Рішення № 81309599, 19.04.2019, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1703/18

Провадження номер № 2/0186/30/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Кривошея С.С.

при секретарі: Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про стягнення боргу за кредитом спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1, про стягнення боргу за кредитом спадкодавця.

В обґрунтування позову зазначає, що 28 липня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого останній були видані кредитні кошти в розмірі 10200,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 30,0% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов’язання перед позичальником у відповідності до ч.1 ст.1054 ЦПК України виконав.

16 вересня 2013 року позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24 вересня 2013 року. Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкоємцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1, який мав право подати заяву про прийняття спадщини або про відмову від спадщини в строк з 16 вересня 2013 року по 16 березня 2014 року.

07 лютого 2014 року позивачем була направлена претензія кредитора до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області. 24 лютого 2014 року позивачем було отримано відповідь з Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, в якій заначено, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались. Таким чином відповідач, оскільки проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов’язання померлої позичальниці. Спадкування обов’язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

03 червня 2018 року до спадкоємця ОСОБА_1, було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред’явив свої вимоги, але відповідачем ніяких дій не було виконано.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № б/н від 28 липня 2010 року складає 7855,18 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору.

У судове засідання представник позивача надала заяву, в якій прохала суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову, також надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позивач не додає жодного належного доказу факту письмового укладання даного кредитного договору та виконання банком своїх зобов’язань за умовами даного кредитного договору б/н від 28 липня 2010 року, доказу кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «ПриватБанк», та доказу наявності його права вимоги до нього, як до його боржника.

16 вересня 2013 року його мати ОСОБА_2, померла що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24 вересня 2013 року.

З моменту відкриття спадщини, та до теперішнього часу він не отримував від нотаріуса свідоцтва про спадщину після померлої матері, тому доводи позивача про те, що до нього перейшли обов’язки по кредитному договору б/н від 28 липня 2010 року є безпідставними і не доведені позивачем.

Позивач жодного разу до моменту подання позову до суду не звертався до нього з вимогами по кредитному договору б/н від 28 липня 2010 року.

Надані до позовної заяви додатки жодним чином не підтверджують факт наявності заборгованості за кредитним договором у визначеній в позові сумі.

Позивач не надав до позову, жодного з документів, що підтверджують як факт отримання позичальником кредитних коштів через касу банка, так і документів, що підтверджують факт відкривання позичальнику/ом рахунку для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

Крім того, первинні бухгалтерські документи - це найважливіший та єдино можливий доказ в суді реальності господарської операції щодо надання банком та отримання позичальником кредитних коштів, визначення розміру і валюти наданих коштів та які мають юридичну силу і не потребують подальших пояснень і деталізації.

До позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» серед додатків був наданий «Розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 28 липня 2010 року, укладеного між «ПриватБанком» та клієнтом - ОСОБА_2В.», зроблений банком, але, розрахунок заборгованості не є детальним, з нього неможливо встановити, з якої початкової суми та як саме розраховувалася сума боргу, він не підтверджений первинною бухгалтерською документацією, згідно якої проведено розрахунок.

Взагалі, цей розрахунок є програмним документом, який не відноситься до первинних бухгалтерських документів, тому він не може бути належним доказом при розгляді кредитної справи у суді.

Отже, жодного належного та допустимого доказу щодо надання позичальнику ОСОБА_2 кредиту у розмірі 10200,00 грн. позивачем не надано.

Крім того, ще з 2013 року не здійснено жодного платежу (погашення чергового платежу за кредитним договором б/н від 28 липня 2010 року), однак, не зважаючи на сплив загального строку позовної давності у 3 (три) роки, позивачем АТ КБ «Приват Банк» подано позовну заяву після закінченого зазначеного загального строку позовної давності. Так як про порушення свого права позивач дізнався ще у вересні 2013 року.

Надання до позову копії (паперовий носій інформації) умов та правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою, без жодного підпису його матері, протирічить загальному та допустимому принципу надання до суду учасниками процесу належних та допустимих доказів, так як відсутність підписів на даному документі дає підстави стверджувати, що його мати ОСОБА_2 не була у повній мірі ознайомлений із такими Умовами надання банківського кредиту, що є неприпустимим.

Просить суд відмовити Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позову до нього, у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 28 липня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого відповідно до статутних документів, є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено договір у вигляді Анкети-заяви б/н, згідно якої ОСОБА_2 було надано кредитний ліміт у сумі 2000,00 грн., з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 30,0% на рік.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між нею та банком договір, про що свідчить її підпис у заяві.

Відповідно до положень п.2.1.1.2.4. умов та правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з п.2.1.1.2.12. умов та правил надання банківських послуг, картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицевій стороні картки, включно.

Згідно з п.2.1.1.3.5. умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунку клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, яка підлягає сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п.2.1.1.12.6. умов та правил надання банківських послуг, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «тарифами банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту та оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.1.7.6. умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

В п.2.1.1.4.6 правил користування платіжною карткою зазначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленій банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових зобов’язань та інших обов’язків за цим договором.

Банк належним чином виконав свої зобов’язання та відкрив ОСОБА_2 картковий рахунок.

У порушення умов кредитного договору, за життя ОСОБА_2 свої зобов’язання належним чином не виконувала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на день її смерті становить 7855,18 грн.

16 вересня 2013 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ №527379, виданим 24 вересня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта №152345816 від 11 січня 2019 року, померлій ОСОБА_2 на момент смерті, на праві спільної часткової власності належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності №10203, видане 08 грудня 2008 року Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1054 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов’язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Згідно з частинами 1,3,5 статті 1268 ЦПК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим. Для того, щоб встановити факт сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця та встановлює місця реєстрації проживання померлого за довідкою органів реєстрації. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину через подання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений для цього законодавством, тобто шестимісячний строк. Своїми діями спадкоємець перериває для себе строк для прийняття спадщини і стає власником майна. Якщо спадкодавець подав заяву про відмову від спадщини у встановлений для цього строк, вважається, що він відмовився від спадщини.

За життя ОСОБА_2 у порушення умов кредитного договору свої зобов’язання належним чином не виконувала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування.

З наданого банком розрахунку вбачається, що кредитний ліміт банком збільшувався, та станом на 16 вересня 2013 року існує заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7855,18 грн., яку банк просить стягнути з відповідача ОСОБА_1, як із спадкоємця після смерті ОСОБА_2, померлої 16 вересня 2013 року.

В той же час, аналізуючи розрахунок заборгованості за договором б/н укладеного між ОСОБА_2 та банком, який наданий позивачем, судом встановлено, що по даному договору проводилися проплати 20 вересня 2013 року в сумі 600,00 грн.; 17 жовтня 2013 року в сумі 206,68 грн.; 28 жовтня 2013 року в сумі 8,75 грн.; 27 грудня 2013 року в сумі 200,35 грн. Загальна сума проплати після смерті позичальника ОСОБА_2 складає 1015 грн.78 коп., тобто сума заборгованості ОСОБА_2 зменшилась на суму проплат після смерті та становить 6839,40 грн.

Згідно спадкової справи, яка була відкрита Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 19 травня 2014 року, до нотаріуса звернувся ОСОБА_1 з заявою про фактичне прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

У заяві ОСОБА_1 зазначив, що померла ОСОБА_2В є його матір’ю і він приймає у спадщину належне їй майно, а саме 1/2 частину квартири №45, яка знаходиться у житловому будинку №12-а, розташованого по вулиці Гагаріна, міста Першотравенська, Дніпропетровської області. Спадкове майно він фактично прийняв, так як мешкав та був зареєстрований на час смерті спадкодавця за адресою: АДРЕСА_2.

Що ж стосується строку позовної давності, то суд вважає, що він Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» не пропущений, так як останній звернувся з претензією до спадкоємців боржника, шляхом подання її до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 05 лютого 2014 року, тобто до спливу шестимісячного строку.

Відповідач, як спадкоємець померлого позичальника, який не виконав умови кредитного договору, прийнявши спадщину, в силу ст. ст. 1281, 1282 ЦК України, зобов'язаний у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, як до спадкоємця, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку після смерті ОСОБА_2, померлої 16 вересня 2013 року, є обґрунтованими, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28 липня 2010 року, яка складається з тіла кредиту у розмірі 6839,40 грн., а також на підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по справі в розмірі 1534 грн. 15 коп. (6839,40 грн. : 7855,18 грн. х 1762 грн.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.526, 527, 530, 608, 1054-1057, 1218, 1219, 1261, 1268, 1269, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст.5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 279 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Пермської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» вул. Грушевського, буд.1-Д м. Київ, на р/р № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 28 липня 2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2, у розмірі 6839 (шість тисяч вісімсот тридцять дев’ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Пермської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» вул. Грушевського, буд.1-Д м. Київ, на р/р № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, судовий збір в розмірі 1534 (одна тисяча п’ятсот тридцять чотири) гривні 15 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України, рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: С.С. Кривошея