив про проведення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, особи, яка представляє інтереси неповнолітнього, пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, думку неповнолітньої дитини, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони :

- не забрали дитину з пологового будинку або із іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місцяів не виявляли щодо неї батьківського піклування,

- ухилялися від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини,

- жорстоко поводяться із дитиною,

- є хронічними алкоголіками або наркоманами,

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Судом встановлено, що відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_3 (а.с.12, 6).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Згідно актів обстеження від 12 квітня 2018 року, 17 жовтня 2018 року, 30 квітня 2019 року вбачається, що мати неповнолітнього ОСОБА_3 померла у ІНФОРМАЦІЯ_4, він залишився проживати з батьком та його батьками. Проживати в даній сім'ї йому було важко і за ним ніхто не здійснював догляд. ОСОБА_9 не відвідував заняття у школі дружив з дорослими хлопцями і часто попадав в поле зору поліції. У 2016 році був влаштований Міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей с. Мединя. З грудня його до себе забрала бабуся і він проживає разом з нею у трьохкімнатні квартирі, умови проживання задовільні, кімната облаштована меблями та побутовою технікою. ОСОБА_9 відвідує школу, не пропускає заняття. Батько у вихованні сина участі не бере, не спілкується з ним, не приймає участі у його вихованні, матеріально не допомагає, не вітає з Днем народження (а.с. 22-24).

Як зазначено у довідках №67 від 25 жовтня 2017 року та №5 від 18 лютого 2019 року, неповнолітній ОСОБА_3 навчається у 2017-2018 навчальному році в Болехівській ЗОШ І-ІІІ ст. №2. Батько дитини до школи не приходив і не цікавиться навчанням сина та протягом двох років батьківських зборів та позакласних заходів не відвідував (а.с.18-19).

ОСОБА_7 зареєстрований на проживання у с. Тяпче Долинського району Івано-Франківської області (а.с.15) та навчався в Тяпчанському навчально-виховному комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» ім. О.Дучимінської.

З характеристики на учня цього закладу ОСОБА_3 вбачається, що батько неналежно виконував свої обов'язки, учень пропускав уроки без поважних причин, бродягував по селі та по м. Долина і був направлений в Мединський НВК. Виявив низькі здібності з базових дисциплін, на заняттях малоактивний (а.с. 17).

Батько дитини проживає окремо та ухиляється від виконання своїх обов"язків по вихованню сина : зловживає спитними напоями, не цікавиться його життям та долею, не надає матеріальної допомоги, не провідав його жодного разу. Нотаріально засвідчив заяву про відмову від подальшого його виховання (а.с. 20) .

В судовому засіданні вказані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вказали, що впродовж двох років ОСОБА_3 проживає з бабусею , тато його взагалі не відвідує, не цікавиться його життям, хоч бабуся не чинить йому перешкоди в спілкуванні з дитиною.

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Відповідно до положень ст. 12 ч. 1 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року "Про права дитини" (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

З цією метою в ході судового засідання заслухана думка неповнолітнього ОСОБА_3, який пояснив, що після смерті матері проживав у батька, який через свою схильність до спиртного, на нього не звертав ніякої уваги, а щоденно приходив п"яним та виражався нецензурними словами. Тому бабуся забрала його до себе і впродовж двох років він живе у бабусі. Тато за цей період жодного разу його не провідав, не поцікавився чи він здоровий, як навчання у школі. Тому вважає, що батька слід позбавити батьківських прав.

Орган опіки і піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області дійшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який затверджений рішенням №42 від 26 квітня 2018 року (а.с.26-29).

Як випливає зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959р. дитина для повного і гармонізаційного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає права і обов'язки батьків виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, здобуття освіти, готувати їх до самостійного життя.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Це означає, що мати чи батько вважаються такими, що ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, якщо вони за станом свого психічного здоров'я усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними, а також якщо вони мають юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Однак таким правом відповідач не користуються, самоусунувшись від нього. І таке ухилення від виконання свого обов'язку він здійснює свідомо, оскільки відповідач має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, він взагалі не спілкується з сином, не проявляють щонайменшої батьківської турботи без поважних причин.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 15 Постанови пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтується на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обовязків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, обєктивного зясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до Закону України ,,Про охорону дитинства,, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За змістом ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Таким чином, при розгляді даної категорії справ, перш за все, необхідно враховувати інтереси дитини.

В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18.12.2008 ( заява №39948/06) право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

На підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, а тому вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклуються про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_3, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, подав натарільно завсідчену заяву заяву проте, що відмовляється від виховання свого сина і така його поведінка свідчить про те, що він втратив інтерес до своєї дитини.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з інтересів дитини, суд вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача відносно неповнолітнього ОСОБА_3, оскільки під час розгляду справи було достеменно встановлено факт умисного ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач, який є батьком неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є фізично здоровою особою працездатного віку.

Конституцією України визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, у ч.2 ст.51 Основного Закону зазначається, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991р.) дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Частина 3 ст. 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в долі від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається судом за заявою платника або одержувача, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ст.184 СК України).

Даних про те, що відповідач має постійне місце роботи позивач не надав.

А відтак, не маючи достовірної інформації про постійні доходи відповідача, суд прийшов до висновку про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи із віку дитини, такий прожитковий мінімум в розрахунку на місяць повинен бути не меншим як 2027 грн. і, відповідно, мінімальний розмір аліментів становить 1013.50 грн. на дитину.

При визначенні розміру аліментів в даному спорі суд, з додерженням вимог ст.182 СК України, встановивши загальний матеріальний стан відповідача, який немає постійного заробітку, відсутність в нього інших осіб, яких він зобов'язаний утримувати, стан здоров"я дитини, приходить до висновку про стягнення аліментів в сумі 1200 грн.

Такий розмір аліментів не є надмірним та є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку і розумних потреб дитини, оскільки аліменти- це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього.

Позивач звернувся до суду з вимогами - 21 лютого 2019 року і з цього дня слід присудити стягнення аліментів до досягнення дитиною повноліття.

Розподіл судових витрат суд вирішує згідно вимог ст. 141 ЦПК України: у разі задоволення позову на відповідача покладаються витрати, пов"язані з розглядом справи, що в даному спорі становлять сплату судового збору в дохід держави.

На підставі викладеного, ст.150,164, 180,182 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовзадоволити.

Позбавити ОСОБА_4батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (особовий рахунок НОМЕР_3, відкритий в відділенні Ощадного банку ( №10008/0168, МФО 336503, ідентифікаційний код НОМЕР_1) щомісячно аліменти в розмірі 1200 ( одну двісті) гривень.

Стягнення аліментів розпочати з 21 лютого 2019 року і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць в сумі 1200 гривень підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_4в дохід держави 1921 ( одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору на розрахунковий рахунок за реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача:899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікація доходів бюджету: 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Болехівської міської ради місцезнаходженняпл. І.Франка,12 м.Болехів Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054270.

ОСОБА_2 - місце проживання АДРЕСА_2.

Відповідач: ОСОБА_4 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2, місце проживанняАДРЕСА_3.

Дата складання повного тексту рішення - 22 квітня 2019 року.

Суддя Головенко О.С.