Рішення № 81304240, 19.04.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2019 Справа № 917/128/19

м.Полтава

за позовною заявою Головного управління статистики у Полтавській області, вул. Пушкіна, 103, м.Полтава, 36039

до Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", вул. Зіньківська, 19. офіс 106. м.Полтава, 36000

про стягнення 21 127,91грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники:

від позивача: Перог В.І.

від відповідача: не з"явився

Обставини справи

Головне управління статистики у Полтавській області звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 21 127,91грн., у т.ч. 17583,27грн. - сума боргу за договором про оренду нерухомого майна №44/13-н від 28.05.2013 та 3544,64грн. - пені, нарахованої за неналежне виконання зобов"язань за договором (з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог від 09.4.2019.

Ухвалою господарського суду Полтавської області 14.02.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 14.03.2019.

Відповідач у відзив на позов зазначає, що у розрахунку суми заборгованості від 29.10.2018 позивачем зазначається сума боргу за травень 2016 року у розмірі 986,79грн. та 174,71грн. пені. Проте, згідно рахунку №237/24 від 03.06.2016 сума оплати за травень 2016 становить 4123,80грн. Зазначений рахунок оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №758 від 27.12.2016. Крім того, платіжним дорученням №304 від 22.03.2019 сплачено 2753,90грн. орендної плати за червень-липень 2018. Отже, розмір боргу становить 16623,02грн.

Проте, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки у зв'язку з скрутним матеріальним становищем громадян та дефіцитом коштів державного бюджету обсяг замовлень скоротився.

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 19.04.2019 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28 травня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, балансоутримувачем Головним управлінням ста тистики у Полтавській області та Полтавською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" (далі - Боржник) був укладений договір за № 44/13-н про оренду нерухомого майна, що належить до державної власності

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення, реєстровий номер (за даними Єдиного реєстру об"єктів державної власності) 02361892.1.АААДЕЖ159 (Об"єкт оренди).

Об"єкт оренди знаходиться за адресою: вул.Огія,17, м.Кобеляки, Полтавська область, загальна площа об'єкту 61,3 кв.м., вартість об"єкту оренди визначена згідно з висновками про вартість станом на 28.02.2013 і становить відповідно 264800,00грн. Об"єкт оренди знаходиться на балансі Головного управління ста тистики у Полтавській області, майно передається в оренду з метою розміщення офісу (п.п. 1,2, 1.3,. 1.4, 1.5, 1,6 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору передача об"єкта оренди у користування Орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами Договору та оформлюється актом приймання-передачі, який є невід"ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.1 договору № 44/13-н передбачено, що орендна плата визнача ється на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за держа вне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Мініс трів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2013 року - 3972,00 грн.

Нарахування та сплата ПДВ на суму орендної плати здійснюється у по рядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. п.3.2, 3.3 Договору Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригуван ня орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень-травень 2013 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригу вання орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний мі сяць (пп. 3.2 - 3.4 договору) та перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % та 50 % щомісячно не пізніше 15 чис ла місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропозицій розподілу, установлених Кабінетом Мініст рів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 50 % оре ндної плати - до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім'я те риторіальних органів Державного казначейства та 50 % орендної плати - балансоутримувачу.

Відповідно п. 3.5 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.3 договору у співвідношенні відповідно до чинно го законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ста вки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день про строчення, уключаючи день оплати.

Пунктом 4.3.1 договору передбачено, що орендар повинен у повному об сязі та своєчасно вносити орендні платежі незалежно від наслідків господарсь кої діяльності та фінансового стану.

Відповідно пп. 7.1, 7.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним за конодавством України. За несвоєчасне внесення орендної плати орендар (Бор жник) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нараху вання пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Термін дії договору оренди був ви значений 28.05.2013 по 28.03.2019 включно (п.8.1 Договору з урахуванням Додаткових угод до Договору).

З 01.08.2018 за ініціативою відповідача договір було достроково розірвано, майно повернено на підставі акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2018.

Проте, як зазначає позивач у позові, відповідачем - Полтавською регіональною філією ДП "Центр державного зе мельного кадастру" договірні зобов'язання так і не були виконані.

Після дострокового розірвання договору № 44/13-н від 28.05.2013 про оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, листом від 13.08.2018 № 04-06/1050 відповідач гарантував погашення заборгованості за вказаним догово ром до кінця 2018 року згідно з визначеним графіком, але до цього часу відповідні платежі так і не були здійснені.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору оренди, яка складається з: основного боргу в сумі 17583,27грн. (за період вересень-грудень 2015, січень-травень 2016, червень-вересень 2017 та лютий-березень 2018) та 3544,64грн. - пені, нарахованої за неналежне виконання зобов"язань за договором.

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір оренди нерухомого майна №44/13-н від 28.05.2013, тобто між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору найму (оренди).

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до наявних у справі доказів станом на момент розгляду справи в суді борг відповідачем не сплачений. Доказів сплати орендних платежів відповідачем суду не подано.

Отже, на підставі матеріалів справи, поданих доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором оренди нерухомого майна №44/13-н від 28.05.2013 в сумі 17583,27грн. (за період вересень-грудень 2015, січень-травень 2016, червень-вересень 2017 та лютий-березень 2018) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 544,64грн пені за періоди (за період вересень-грудень 2015, січень-травень 2016, червень-вересень 2017 та лютий-березень 2018)

Перевіряючи за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3" розмір заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд вважає її правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані позивачем докази спростовують посилання відповідача у відзиві на позов про часткове погашення суми боргу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 219, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (вул. Зіньківська, 19. офіс 106. м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 26458021) на користь Головного управління статистики у Полтавській області (вул. Пушкіна, 103, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ02361892) 21 127,91грн., у т.ч. 17583,27грн. - сума боргу за договором про оренду нерухомого майна №44/13-н від 28.05.2013 та 3544,64грн. - пені, нарахованої за неналежне виконання зобов"язань за договором, а також 1921,00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 22.04.2019

Суддя Кльопов І.Г.