Рішення № 81308608, 09.04.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Справа № 213/699/19

Номер провадження 2-о/213/23/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Стаматової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/ цивільну справу №213/699/19 за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

Заявниця звернулась до суду з вищевказаною заявою, в якій просить суд встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов'язку військової служби 06.02.2015 року в районі с. Рідкодуб Шахтарського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

В обґрунтування заяви зазначила, що її чоловіка ОСОБА_3 02.08.2014 року було призвано на військову службу до військової частини А3283 (по стройовій частині) від 19.09.2014 року № 239 та наказу керівника сектору "С" (по стройовій частині) від 23.09.2014 року № 48 її чоловіка було направлено до базового табору розташованого в с. Покровське Донецької області в оперативне підпорядкування керівнику сектору "С" для участі в бойових діях на території Донецької та Луганської областей. У кінці лютого-на початку березня 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Чоловік заявниці, ОСОБА_4 загинув 06.02.2015 року при виконанні обов'язку військової служби в районі с. Рідкодуб Шахтарського району Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що можливо встановити лише у судовому порядку. Звернення заявниці до суду з цією заявою обумовлено тим, що вона має на меті визначення статусу її чоловіка, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією конвенцію, іншими нормами міжнародного права.

В судове засідання заявник не з’явилась, заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заперечень не надали.

Вивчивши заяву та матеріали справи у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що заявниця є дружиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 24).

Під час мобілізації з 04 червня по 29 серпня 2014 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу Інгулецьким ОРВК (а.с. 32).

Відповідно до Витягу з Наказу № 190 від 02.08.2014 року командира військової частини А3283 старший лейтенант ОСОБА_3 вважається таким, що з 02 серпня 2014 року приступив до виконання службових обов'язків за посадою "старший лейтенант" (а.с. 28).

Відповідно до Витягу з Наказу № 239 від 19.09.2014 року старший лейтенант ОСОБА_3 вибув до базового табору с. Покровське Донецької області в оперативне підпорядкування керівника сектора "С" для участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 29).

ОСОБА_6 Довідки № 1058 від 22.04.2015 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України вона видана старшому лейтенанту ОСОБА_3 про те, що він дійсно в період з 19.09.2014 року по 06.02.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції с. Покровське Донецької області (а.с. 78).

ОСОБА_6 спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групових нещасних випадків, випадків смерті та аварії від 30.04.2015 року старший лейтенант ОСОБА_3 загинув при наступних обставинах - 06 лютого 2015 року близько 12 години 30 хвилин під час бою з противником на взводному опорному пункті "Станіслав" був підбитий танк на якому він знаходився, внаслідок чого отримав руйнування головного мозку, розтрощення голови, ушкодження внаслідок бойових дій (а.с.79-81).

ОСОБА_6 Свідоцтва про смерть від 01 квітня 2015 року ОСОБА_3 помер 06 лютого 2015 року, місце смерті України Донецька область Шахтарський район селище Рідкодуб (а.с. 87).

ОСОБА_6 лікарського свідоцтва про смерть № 368/А від 31.03.2015 року ОСОБА_3 помер 06 лютого 2015 року, смерть настала при артобстрілі в зоні АТО (а.с. 88-89).

ОСОБА_6 з Витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2307 від 19 червня 2015 року смерть старшого лейтенанта ОСОБА_3 через травму: руйнування головного мозку, розтрощення кісток черепу і підтверджена свідоцтвом про смерть - травма та причини смерті, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 90).

ОСОБА_3 посмертно нагороджено орденом ОСОБА_7 ІІІ ступеню та медаллю "ЗА ОБОРОНУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ" (а.с. 93, 94).

Отже, суд знаходить, що чоловік заявниці ОСОБА_3 будучи старшим лейтенантом, заступником командира 2 танкової роти по роботі з особовим складом 1 танкового батальйону загинув 06 лютого 2015 року при виконанні обов'язку військової служби - вказані факти юридично відображені у вищевказаних документах, не підлягають жодному сумніву і не потребують їх додаткового встановлення через судове рішення у судовій інстанції.

Крім того, Верховна ОСОБА_8 України 15 квітня 2014 року прийняла Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», що стосувався АРК та м. Севастополя, відповідно до ст. 2 якого, ним визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Постановою Верховної ОСОБА_8 України від 27 січня 2015 року № 129-УІІІ було затверджено Звернення Верховної ОСОБА_8 України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_8 Європи, Парламентської ОСОБА_8 НАТО, Парламентської ОСОБА_8 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_8 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, у якому, зокрема, зазначено, що Верховна ОСОБА_8 України визнає Російську Федерацію державою - агресором та закликає міжнародних партнерів України визнати Російську Федерацію державою-агресором.

Верховна ОСОБА_8 України Постановою від 21 квітня 2015 року № 337-УІІІ схвалила текст Заяви Верховної ОСОБА_8 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», у абзаці першому пункту 1 якої констатовано, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. У вказаній Заяві Парламенту України також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України. Президент України своїм Указом від 24 вересня 2015 року № 555 ввів у дію рішення ОСОБА_8 національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, якої визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.

Таким чином, за переконанням суду, обставини, які свідчать про факт збройної агресії Росії проти України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Отже, на думку суду, все те, що заявниця просить встановить суд є дійсно і безсумнівно вже встановленим як документально так і на законодавчому рівні і не потребує додаткового встановлення судовим рішенням.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2, заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник – ОСОБА_2, місце проживання зареєстровано за адресою:м. ОСОБА_1 Ріг, АДРЕСА_1, паспорт серії АЕ №851456.

Заінтересована особа – Міністерство соціальної політики України, місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866.

Заінтересована особа – Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні, місце знаходження: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2019 року.

Головуючий суддя В.В.Попов.