Рішення № 81309706, 16.04.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/6651/18

Провадження 2/206/249/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 рокув залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про визнання права на приватизацію житлового приміщення,

за участі представників:

позивача, адвоката ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у грудні 2018 р. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 житлового господарства Дніпровської міської ради, в якому просять визнати за ними право на приватизацію житлового приміщення: кімнат №№ 412, 413, 414, в гуртожитку по вулиці Карагандинській будинок 11 А, у м.Дніпро за відсутності копії ордеру про надання житлової площі, засвідченої балансоутримувачем гуртожитку - КП «Жилсервіс-5». Стягнути з відповідача на їх користь судові витрати зі сплати судового збору (а.с.2-5).

ОСОБА_6 виклад позиції позивачів та заперечень відповідача.

Свої позовні вимоги позивачі мотивували тим, що 12.07.2013 року ТОВ «Дніпробетон» було видано ОСОБА_1 ордер № 56, на право зайняття житлових кімнат №№ 412, 413, 414, в гуртожитку по вулиці Карагандинській будинок 11А, у м.Дніпро для проживання разом з ОСОБА_2. 26.09.2018 році вони реалізовуючи своє право на приватизацію житлових приміщень, звернулися до ОСОБА_3 житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою від 25.09.2018 року про приватизацію даних житлових приміщень. До відповідної заяви ними були додані всі необхідні документи, а саме: нотаріально посвідчену копію ордеру № 56, виданого 12.07.2013 року ТОВ «Дніпробетон»; оригінал довідки № 2915 від 25.09.2018 року, виданої КП «Жилсервіс-5» ДМР; копії паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів засвідчені належним чином; оригінал Медичного висновку № 214 від 04.09.2018 року, № 215 від 04.09.2018 року про стан здоров'я; копію технічного паспорту на кімнати №№ 412, 413, 414, в гуртожитку по вулиці Карагандинській будинок 11А, у м.Дніпро засвідчену належним чином; згоду на збір та обробку персональних даних; копію акту дослідження житлових умов наймача від 24.06.2008 року засвідчену належним чином; копію документу (листа), що підтверджує перебування сім’ї на квартирному обліку при виконавчому комітеті районної у місті ради від 22.11.2011 року. Однак, листом № 319-5432 від 09.11.2018 року ОСОБА_3 житлового господарства Дніпровської міської ради «Про розгляд заяви» їм було повідомлено, що їх заява на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку за адресою: вул.Карагандинська, 11А, к.412, 413, 414 не може бути розглянута органом приватизації міської ради, оскільки в наявних документах ними не надано копію ордера на житлову площу, що підтверджує право користування житлового приміщення в гуртожитку за адресою: вул.Карагандинська, 11А, к.412,413,414 засвідчену належним чином балансоутримувачем гуртожитку - КГІ «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради. Відповідно до довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР від 25.09.2018 року № 291 вони займають три ізольовані кімнати у гуртожитку загальною площею 12,6+12,8+17,8 кв.м. (42,9 кв.м.), житловою площею 12,6+12,8+17,8 кв.м. (42,9 кв.м.). Цією комісією 17.05.2018 року було розглянуто питання упорядкування проживання їх сім’ї у кімнатах №№ 412, 413, 414 гуртожитку по вул.Карагандинська, 11А, та прийнято рішення: ураховуючи відсутність підстав для вселення відмовити у надані дозволу на упорядкування проживання сім’ї ОСОБА_1 та запропоновано звільнити кімнату № 414. Після звільнення кімнати № 414 та поновлення довідок погодити надання дозволу на упорядкування проживання в кімнатах № 412,413 гуртожитку по вул.Карагандинська, 11А, строком - постійно. Підставою у відмові надання адміністративної послуги є оформлення документів неналежним чином. Вони вважають, що відмова ОСОБА_3 житлового господарства Дніпровської міської ради в розгляді їх заяви на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку є незаконною, необґрунтованою, безпідставною та такою, яка порушує їх право на приватизацію житлового приміщення, передбаченого законодавством. Ними надані всі документи, необхідні для передачі у власність громадян жилих приміщень (кімнат) у гуртожитку. Однак, всупереч зазначеного, ОСОБА_3 житлового господарства Дніпровської міської ради не вважає нотаріально посвідчену копію ордеру № 56, виданого 12.07.2013 року ТОВ «Дніпробєтон» - такою, яка засвідчена належним чином, бо відповідач безпідставно посилається на те, що копія ордеру № 56, виданого 12.07.2013 року має бути посвідчена тільки балансоутримувачем гуртожитку - КП «Жилсервіс-5» ДМР. Таке незаконне твердження відповідача порушує право позивачів на приватизацію житлового приміщення. З метою отримання засвідченої балансоутримувачем гуртожитку - КП «Жилсервіс- 5» ДМР копії ордеру № 56, виданого 12.07.2013 року їх адвокатом було здійснено адвокатський запит, на який КП «Жилсервіс-5» ДМР повідомили про відсутність у них оригіналу ордеру № 56, виданого 12.07.2013 року. Кімнати №№ 412, 413, 414 у гуртожитку за адресою: вул. Карагандинська, 11А, мають загальну площу 42,9 кв.м. (12,6+12,8+17,8 кв.м.), що для двох осіб є в межах санітарних норм, встановлених законодавством. Вони там зареєстровані і проживають, отже мають право на приватизацію.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Представник позивача ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову, з підстав викладених у ньому. Зазначила, що відповідач відмовив позивачам у праві на приватизацію, у зв’язку з оформленням неналежним чином документів. У позивачів є всі підстави для приватизації кімнат №№ 412, 413, 414 у гуртожитку за адресою: вул. Карагандинська, 11А.

Представник відповідача ОСОБА_3 житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачам відмовили у розгляді заяви, у зв’язку з подачею неналежним чином оформлених документів, а не з підстав, що у них не має права на приватизацію. Не було надано належним чином засвідчений ордер, який є підставою для вселення.

Третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради не використали своє право бути присутніми у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

05 грудня 2018 року у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.34).

18 січня 2019 року, 22 січня 2019 року від позивача ОСОБА_2 надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує і просить задовольнити (а.с.41, 45).

21 січня 2019 року від третьої особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради надійшла заява з проханням розглядати справу за їх відсутності (а.с.43).

Ухвалою судді від 28 січня 2019 року закрито підготовче засідання у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.53).

16 квітня 2019 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом, заслухано представників сторін, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до фотокопії ордера № 56, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 25 вересня 2018 року, 12.07.2013р. ТОВ «Дніпробетон» видано ОСОБА_1 ордер № 56 на житлову площу у гуртожитку, яким надано право на зайняття сім’єю двом особам житлової кімнати у гуртожитку по вулиці Карагандинська, буд. 11А, кімната 412, 413, 414, розміром 12,3кв.м, 12,9кв.м, 17,9кв.м. Склад сім’ї ОСОБА_1, 07.02.1963 року – основний квартиронаймач, ОСОБА_2, 04.08.1987р. – донька (а.с.6).

Відповідно до довідки № 2915 (витяг з домової книги про склад родини та реєстрації) Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради від 25.09.2018р. по вулиці Карагандинська будинок 11А кімнати № 412, 413, 414 (гуртожиток) загальна площа 12,6+12,8+17,8кв.м, житлова площа 12,6+12,8+17,8кв.м, кімнат 3 (ізольована кімната) на 4 поверху 5 поверхового будинку, який знаходиться на балансі КП «Жилсервіс-5» ДМР зареєстровані та мешкають на цій площі двоє осіб: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 – відповідальний квартиронаймач зареєстрована тимчасово з 14.02.1991р. до 29.05.1992р., постійно з 29.05.1992р.; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 – донька зареєстрована у д/кн. Разом з мамою тимчасово: з 14.02.1991 до 29.05.1992 року, постійно з 29.05.1992 до 27.09.2004 року, після отримання паспорта в кімнаті № 412 з 27.09.2004р. Особовий рахунок відкритий на ОСОБА_1 (а.с.7).

З копії паспорту ОСОБА_1 серії АН 513078 вона зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_3, гуртожиток з 29 травня 1992р. (а.с.9-11).

З копії паспорту ОСОБА_2 серії АН 297877 вона зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_3, кімната 412 з 27 вересня 2004р. (а.с.13-15).

Згідно акту обстеження житлових умов від 24 липня 2008р. по вулиця Карагандинська 11а, кімнати 412, 413, 414 проживають ОСОБА_1 основний квартиронаймач та її донька ОСОБА_2 Потребують поліпшення житлових умов. Необхідно стати на квартирний облік (а.с.25).

Відповідно до листа Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 22.11.2011р. ОСОБА_1 з сім’єю перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті районної у місті ради (а.с.26).

26.09.2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися із з відповідною заявою до органу приватизації, в якій просили оформити передачу в приватну власність житлове приміщення у гуртожитку по вулиці Карагандинська, 11А, кімнати № 412,413,414 (а.с.8).

З цієї заяви видно, що позивачами серед інших документів було долучено копія ордера про надання житлової площі в гуртожитку № 56 від 12.07.2013р. посвідченої нотаріально.

