Рішення № 81304635, 09.04.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 Справа № 917/24/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д.М., при секретарі судового засідання Бойченко Л.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовом Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області до Фізичної особи-підприємця Клунник Оксани Анатоліївни про стягнення суми основного боргу,

за участю представників сторін:

позивача: Горобець О.М., посвідчення №0061085 від 11.10.2016

відповідача: не з'явився

Обставини справи: Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Клунник Оксани Анатоліївни про стягнення 22779,51 грн заборгованості на підставі договору № 39 про участь у витратах за спожиті комунальні послуги від 14.06.2010 та договору без номеру про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги від 17.01.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань на підставі договорів № 39 від 14.06.2010 та без номеру від 17.01.2011 про участь у витратах за спожиті комунальні послуги. Порушуючи умови договору відповідач не відшкодував позивачу витрати за спожиті комунальні послуги в сумі 22779,51 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, відзив на позов, у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не подав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 04.01.2019 надіслана відповідачеві 08.01.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві (АДРЕСА_1).

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та повернулося до суду 05.02.2019 у зв'язку з закінченням, встановленого терміну зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку на відповідному конверті.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.12.2017 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи наявні заяви відповідача від 08.02.2019 (вх. №1213) та від 05.03.2019 (вх. № 2216) про відкладення розгляду справи.

З огляду на подані заяви відповідач був обізнаний з розглядом справи в суді, проте не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд звертає увагу, що фактично позов заявлено до фізичної особи, яка втратила статус підприємця, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, 06.10.2008 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця Клунник Оксани Анатоліївни.

10.03.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

При цьому у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Враховуючи, що договори № 39 від 14.06.2010, без номеру від 17.01.2011 про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги, укладені УМВС України в Полтавській області та Клунник О.А., саме як фізичною особою-підприємцем та пов'язані безпосередньо з підприємницькою діяльністю останньої, тому спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 09.04.2019, відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

14.06.2010 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області та ФОП Клунник Оксана Анатоліївна уклали договір за № 56/10-Н про строкове платне користування державним майном.

Об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Полтава вул. Пушкіна, 83 та перебуває на балансі Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області. Майно передавалося в оренду з метою розміщення їдальні.

Пунктом 4.3.12 договору № 56/10-Н від 14.06.2010 передбачено, що протягом 15 робочих днів після підписання договору укладення з балансоутримувачем орендованого майна договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна, в тому числі плати податку на землю та надання комунальних послуг Орендарю.

На виконання пункту 4.3.12 вказаного договору між УМВС України в Полтавській області (позивачем) та фізичною особою підприємцем Клунник Оксаною Анатоліївною (відповідачем) укладені договори про участь відповідача у витратах за спожиті комунальні послуги (договір за № 39 від 14.06.2010 та договір без номеру від 17.01.2011), предметом цих договорів була участь відповідача у витратах позивача за спожиті комунальні послуги, надані згідно з договорами від 15.01.2007 № 422 Про постачання електричної енергії, від 12.10.2009 №39 "С" Про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, від 01.01.2010 №128-2 Про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення. Участь відповідача передбачала відшкодування позивачу відповідної частини витрат за фактично спожиті енергоносії.

В пункті 2.1 договору № 39 від 14.06.2010 та договору б/н від 17.01.2011 сторони погодили, що розрахунок за спожиті комунальні послуги здійснюється відповідно до діючих тарифів, розцінок, затверджених постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативними документами.

Відшкодування відповідачем плати за спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі наданих позивачем розрахунків (пункт 2.2 договорів).

Згідно з пунктом 2.3 договорів відшкодування плати за спожиті енергоносії проводиться у термін трьох днів з моменту отримання рахунків відповідачем.

Як зазначає позивач, відповідно до виставлених рахунків відповідач має наступну заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг:

- за опалення (листопад, грудень 2015, лютий, березень 2016, лютий 2017) - 14524,26 грн;

- за спожиту воду (листопад 2015, січень, лютий, квітень 2016, лютий 2017) - 1680,04 грн;

- за спожиту електроенергію (листопад 2015, січень - квітень 2016, лютий 2017) - 6539,99 грн;

- відшкодування податку на воду (березень 2015, травень, липень 2016) - 35,22 грн.

Всього, заборгованість відповідача по відшкодуванню комунальних послуг на підставі договорів про участь у витратах за спожиті комунальні послуги від 14.06.2010 № 39 та б/н від 17.01.2011, за розрахунком позивача, складає 22779,51 грн.

Відповідачем не надано суду доказів сплати зазначеної заборгованості або доказів на спростування викладених в позові обставин.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до наказу Фонду Державного майна України від 22.08.2000 № 1765 "Щодо роз'яснень і рекомендацій до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" витрати на утримання орендованого майна компенсуються орендарем балансоутримувачу, а плата за послуги, які надає балансоутримувач орендареві, сплачується балансоутримувачу за окремою угодою, яку укладають орендар з балансоутримувачем орендованого майна.

Отже, зобов'язання відповідача з оплати витрат балансоутримувача виникли на підставі вказаних нормативних актів, договору за № 56/10-Н від 14.06.2010 про строкове платне користування державним майном, договорів про участь відповідача у витратах за спожиті комунальні послуги (договір за № 39 від 14.06.2010 та договір без номеру від 17.01.2011),

Предметом договорів про відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги є участь відповідача у витратах позивача за спожиті комунальні послуги, надані згідно з договорами від 15.01.2007 № 422 Про постачання електричної енергії, від 12.10.2009 №39 "С" Про відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, від 01.01.2010 №128-2 Про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивач в обґрунтування позовних вимог подав суду рахунки-фактури № 102 від 28.02.2017 на суму 3824,56 грн (відшкодування за теплову енергію у січні - лютому 2017 року), № 104 від 28.02.2017 на суму 919,61 грн (відшкодування за електроенергію у січні - лютому 2017 року), № 100 від 28.02.2017 на суму 4038,01 грн (відшкодування за електроенергію у травні - грудні 2016 року), № 101 від 28.02.2017 на суму 4071,96 грн (відшкодування за теплову енергію у листопаді - грудні 2016 року, № 103 від 28.02.2017 на суму 1269,60 грн (відшкодування за воду за травень 2016 - лютий 2017) .

Відповідно до наданих доказів, загальна сума, на яку позивачем були виставлені відповідачеві рахунки щодо відшкодування комунальних витрат на підставі договорів від 14.06.2010 № 39 та б/н від 17.01.2011, складає 14123,74 грн.

Доказів виставлення відповідачеві рахунків на відшкодування комунальних послуг на cуму, заявлену в позовній заяві (22779,51 грн), матеріали справи не містять.

З огляду на те, що підтвердженою належними та допустимими доказами сумою відшкодування комунальних витрат на підставі договорів від 14.06.2010 № 39 та б/н від 17.01.2011 є сума в розмірі 14123,74 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

В решті вимог (в стягненні 8655,77 грн) суд відмовляє в позові у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Клунник Оксани Анатоліївни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, ідентифікаційний код 08592276) 14123,74 грн заборгованості по витратах за спожиті комунальні послуги, 1092,47 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.04.2019

Суддя Д.М. Сірош