Рішення № 81307539, 09.04.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1022/18

Провадження № 2/210/218/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"09" квітня 2019 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання Недолуги Л.В.

за участю:

позивача ОСОБА_2

свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про примусове виконання обов'язку в натурі, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом про примусове виконання обов'язку в натурі. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. Квартира знаходиться на першому поверсі п'ятиповерхового будинку. В 2016 році її сусід на площадці ОСОБА_5, в своїй квартирі АДРЕСА_3 здійснив заміну вхідних дверей. При установці дверей, сусід забив металеві штирі до дверного пройму, який є складовою частиною залізобетонної стіни між квартирам АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3. Конструкція самої рами не цільна, складається з двох бокових кутів, до трьох закладних (арматури) забиті в загальну стіну, приварений несущий кут впритул до загальної стіни. Технічно не витримано зазору між монолітною стіною та металевим кутом. Вага металевих дверей тримається на одному куті. Після встановлення дверей сусіда, в неї покосились дерев'яний блок її дверей та блокується вхід до її квартири. Вхідні двері відповідач встановлював без залучення спеціалістів. На її неодноразові зауваження щодо створення перешкод відповідач не зважав. Тому просить суд, визнати дії ОСОБА_5 незаконними щодо встановлення вхідного дверного блоку в квартиру АДРЕСА_3; та зобов'язати ОСОБА_5 демонтувати вхідний дверний блок в квартиру АДРЕСА_3 та встановити новий відповідно до стандартів ДСТУ Б В.2.6-11:2011 «Блоки дверні металеві протиударні вхідні двері у квартири. Загальні технічні умови».

Позивач ОСОБА_2, яка була присутня в судовому позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання, про що свідчать матеріали справи, причину неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надавав. Скористався правом надання відзиву на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач жодним чином не підтверджує відомості, на які йде посилання у позовній заяві, більш того, зазначив, що позовні вимог не відповідають як фактичним обставинам справи так і приписам чинного законодавства України.

Суд, вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що мешкає на другому поверсі за адресю: АДРЕСА_4. Чоловік на ім'я ОСОБА_5, який мешкає у квартирі АДРЕСА_3 є агресивним. Він нікого не розуміє, робить що йому заманеться ображає сусідів. У зв'язку з його агресивною поведінкою вони викликали поліцію. Також, зазначила, що в своїй квартирі він встановив вхідні металеві двері, та коли він їх відчиняє, то ніхто не зможе пройти у під'їзді.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що мешкає у квартирі АДРЕСА_2 більше 24 років. З сусідами суперечок ніколи не було, поки не в'їхав мешканець в квартиру АДРЕСА_3. Коли він ставив вхідні двері в свою квартиру, весь час було шумно. В той час, коли він відчиняє двері у своїй квартирі, то на першому поверсі неможливо пройти, бо його двері перекривають прохід, а у разі виникнення пожежі, то вони не зможуть евакуюватись. Вона не бажає слухати образи сусіда з квартири АДРЕСА_3, який весь час поводить себе агресивно.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що позивач його мати. Був свідком того, як відбувався демонтаж вхідних дверей сусіда квартири АДРЕСА_3, в той час був великий грохот та шум. З зовні було видно, що двері виготовлені самостійно, а не заводські. Двері встановлено не вірно, тому коли вони відчиняються чутно шум в квартиру його матері, та відчувається вібрація в перестінку по всій квартирі. Раніше вхідні двері сусіда відчинялись в середину квартири, а зараз на зовні, тому коли вони виходять з квартири позивача є незручності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 мешкає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Дані факти визнано сторонами, тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_5 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3, встановлено металеві вхідні двері.

Як стверджує позивач двері встановлено з технічним порушенням та без залучення належних фахівців, в наслідок чого ОСОБА_2 неодноразово зверталась до державних установ з вимогою урегулювання даних спірних відносин.

З Акту розгляду звернення ОСОБА_2 від 28.02.2016 року виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради та листа Голови Металургійної районної у місті ради від 28.02.2017 року, які було надіслано на адресу позивача, ОСОБА_2 роз'яснено, що при візуальному обстеженні вхідних дверей відповідача не можливо надати відповіді на поставлені питання, внаслідок чого рекомендовано звернутися до спеціалізованої організації, яка має відповідні дозволи для виконання робіт по обстеженню конструкцій. (а.с. 6, 7).

Відповідно листів Заступника голови Металургійної районної у місці ради з питань діяльності виконавчих органів ради від 10.11.2017 року за №В-328-УЛ та Голови Металургійної районної ради від 24.10.2017 року №В-270УЛ слідує, що позивача ОСОБА_2 повідомлено, що ТОВ «Сітісервіс-КР» було проведено комісійне обстеження вхідних дверей до квартири АДРЕСА_3 та встановлено, що двері облаштовані власником зазначеної квартири самостійно без залучення спеціаліста, за що власника квартири АДРЕСА_3 було притягнуто до адміністравтиної відповідальності за ст. 150 КУпАП (а.с. 8, 9).

Про те, в роз'ясненнях Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області Криворізького міського управління Головного управління ДСНС України від 09.11.2017 року №1401/02-2-17, які були надіслані на адресу представника позивача ОСОБА_2- адвокату Верхуші Я.О., а також які безпосередньо були направленій й самі позивачці ОСОБА_2 14.12.2017 року за №В-17/01-18/2, встановлено, що заміна дерев'яних вхідних дверей до квартири на сталеві відповідно до п. 2.34 ДБН В.2.2.-15-2005 та ДСТУ Б В.2.6-11-2011, а також п. 7.2.9 п.п. АДБН В.1.1-7-2016, не суперечить вимогам чинного законодавства та не є порушенням правил пожежної безпеки (а.с. 10, 14).

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

ДСТУ Б В.2.6.-11:2011 «Блоки дверні металеві протиударні вхідні двері у квартири. Загальні технічні умови» визначено, що дверні блоки повинні встановлюватись відповідно до вимог цього стандарту, конструкторської і технологічної документації, затвердженої в установленому порядку.

У п. 2.27 Наказу Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014 року №1417 «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні» та п. 5.18. ДБН В 1.1.-7-2002 (2), зазначено, що двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Для квартир в житлових приміщеннях напрямок відчинення дверей не нормується.

Відповідно до ч.1 ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 Цивільного кодексу України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. ст. 100,152 ЖК УРСР , виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.

Придбання і монтаж додаткових або заміна наявних вхідних дверей в квартирах не виступає елементом перепланування, тому не потребує будь-яких узгоджень.

Вище вказане спростовує посилання позивача ОСОБА_2 про те, що встановлення вхідних дверей відповідачем ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_3, є перепланування.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов'язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зокрема, згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Однак, позивач ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт обставин викладених в позовній заяві, а саме: не підтверджено доказами те, що відповідачем ОСОБА_5 під час заміни вхідного блоку у квартирі АДРЕСА_3, було приварено несущий кут впритул до загальної стіни; не підтверджено, що технічно не витримано зазор між монолітною стіною та металевим кутом; вага металевих кутів тримається на одному куті; а також про пошкодження дверного блоку позивача ОСОБА_2, тощо. Технічна документація з даного приводу, а також висновки фахівців в даній галузі, в матеріалах справи також відсутня. До того ж, самою ОСОБА_2 та її представником не заявлено суду клопотання про витребування таких доказів у разі неможливість отримання таких доказів самостійно. Таким чином, доводи позивача ОСОБА_2 ґрунтуються лише на її особистих припущеннях.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб.

Таки чином, суд прийшов висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_2 позовних вимог, тому й відмовляє в задоволенні позову з цих підстав, та вважає за необхідне відмітити правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 04.10.2018 року за результатами розгляду провадження за №61-3026св18.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України позивач звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 319, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 100, 152 ЖК УРСР, ст.ст. 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про примусове виконання обов'язку в натурі залишити без задоволення.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2019 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко