Ухвала суду № 81305517, 19.04.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №140/3276/17

Провадження №1-кп/127/621/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Романчук Р.В., Медяної Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.

сторони обвинувачення: прокурора Мацютевича Б.М.,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, пунктами 1 та 7 частини другої статті 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, пунктами 1 та 7 частини другої статті 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу не відпали.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала щодо продовження строку дії запобіжного заходу її підзахисному, однак зауважила, що в клопотанні прокурора допущено помилку в частині зазначення часу застосування домашнього арешту та адреси проживання обвинуваченого ОСОБА_3 Крім цього, просила не покладати на ОСОБА_3 обов’язок носити електронний засіб контролю.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Потерпілі в судове засідання не з’явились, однак в матеріалах кримінального провадження містяться їхні письмові заяви, згідно з якими останні просять проводити розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частини шостою статті 181 КПК регламентовано, що у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. При цьому, частиною першою статті 199 КПК визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Таким чином, стороною обвинувачення клопотання подано з дотриманням п’ятиденного строку до закінчення дії попередньої ухвали, однак не дотримано вимог чинного кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченому. Разом з тим, суд враховує, що сторона захисту, ознайомившись зі змістом клопотання, просила розглянути його по суті.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд приймає до уваги наступне.

Порядок застосування запобіжного заходу регламентований статтею 194 глави 18 КПК, зокрема, зі змісту частини другої статті 194 КПК випливає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до вимог статей 177, 178 КПК, суд, враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, пунктами 1 та 7 частини другої статті 115 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Суд також враховує, що Європейським Судом з прав людини звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2019 р. до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 днів. В подальшому, ухвалою суду від 27.02.2019 р. строк дії запобіжного заходу продовжено та змінено період його застосування з цілодобового на певний період доби, а саме: з 22:00 год. до 06:00 год.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Також доказів щодо намагання обвинуваченим переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується прокурором надано не було.

Однак, суд також враховує, що на даний час свідки у кримінальному провадженні не допитані. Незважаючи на ту обставину, що стороною обвинувачення не надано суду доказів наявності ризиків позапроцесуального впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, які не були допитані в судовому засіданні, суд вважає за доцільне з метою попередження позапроцесуального впливу обвинуваченого на зазначених осіб, продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем проживання строком на 60 днів, із покладенням обов’язків, визначених пунктами 1, 2, 3, 4 частини п’ятої статті 194 КПК.

При вирішенні питання про покладення на ОСОБА_3 обов’язку, передбаченого пунктом 9 частини п’ятої статті 194 КПК, а саме: носіння електронного засобу контролю, суд приймає до уваги відповідь начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.02.2019 р., згідно з якою відносно ОСОБА_3 не застосовано електронний засіб контролю у зв’язку з відсутністю справного комплекту електронних засобів контролю в ГУНП в м. Києві. Зважаючи на неможливість реалізації застосування до обвинуваченого електронного засобу контролю, суд вважає за доцільне в цій частині клопотання прокурора відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 331, 371 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме: з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, за адресою: АДРЕСА_1 на 60 днів, тобто з 19.04.2019 р. до 23.59 год. 17.06.2019 р.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов’язки, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини п’ятої статті 194 КПК України, а саме: прибувати до Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою; не відлучатися із м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим в кримінальному провадженні, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві та прокурору Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 для контролю за її виконанням.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: