Рішення № 81307690, 20.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/10754/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.03.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

в особi суддi - Бедьо В.І.

з участю секретаря судового засідання - Пазяк С.М.

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в м. Ужгороді спpаву за позовом Департаменту Соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди , заподіяної працівником при виконанні трудових обовязків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому ставить вимоги: стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації суму в розмірі 56943 грн. 99 коп. заподіяної матеріальної шкоди та судові витрати у сумі 1762,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовує наступним.

Відповідно до наказу від 25.07.2013 № 63-к, ОСОБА_2 було призначено на посаду начальника від бухгалтерського обліку та звітності, планування, фінансування та відомчого контролю - головного бухгалтера департаменту соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації .

Згідно наказу від 12.06.2017 № 54-к Відповідача звільнено із займаної посади начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності, планування, фінансування та відомчого контролю - головного бухгалтера департаменту соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації, у відповідності до ст. 38 КЗпП України .

При виконанні посадових обов'язків відповідач керувалася посадовою інструкцією головного бухгалтера, затвердженою наказом від 04.03.2013 року №30-к та положенням про відділ бухгалтерського обліку та звітності, планування, фінансування та відомчого контролю департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації, затвердженим наказом департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації від 04.03.2013 № 30-К

Вказаною посадовою інструкцією визначено, що головний бухгалтер керує розробкою та впровадженням заходів щодо дотримання державної та фінансової дисципліни (п. 4 розділу 2); забезпечує контроль і відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій, надання оперативної інформації, складання та подавання зведеної бухгалтерської звітності встановленим органам у відповідні терміни (п. 7 розділу 2); здійснює контроль за законністю, своєчасністю та правильністю оформлення документів; використанням фонду оплати праці; встановлення посадових окладів; дотримання фінансової дисципліни; правильністю нарахування та перерахування податків до Державного бюджету та інших платежів; дотримання встановлених правил проведення інвентаризації грошових, товарно - матеріальних цінностей основних фондів, розрахунків і платіжних зобов'язань; стягненням у встановлений термін дебіторської та сплатою кредиторської заборгованості (п. 8 розділу 2).

У відповідності до п. 1 розділу 4 посадової інструкції головний бухгалтер несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов'язків, а відповідно до п. 2 розділу 4-у разі невиконання або неналежного виконання покладених повноважень несе відповідальність згідно із законом.

З даною посадовою інструкцією Відповідача ознайомлено під розписку, що підтверджується її підписом на посадовій інструкції від 25.07.2013 року.

Зі змісту позову слідує, що всупереч посадовій інструкції ОСОБА_2 здійснювала покладені на неї обов'язки щодо ведення бухгалтерського обліку всупереч вимогам Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оплату праці», діяла всупереч інтересам державної служби, в результаті чого подала недостовірні звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2015 - 2016 роки, а відтак своїми діями заподіяла шкоду Позивачу у сумі 56943,99 гривень.

Зокрема, відповідно до частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та рішення, яке надійшло від Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 27.11.201 № 476 про застосування штрафних санкцій і нарахування пені за несплат і неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахуванню єдиного внеску за період з 22.12.2015 року до 27.12.2016 року до Департаменту соціального захисту населення було застосовано фінансову відповідальність вигляді штрафу у сумі 34869,32 гривень та нараховано пеню у сумі 1374, 67 грн. Разом сума заподіяної шкоди становила 36243,99 гривень.

Одночасно було повідомлено, про недоїмку по нарахованому 1 несплаченому єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальї страхування за вищевказаний період у сумі 20700,00 гривень.

Рішенням ГУ ДФС в Закарпатській області №476 від 27 листопада 20 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску», позивач підтверджує факт порушення відповідачем своїх посадових обов'язків за період з 22.12.2015 року по 27.12.2016 року, які спричини державі в особі департаменту соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації шкоду у сумі 56943,99 гривень. Сума пені та штрафу рішенням №476 Головного управління ДФС у Закарпатській області від 27.11.2017 були сплачені 21 грудня 2017р., 26 грудня 2017р. та 17 січня 2018 позивачем повністю у сумі 56943,99 гривень.

З метою отримання пояснень від Відповідача Позивачем було надіслано рекомендований лист від 13.02.2018 № 230/01-22 Відповідачу щодо надання пояснення про причини виникнення несвоєчасної або не в повне обсязі сплати єдиного внеску. Однак, рекомендований лист було повернуто департаменту соціального захисту населення Ужгородським поштамтом відміткою «за закінченням терміну зберігання» без вручення, про що склад відповідний акт від 16.03.2018 року, про неотримання Відповіда рекомендованого листа.

Позивач звертає увагу на те, що на дату звільнення відповідача з посади- 12.06.2017 року, матеріальна шкода Позивачу ще не була встановлена і виявлена, оскільки датою її виявлення є 27.11.2017 року, а тому правових підстав притягнення Відповідача до матеріальної відповідальності на день звільнення у Позивача не було. Дане право у Позивача виникло виключно з 27.11.2017р., у зв'язку з чим Позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25.10.2018 року судом відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі з повідомленням сторін. Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду. Разом з тим зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить у випадку неявки проводить розгляд без його участі на підставі наявних у справі письмових доказів.

Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. Від представника відповідача до суду надійшла заява щодо неможливості бути присутнім в судому засіданні у зв'язку перебуванням у довготривалому відрядженні у м. Харкові. Також просить у заяві прийняти процесуальне рішення про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що справи , які виникають з трудових відносин розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України).

За приписами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

При цьому суд звертає увагу на те, що за правилами статті 278 ЦПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 278 ЦПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Суд констатує, що у визначений судом строк відповідач не подав відзиву на позов.

При цьому суд розцінює критично пояснення представника позивача щодо неможливості сформувати правовому позицію по даному спору у зв'язку перебуванням відповідача за кордоном. При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач згідно рекомендованого повідомлення отримала ухвалу про відкриття та копію позовної заяви з додатками 20.11. 2018 року, доказом чого служить її власноручний підпис. Крім того суд звертає увагу на те, що представник відповідача ще 03.01.2019 року був ознайомлений судом на його вимогу з матеріалами даної цивільної справи. Відтак, суд розцінює подану відповідачем заяву про відкладення як спосіб безпідставного затягування розгляду даної цивільної справи, що є неприпустимим. Тому вважає за доцільне розглянути дану цивільну справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів.

Дослідивши зміст позовної заяви та матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, судом встановлені наступні обставини.

Згідно наказу від 25.07.2013 № 63-к ( а. с. 15) ОСОБА_2 було призначено на посаду начальника від бухгалтерського обліку та звітності, планування, фінансування та відомчого контролю - головного бухгалтера департаменту соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації.

Наказом від 12.06.2017 № 54-к ОСОБА_2 звільнено із займаної посади начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності, планування, фінансування та відомчого контролю - головного бухгалтера департаменту соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації, у відповідності до ст. 38 КЗпП України ( за власним бажанням).

20.09.2018 року позивач подав до суду позовну заяву, в якій ставить вимоги стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації суму в розмірі 56943 грн. 99 коп. заподіяної матеріальної шкоди та судові витрати у сумі 1762,00 грн. з тих підстав, що всупереч посадовій інструкції ( ст. 12- 14) ОСОБА_2 здійснювала покладені на неї обов'язки щодо ведення бухгалтерського обліку всупереч вимогам Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оплату праці», діяла всупереч інтересам державної служби, в результаті чого подала недостовірні звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2015 - 2016 роки, а відтак своїми діями заподіяла шкоду Позивачу у сумі 56943,99 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу стороною позивача подано рішення ГУ ДФС в Закарпатській області №476 від 27 листопада 2017 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску» ( а с. 18), яким позивач відповідно підтверджує факт порушення відповідачем своїх посадових обов'язків за період з 22.12.2015 року по 27.12.2016 року, які спричини державі в особі департаменту соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації шкоду у сумі 56943,99 гривень.

Безпосередні обов'язки працюючих закріплені в ст.139 КЗпП України та правилах внутрішнього трудового розпорядку. Конкретні завдання та обовязки працівника, його права та відповідальність закріплюються у посадовій інструкції. Саме за невиконання або неналежне виконання працівником з його вини таких трудових обов'язків може настати дисциплінарна відповідальність цього працівника

Положеннями ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

Разом з тим судом при дослідженні письмових доказів не виявлено жодних доказів того, що під час трудової діяльності відповідача така притягалась до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконан ня трудових обов'язків або ж про притягнення її до дамінстартивної відповідальності.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

За статтею 134 цього Кодексу відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третястатті 233 КЗпП України).

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам,організаціям їх працівниками» №14 від 29 грудня 1992 року виходячи з вимог ст.15 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29 грудня 1992 року під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Ст.130 КЗпП характеризує юридичний склад, тобто перелічує юридичні факти, сукупність яких дає власникові право притягти працівника до матеріальної відповідальності. Таких юридичних фактів чотири: порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, вивчивши всі надані стороною позивача матеріали, суд приходить до переконання, що письмові докази всупереч ст. 80 ЦПК України не є достатніми, які б в сукупності дали змогу прийти до висновку, що саме діями відповідача ОСОБА_2 завдано шкоду позивачу, оскільки її вина жодним процесуальним документом не встановлена, доказів порушення нею трудової дисципліни при виконанні трудових обовязків матеріали справи не містять, відтак суд вважає, що вимоги позивача до задоволення не підлягають у зв'язку із їх юридичною недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 13, 89, 74, 76, 79, 80, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. 130, 134 КЗпП суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову Департаменту Соціального захисту населення Закарпатської облдержадміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди , заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.І.Бедьо