Рішення № 81310130, 16.04.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13801/18

Категорія 29

2/295/494/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Зубрицькій Т.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування інфляційних втрат та трьох відсотків річних,-

встановив:

Позивач звернувся в суд із позовом, де зазначив, що 25.09.2014 року між ОСОБА_1 та КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець ОСОБА_1 передав, а КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради, що виступило покупцем, прийняло у власність автомобіль BMW 520I, сплативши 133 492,88 грн.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 18.10.2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.09.2014 року, зобов»язано ОСОБА_1 повернути КП «Житомирводоканал» 133 492,88 грн., а КП «Житомирводоканал» зобов»язано повернути отримане за укладеним договором купівлі-продажу майно – транспортний засіб.

Позивач зауважує, що з часу прийняття рішення Апеляційним судом Житомирської області у відповідача виникло грошове зобов»язання, виконання якого прострочується.

У зв»язку з наведеним, просить стягнути визначені положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати, нараховані за період з 18.10.2016 року по 16.10.2018 року. в сумі 55 372,97 грн., а також 3 % річних від простроченої суми в розмірі 7976,75 грн.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, де зауважено на тому, що внаслідок приведення сторін визнаного судом недійсним договору до попереднього стану грошове зобов»язання не виникло, адже сторона зобов»язана до виконання обов»язку.

При невиконанні рішення суду зобов»язального характеру до боржника можуть застосовуватись заходи, визначені положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Також сторона просить звернути увагу, що позивачем тривалий час не виконувалось рішення про повернення транспортного засобу, крім того, надані розрахунки на підтвердження вимог про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних не відповідають належно обрахованим.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з вищевикладених підстав. На уточнююче запитання суду повідомив, що тривалий час фактичного не повернення транспортного засобу пов»язувалось із відмовою відповідача повертати грошові кошти, а також наміром сторін вирішити питання у позасудовому порядку.

Відповідач, представник відповідача заперечувала з приводу задоволення позову. Відповідач пояснив, що автомобіль повернуто у значно погіршеному стані. Представник відповідача просив суд взяти до уваги висновки, наведені у постанові Верховного Суду України № 6-2491цс15 від 02.03.2016 року, де вказано, що до застосуванню підлягає ст.1212 ЦК, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст.536 ЦК з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження цих коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до ст.536 ЦК й унеможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 цього Кодексу.

Зауважив, що ОСОБА_2 Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року хоча і відступила від позиції, викладеної у постанові № 6-2491цс15 від 02.03.2016 року, мала на меті розв»язання іншого питання, а тому, не вказавши іншого з приводу повернення сторін недійного договору у попередній стан, підлягає до застосування ст. 1212 ЦК України.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 18.10.2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.09.2014 року, зобов»язано ОСОБА_1 повернути КП «Житомирводоканал» 133 492,88 грн., а КП «Житомирводоканал» зобов»язано повернути ОСОБА_1 автомобіль марки BMW 520I.

Постановою старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24.05.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 295/6897/15-ц про зобов»язання ОСОБА_1 повернути КП «Житомирводоканал» 133 492,88 грн.

Пунктом 2 резолютивної частини постанови боржнику надано 10 термін на виконання рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За ч.5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, прийняття судом рішення про зобов»язання повернення грошових коштів фактично виявляє обов»язок особи, відносно якої таке рішення ухвалене, повернути грошову суму, що кореспондується з правом іншої сторони на отримання коштів. Формулювання виниклих обставин згідно судового рішення про зобов»язання сторони до виконання дій, а не до стягнення коштів, на чому зауважує відповідач, не може впливати на юридичний зміст виниклого факту як необхідність повернення (сплати) коштів.

Суд звертає увагу, що застосування положень ст. 625 ЦК не виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України, зокрема як захист особи, яка за укладеним договором, визнаним в подальшому недійсним, передала майно.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц зазначено, що ОСОБА_2 Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у: постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.

У висновках суду про правильне застосування норм права зазначено: за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Вирішуючи питання про термін, з якого зобов»язання є простроченим, суд керується календарною датою прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, а також 10 денним строком, наданим на виконання рішення суду.

За таких обставин, терміном початку прострочення виконання зобов»язання є 04.06.2018 року.

Період час до указаного терміну не може вважатись простроченням, оскільки сторона як боржник була позбавлена можливості виконати зобов»язання у належний спосіб, зокрема без повідомлення про спосіб оплати (готівковий. Безготівковий), банківські реквізити.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Інфляційні втрати внаслідок прострочення виконання зобов»язання за період з 04.06.2018 року по 16.10.2018 року (обмежено вимогами позивача) становлять:

1,0363 (як множення індексів 1,019 та 1,017) * 133 492,88 грн. – 133 492,88 грн. = 4845,79 грн.

Три відсотки річних за вищевказаний період прострочення виконання зобов»язання становитиме:

133 492,88 * 3 * 135 (днів прострочення) / 365 / 100 = 1481,22 грн.

Вказані суми підлягають до стягнення з відповідача.

У відповідності до ст. 141 ч.1 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 258-279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради, код ЄДРПОУ 03344065. місцезнаходження: м. Житомир, вул. Чуднівська, 120, інфляційні втрати внаслідок прострочення виконання зобов»язання з повернення грошових коштів за період з 04.06.2018 року по 16.10.2018 року в сумі 4845,79 грн., три відсотки річних в розмірі 1481,22 грн., а всього 6327,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомирводоканал» Житомирської міської ради судовий збір пропорційно задоволених вимог в сумі 176,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне рішення суду буде виготовлене 19.04.2019 року.

Суддя: Д.М.Лєдньов