09 листопада 2018 року ОСОБА_3 житлового господарства Дніпровської міської ради повідомив ОСОБА_1, що її заява на приватизацію жилого приміщення у гуртожитку за адресою: вул. Карагандинська, 11А, к.412, 413, 414, в органі приватизації міськради не може бути розглянута, оскільки до зави на приватизацію не надано копію ордера на житлову площу, що підтверджує право користування житлового приміщення в гуртожитку за адресою: вулиця Карагандинська, 11А, к.412, 413, 414, мзасвідчену належним чином балансоутримувачем гуртожитку КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради. Підставою у відмові надання адміністративної послуги є оформлення документів не належним чином (а.с.27).

23.08.2018р. адвокат ОСОБА_4 звернулася з адвокатським запитом до Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, в якому просить надати належним чином засвідчену копію ордеру № 56 на житлову площу в гуртожитку, виданого 12.07.2013р. ТОВ «Дніпробетон» ОСОБА_8 на право зайняття кімнат № 412, 413, 414 у гуртожитку по вул. Карагандинській, буд. 11А, у м. Дніпро (а.с.28).

06.09.2018р. Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради надали відповідь, що за даними обліку ордерів по кім 412, 413, 414 вул. Карагандинській, буд. 11А у місті Дніпро оригінал вказаного ордеру № 56 від 12.07.2013р. не значиться, тому підприємство не має повноважень засвідчувати наданий папірець (а.с.29).

З копії єдиної довідки від 07.12.2018 року Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради станом на 01.12.2018р. у ОСОБА_1, яка мешкає по вул. Карагандинська, буд. 11а, кімн. 412, 413, 414 заборгованість за квартплату та інші комунальні послуги відсутня (а.с.48).

З копії узагальненої довідки від 07.12.2018 року Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про наявність особистих рахунків на житлово-комунальні послуги особистий рахунок у КП «Жилсервіс 5» ДМР відкритий на ОСОБА_1, яка мешкає по вул. Карагандинська, буд. 11а, кімн. 412, 413, 414 на підставі акта передачі-приймання (а.с.49).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що регулюються нормами ЖК України та ЦК України.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків") тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами закріплено право людини на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло. У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною третью статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року N 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім’ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Частиною 4 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення у дію цього Закону.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 3, 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Згідно із пунктом 18 цього Положення, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами, до числа яких суд не належить.

Положеннями частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» законодавчо визначено об'єкти приватизації. А саме до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Частиною 2 даної статті визначені об'єкти які не підлягають приватизації, а саме: не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і видно, що на спірне житлове приміщення не розповсюджується.

Згідно з ч.1 ст. 345 ЦК Українифізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом.

Обов'язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта Законами України проголошений ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Проте, судом встановлено, що позивачам відмовлено у розгляді їх заяви, у зв’язку з з оформленням документів неналежним чином, а не в приватизації з підстав, що у них немає не це права.

Таким чином їх звернення до суду є передчасним, оскільки ОСОБА_3 житлового господарства Дніпровської міської ради не приймав рішення щодо відмови позивачам у приватизації квартири з підстав, що у позивачаів не має права на приватизацію, а лише відмовив у розгляді їх заяви

Крім цього, всупереч ст. 81 ЦПК України позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при поданні заяви на приватизацію ними були подані належним чином засвідчені документи.

Позивачі посилаються на те, що ними була надана належним чином засвідчена копія ордеру, проте суд не може погодитися з таким твердженням, оскільки надана фотокопія ордеру від 12.07.2013р. посвідчена нотаріально 25 вересня 2018 року і зазначено, що з оригіналу документу, в той час, як 06.09.2018р. Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради надали відповідь, що оригінал ордеру не значиться.

Крім цього слід зазначити, що за змістом ст. 58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Відповідно до п. п. 69, 70, 72 Постанови ради Міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»(розділ IV), ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів. Ордер вручається громадянинові, на імя якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера предявляються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сімї, включених до ордера. При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер це документ, що має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

З наданої довідки КП «Жилсервіс-5» ДМР та копій паспортів позивачів видно, що ОСОБА_1 зареєстрована у гуртожитку (без зазначення кімнати) по вулиці Карагандинській 11А, а ОСОБА_2 зареєстрована у кімнаті 412.

Позивачами також не надано доказів на підставі чого ними були зайняти три кімнати № 412, 413, 414 у гуртожитку по вулиці Карагандинська 11А ще з 90-х років.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

А також відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 квітня 2019 року.

Суддя А.О. Сухоруков